02 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/3369/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Глевчук В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, код ЄДРПОУ 44774074)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 269/55, код ЄДРПОУ 39212408)
про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за договором в сумі 785806,28 грн
за участю представників сторін:
від позивача Конова І.О.;
від відповідача не з'явився.
1. Дії та аргументи Позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, код ЄДРПОУ 44774074) звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 269/55, код ЄДРПОУ 39212408) про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2023/07/023 від 10.07.2023 в сумі 785806,28 грн.
Позов мотивується тим, що відповідно до вищевказаного договору поставки позивачем в період з 10.07.2023 по 22.08.2024 поставлено відповідачу товар належної кількості, комплектності та якості на суму 9 101 343,15 грн.
Однак, відповідачем частково було сплачено за товар 8 234 074,98 грн, щодо яких в позивача відсутні претензії до Відповідача.
Отже, станом на 23.12.2024 відповідач заборгував позивачу - 664 556,96 грн основного боргу, 60 962,10 грн - пені, 23 377,82 грн - 10% річних, 36 909,40 грн. - інфляційних втрат.
2. Процесуальні дії та рішення суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Перше підготовче засідання по справі призначено на 10.02.2025.
В судовому засіданні 10.02.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 06.03.2025.
В судовому засіданні 06.03.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.04.2025.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи у відповідності до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України здійснений за наявними матеріалами справи.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
3. Установлені судом обставини.
10.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (надалі - ТОВ "Ковальська Бетон", Позивач за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (надалі - ТОВ "Євроінтербуд", Відповідач за договором - Покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2023/07/023 (надалі - Договір). Зазначений Договір Сторонами укладено з Протоколом розбіжностей від 10.07.2023 року (далі за текстом - Протокол розбіжностей). Додатковою угодою №1 до Договору від 03.07.2024 строк дії Договору продовжено до 09.07.2025 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.
Пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця.
Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює 100% передоплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання рахунку. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів триманих за Товар здійснюється Постачальником в порядку, передбаченому ст. 534 ЦКУ
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору позивачем здійснено поставку товару партіями відповідно до п. 2.1. Договору.
Так, позивачем з 10.07.2023 по 22.08.2024 поставлено на користь відповідача товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 9 101 343,15 грн. Відповідачем частково було сплачено за товар 8 234 074,98 грн, щодо яких в позивача відсутні претензії до відповідача.
Несплаченими залишився товар отриманий відповідачем за наступними видатковими накладними:
1. 1/14461 від 10.08.2024 на суму 281513,14 грн (частково сплачено згідно платіжного доручення №2342 від 21.08.2024 суму 4036,75 грн);
2. 1/14698 від 20.08.2024 на суму 246324,00 грн;
3. 1/15212 від 22.08.2024 на суму 140756,57 грн.
Відтак, на день звернення з даним позовом сума заборгованості складає 664 556,96 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів позивач підтвердив наявність договірних відносин з відповідачем щодо поставки товару, факт поставки та прийняття його відповідачем, а також часткову несплачену суму за поставлений товар.
4. Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства.
Щодо правової природи договору та договірних відносин.
Щодо правової природи договору та договірних відносин.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за укладеним між сторонами договором поставки № БТРО_2023/07/023 від 10.07.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму - 9101343,15 грн.
Будь-яких претензій під час постачання товару та його прийняття щодо кількості і якості у відповідача не було.
Судом встановлено, що відповідач частково сплатив вартість товару у сумі 8234074,98 грн, а також допустив порушення строків оплати.
Сума заборгованості складає 664 556,96 грн.
Дотримання з боку позивача всіх умов договору спонукає відповідача до виконання з його боку умов по оплаті за поставлений товар.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна з них повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
Таким чином суд установив, що станом на час вирішення спору відповідач заборгував позивачу 664 556,96 грн основного боргу за поставлений товар, чим порушив взяті на себе зобов'язання та положення статті 193 ГК України, у зв'язку з чим позовні вимоги є правомірними.
Щодо стягнення 10% річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань нарахував 10% річних в сумі - 23377,82 грн та інфляційних втрат в сумі - 36909,40 грн
Розрахунок 10% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з несвоєчасними розрахунком за договором, Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 60962,10 грн.
Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача, яке викладене в четвертому пункті прохальної частини позовної заяви про зазначення в рішенні суду щодо встановлення для органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва з 24.12.2024 нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення боргу в сумі 664 556,96 грн, суд дійшов таких висновків.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми, при цьому сторонами у договорі не погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, враховуючи те, що сторонами договору не погоджено збільшення строку нарахування штрафних санкцій, нарахування пені має здійснюватися у межах строків, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто у межах шести місяців у зв'язку з чим вимога про нарахування пені до моменту виконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
5. Висновки суду з предмету судового розгляду.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 664 556,96 грн заборгованості за надані послуги у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат
Судовими витратами у справі є витрати позивача по сплаті судового збору, сплачені за платіжною інструкцією № 3416 від 24.12.2024 у сумі 9429,68 грн.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 259/55, ЄДРПОУ 39212408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ 44774074) заборгованість в розмірі 785806,28 грн, з яких: 664556,96 грн - сума основного боргу, 60962,10 - пеня, 23377,82 грн - 10 % річних, 36909,40 грн - інфляційні втрати та компенсацію по сплаті судового збору в розмірі - 9429,68 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 08.04.2025.
Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.