Ухвала від 08.04.2025 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 квітня 2025 року Справа № 926/767-б/15 (926/1119/25)

Суддя Господарського суду Чернівецької області Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1 до відповідачів

1) АТ “Альфа банк», м. Київ,

2) Приватної фірми “Інтервал», м. Чернівці,

комітет кредиторів ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ», м. Київ,

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Горизонт», м. Київ,

про зміну договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ», м. Київ,

до Приватної фірми “Інтервал», м. Чернівці,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ» про банкрутство Приватної фірми “Інтервал» (суддя Дутка В.В.). Постановою від 31.08.2016 приватну фірму “Інтервал» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ “Інтервал» призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ “Інтервал» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Засновник Приватної фірми “Інтервал» ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою від 31.03.2025 (вх. № 1119 від 04.04.2025) до відповідачів АТ “Альфа банк», Приватної фірми “Інтервал», комітету кредиторів ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ», Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Горизонт» про зміну договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007, в якій просить:

1) зобов'язати Приватну фірму “Інтервал» та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк» змінити умови Договору відновлюваної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк» та Приватною фірмою “Інтервал»;

2) статтю 6 Договору відновлюваної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк» та Приватною фірмою “Інтервал» визнати такою, що втратила чинність 03.02.2011;

3) визнати бездіяльність комітету кредиторів Приватної фірми “Інтервал» щодо контролю дій арбітражного керуючого Гусара І.О. таким, що не виконує вимог чинного законодавства з питань банкрутства, про що зазначено у п. 3 позовної заяви.

Зі змісту позовної заяви випливає, що укладений 26.01.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк» та ПФ “Інтервал» договір відновлюваної кредитної лінії № 4 про надання ПФ “Інтервал» кредиту в межах максимального ліміту заборгованості на суму 1500000 грн. містив статтю 6, відповідно до якої у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається визначеними в цьому пункті третейськими суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Умови статті 6 договору (урегулювання спору), зазначає позивач, “не врегульовані зі змінами законодавства» (так в позовній заяві), а саме п. 14 ст. 6 Закону України “Про третейські суди», за змістом якого третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

При цьому, вказано у позовній заяві, рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 03/10 стягнуто з ПФ “Інтервал» на користь ПАТ “Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту у сумі 1269869,50 грн., а Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення у той час, коли третейські суди припинили розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів.

У позовній заяві позивач зазначає, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, тому порушене право ОСОБА_1 як одноособового власника та засновника ПФ “Інтервал», враховуючи, що ліквідація [банкрута] повинна забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і учасників юридичної особи.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву від 31.03.2025 про витребування доказів, а саме просить витребувати у Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків рішення у справі № 03/10 від 27.05.2011.

Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 про зміну договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи, матеріали справи № 926/767-б/15, суд констатує, що попри застереження позивача, що позов не має штучного характеру і позивач добросовісно користується процесуальними правами, позовна заява має ознаки зловживання процесуальними правами, що заборонено приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України).

До висновків про штучність ініційованого позивачем спору суд спонукають ті факти, що:

1) позивач не є стороною договору відновлюваної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк» та Приватною фірмою “Інтервал», при тому, що відповідно до частини 2 статті 621 Цивільного кодексу України, на яку зроблено посилання у позовній заяві, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

2) у позовній заяві не зазначено, яке саме матеріальне право позивача порушено відповідачами у зв'язку з наявністю в укладеному ними договорі відновлюваної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 арбітражного застереження (стаття 6);

3) обраний позивачем спосіб захисту порушеного права очевидно не може призвести до поновлення порушеного права особи, яка не стороною договору;

4) ухвалою від 31.08.2016 у справі № 926/767-б/15 за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк» (правонаступник АТ “Альфа банк» - суд) від 01.06.2016 з вимогами до боржника визнано грошові вимоги ПАТ “Укрсоцбанк» до банкрута ПФ “Інтервал» у сумі 1435561,96 грн. (6 черга) та 2756,00 грн. судового збору (1 черга), окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ “Укрсоцбанк», які забезпечені іпотекою майна, у сумі 1616000,00 грн., що забезпечені наступним майном: житловий будинок загальною площею 372,20 кв.м., що знаходиться у м. Чернівці, вул. Пушкіна (вул. Калініна), буд. 4, у визнанні решти вимог відмовлено.

