Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31.03.2025м. ХарківСправа № 922/4686/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412)
до Толокової Наталії Григорівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників :
позивача: Меркулової Н.А. (ордер серії АХ №1232073 від 09.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002555 від 12.01.2022)
відповідача: не з'явився.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання Толокової Наталії Григорівни (відповідач) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 72,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Туркесанська, буд. 26, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
При цьому, при складанні позовної заяви позивачем було встановлено, що ФОП Толокова Н.Г. станом на момент звернення позивача до суду припинила свою господарську діяльність. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зробленого на запит суду, вбачається, що Толокова Наталія Григорівна звернуласяся до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням та з 02.06.2023 втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Водночас, суд зазначає, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеним договорами не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Крім того, відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу Україниу разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані стосовно відповідача.
Судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача Толокової Наталії Григорівни, згідно з даними якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2025 судом позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4686/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 27 січня 2025 року о 12:40. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 08.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2025.
У судове засідання 31.03.2025 прибула представник позивача, яка просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 31.03.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали-повідомлення від 03.03.2025 на адресу реєстрації Толокової Наталії Григорівни згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з цим, копії ухвал від 08.01.2025, від 27.01.2025, від 10.02.2025, та від 03.03.2025, направлені на адресу відповідача за місцем реєстрації, повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти - " адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 916/4686/24 за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 17.04.2007 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3213 (далі за текстом договір; а. с. 6-9), до якого в подальшому сторонами вносились певні зміни.
Додатковою угодою від 03.01.2020 (а. с. 17 зворотня сторона) даний договір викладено в новій редакції.
За умовами даного договору в редакції названої додаткової угоди позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 72,0 м2 , яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Туркестанська, 26 та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» (п. 1.1 договору).
На підставі п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб'єкта госпадорювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Відповідно до п. 2.3 договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами актк приймання-передачі.
Згідно з п. 3.1 договору, вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 226 870,00 грн без ПДВ станом на 07.07.2017.
Відповідно до п.3.2 Договору Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Харкова та пропорції її розподілу.
Базова орендна плата становить 1 137,19 грн без ПДВ за грудень 2019.
Ставка орендної плати становить 5% (п'ять) (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди від 03.01.2020).
Згідно з п. 3.3 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.14 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір діє до 17.01.2020.
Пунктом 10.5 договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Крім того, додатковою угодою від 30.06.2020 п.10.1 Договору в редакціїї додаткової угоди від 03.01.2020 викладено в такій редакції: цей договір діє до 17.12.2020.
Договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач актом приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) б/н від 17.04.2007 передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, визначені умовами договору (а. с. 10).
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач стверджує, що з урахуванням вимог п. 10.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2020) термін дії договору сплинув 17.12.2020, однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі та продовжує протиправне користуватися майном. З цього приводу позивачем складено акт від 24.01.2022 (а.с.23) та від 04.11.2022 (а.с.25).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №8792 від 04.10.2021 (а.с.22), в якій зазначено, що позивачем видано наказ №1682 від 01.10.2021 про припинення договору оренди №3213 від 17.04.2007, а отже орендарю необхідно звільнити приміщення, підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна та надати до управління.
Також, позивачем на адресу відповідача було направлено лист №278 від 23.01.2023 (а.с.28), відповідно до якого позивач пропонував відповідачу в місячний термін з дати одержання листа у добровільному порядку звільнити об'єкт оренди, передати його балансоутримувачу за актом приймання-передачі та сплатити неустойку.
Відповіді на вказані листи відповідачем не надано.
Обставини щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендовані приміщення стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В даному випадку, відповідно до п. 10.1. договору ( вредакції додаткової угоди від 30.06.2020), цей договір діє до 17.12.2020.
Пунктом 10.5 договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Суд констатує факт відсутності в матеріалах справи доказів направлення будь-якою зі сторін договору заяви про припинення або зміну договору протягом 30 днів.
Разом з тим, суд констатує, що після укладання між сторонами додаткової угоди від 03.01.2020 , якою договір викладено в новій редакції (в т. ч. п. 10.01), набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX (введений в дію з 01.02.2020 р.; окремі положення - з 01.07.2020 р.).
Згідно з ч. 1-5 ст. 18 наведеного закону передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Таким чином, продовження строку дії договору, у випадку наявності такого бажання у сторін, мало відбуватися з урахуванням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX, однак відповідних доказів щодо продовження договору з урахуванням наведеного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір припинився у зв'язку зі сплином строку, на який його було укладено, тобто 17.12.2020.
Як зазначалось, за змістом п. 4.14 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України та п. 4.14 договору у разі припинення договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендовані приміщення. Тим більше, після такого розірвання у відповідача взагалі відсутні правові підстави займати нежитлові приміщення, які він орендував відповідно до умов договору оренди.
За таких обставин, заявлений позивачем позов про зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлові приміщення загальною площею 72,0 кв. м. протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити повністю.
Зобов'язати Толокову Наталію Григорівну (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412) нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 72,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Туркесанська, буд. 26, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Толокової Наталії Григорівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "08" квітня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №9224686/24