За змістом мотивувальної частини ухвали від 31.08.2016 у справі № 926/767-б/15 на підставі досліджених доказів господарський суд дійшов до висновку, що документально підтверджуються грошові вимоги ПАТ “Укрсоцбанк» на суму боргу за кредитом у розмірі 1146479,30 грн. на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007, рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.05.2011 та виданого Господарським судом м. Києва наказу про примусове виконання рішення № 27/167 від 02.08.2011 р., а також на суму 428244,00 грн. збитків, заподіяних інфляцією витрат за кредитом та 339739,97 грн. збитків, заподіяних інфляцією витрат за відсотками за період листопад 2014 р. - квітень 2015 р. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи укладення між банком і боржником іпотечного договору № 4 від 26.01.2007 у редакції змін за договором № 2 від 02.09.2008 вимоги в частині суми 1616000,00 грн. суд визнав такими, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставленого майна - житлового будинку загальною площею 372,20 кв.м., що знаходиться у м. Чернівці, вул. Пушкіна (вул. Калініна), буд. 4.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 05.08.2020, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 про перегляд ухвали господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 про порушення провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами, постанову господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 про визнання боржника банкрутом, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 про визнання грошових вимог ПАТ “Укрсоцбанк» та внесення його вимог до реєстру вимог кредиторів, як таких, що забезпечені іпотекою майна боржника у справі № 926/767-б/15.

Таким чином, на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007, рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.05.2011 та виданого Господарським судом м. Києва наказу про примусове виконання рішення № 27/167 від 02.08.2011 р. господарським судом прийнято остаточне судове рішення у справі № 926/767-б/15 щодо грошових вимог кредитора ПАТ “Укрсоцбанк» до боржника ПФ “Інтервал».

Звернення ОСОБА_1 із позовними вимогами зобов'язати сторони договору відновлюваної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007 (стороною якого не є позивач) змінити даний договір та визнати статтю 6 цього договору такою, що втратила чинність 03.02.2011, спрямоване, на переконання суду, на затягування розгляду справи про банкрутство ПФ “Інтервал» та створення штучних підстав для перегляду остаточного судового рішення - ухвали від 31.08.2016 у справі № 926/767-б/15 про визнання грошових вимог ПАТ “Укрсоцбанк» до ПФ “Інтервал».

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 686/2030/15-ц (провадження № 61-2645св19) зроблено правовий висновок, що подання позову, підставою якого є правовідносини між іншими особами, за умови відсутності обґрунтування, що ними порушені права позивача, може визнаватися зловживанням процесуальними правами.

Вимоги позивача визнати бездіяльність комітету кредиторів ПФ “Інтервал» щодо контролю дій арбітражного керуючого Гусара І.О. за своєю суттю не є юридичним спором, позаяк ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає таких видів спорів і не відносить їх до компетенції господарського суду, а комітет кредиторів в силу положень статей 4, 45 ГПК України не може бути стороною у судовому процесі.

Наведене свідчить про те, що подаючи до господарського суду позовну заяву від 31.03.2025 (вх. № 1119 від 04.04.2025), позивач удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними правами, що надані у пункті 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Разом з тим, таке право не є абсолютним і підлягає обмеженню у визначених законом випадках.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Юніон Елементарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989 зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальними законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п. 28 рішення у справі “Шульга проти України» від 02.12.2010), і що запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п. 24 рішення у справі “Мусієнко проти України» від 20.01.2011).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц зроблено висновок, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду.

Підсумовуючи, суд констатує, що за результатами розгляду матеріалів за позовною заявою ОСОБА_1 від 31.03.2025 (вх. № 1119 від 04.04.2025) дійшов до висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, що є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 42, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії засновника Приватної фірми “Інтервал» ОСОБА_1 з подання до господарського суду у межах справи № 926/767-б/15 про банкрутство ПФ “Інтервал» позовної заяви від 31.03.2025 (вх. № 1119 від 04.04.2025) до відповідачів АТ “Альфа банк», Приватної фірми “Інтервал», комітет кредиторів ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ», Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Горизонт», про зміну договору відновлювальної кредитної лінії № 4 від 26.01.2007.

2. Повернути засновнику Приватної фірми “Інтервал» ОСОБА_1 позовну заяву від від 31.03.2025 (вх. № 1119 від 04.04.2025) з доданими до неї документами та заявою про витребування доказів.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Ковальчук Т.І.