Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/349/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" (вул.Леонтовича, буд. 27, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 45028031)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" (вул. Суздальські Ряди, буд. 12, м. Харків, 61052; код ЄДРПОУ 45102921)
про стягнення 108655,34 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" 05.02.2025 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн, пені в сумі 28000,00 грн, 3 процента річних у сумі 2255,34 грн та інфляційні витрати в сумі 8400,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки № 104 від 09.10.2023 та приписів чинного законодавства, не здійснив поставку оплаченого позивачем у повному обсязі устаткування.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/349/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2025 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте обидва рази повернута до господарського суду без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17)
Також відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, що не було зроблено відповідачем.
Згідно з ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк до 08.04.2025р. не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" (відповідач) було укладено Договір поставки № 104.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, відповідач, як постачальник, зобов'язався виготовити та передати (поставити) у власність позивача, як покупця, в обумовлені в даному Договорі терміни професійне устаткування для: виробництва харчових рідин (далі - устаткування) згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного Договору, а позивач зобов'язався прийняти вказане устаткування й оплатити його.
Згідно з п. 2.1 Договору, загальна сума даного Договору складає загальну вартість устаткування, вказану у Специфікації до Договору та поставлену протягом дії договору згідно видаткових накладних.
Згідно зі Специфікацією № 104/1 від 09.10.2023, відповідач зобов'язався поставити:
1. Котел варочний КПЕ-100;
2. Котел варочний КПЕ-150 з мішалкою;
3. Гомонізатор потужністю 5кВт;
4. Обв'язка гомонізатора.
Загальна вартість Устаткування 70 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3 Специфікації, умови оплати устаткування: 100% попередня оплата згідно наданого постачальником рахунку.
У пункті 1.4 Специфікації сторони визначили: "Строк постачання: 20 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати".
За умовами п. 3.1 Договору, оплата за даним Договором здійснюється наступним чином: 100% (сто відсотків) загальної суми даного Договору, що складає 70000 грн (сімдесят тисяч грн), покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору, вартість вважається сплаченою повністю, коли всі частини оплати, розраховані в порядку, визначеному п. 3.1 даного Договору, перераховані на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язується підготувати устаткування та відвантажити на адресу покупця протягом терміну до (20) календарних днів після отримання оплати в розмірі 100% від загальної суми даного Договору на свій розрахунковий рахунок. Якщо термін виготовлення та підготовки устаткування за даним Договором припадає на свята, то у зв'язку з періодом відпусток/святкових днів на заводі-виробнику термін виготовлення та підготовки устаткування узгоджується додатково керівниками договірних сторін.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 104/2 від 09.10.2023 на загальну суму 70 000,00 грн.
Позивачем, в свою чергу, було здійснено повну оплату вартості товару в сумі 70 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 11.10.2023.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення термінів підготовки устаткування до відвантаження проти встановленого в даному Договорі терміну постачальник сплачує покупцю пеню, обчислювану від вартості непоставленого в термін устаткування в розмірі 0,5% за кожен минулий день прострочення, але не більше 20% від загальної суми даного Договору.
Також у п. 8.2 Договору сторони визначили, що сплата пені не звільняє постачальника від обов'язку виконання даного Договору. Після досягнення терміну 2 (двох) місяців прострочення поставки устаткування даний Договір розривається, і постачальник зобов'язаний потягом 5 (п'яти) банківських днів повернути на рахунок покупцю суму, що дорівнює сплаченій покупцем вартості даного Договору на момент повернення, і штрафні санкції за весь термін непоставки устаткування. При неповерненні в цьому випадку грошових коштів протягом п'яти банківських днів, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 5 (п'ять) % від неповерненої суми за кожен подальший день прострочення до моменту виконання зобов'язань перед покупцем по поверненню грошей.
Отже, кінцевим строком для виконання обов'язку відповідачем щодо поставки товару є 31.10.2023.
У зв'язку із непоставкою товару на протязі 2 місяців (до 31.12.2023) відповідно до приписів п. 8.2 Договору, даний Договір поставки №104 від 09.10.2023 розривається , а відповідач зобов'язаний був повернути отриману суму передплати до 05.01.2024.
Проте, станом на 31.01.2025 устаткування відповідачем поставлено не було, грошові кошти в сумі 70 000,00 грн позивачу не повернуті.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт здійснення позивачем передоплати в розмірі 70 000,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме платіжною інструкцією № 8 від 11.10.2023.
Водночас, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки устаткування позивачу.
Строк поставки устаткування, відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 104 від 09.10.2023 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У зв'язку з непоставкою відповідачем устаткування, позивачем на підставі п. 8.2 Договору було здійснено нарахування пені в розмірі 14 000,00 грн.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що умова Договору про те, що нарахування пені здійснюється за кожен минулий день прострочення не може розцінюватись судом як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З огляду на викладене, нарахування пені у даному випадку можливе за період з 06.01.2024 по 07.07.2024.
Перевіривши розрахунок позивача за допомогою онлайн-системи "Ліга", суд встановив, що пеня за вказаний період у визначеному в договорі розмірі становить 64050,00 грн, що перевищує 20% від загальної суми даного Договору.
Відтак, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з відповідача 14 000,00 грн пені за непоставку устаткування у встановлений у Договорі термін, що становить 20% від загальної суми даного Договору.
За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
В той же час, умови укладеного сторонами договору поставки визначали наявність у відповідача обов'язку з поставки устаткування, який не є грошовим зобов'язанням.
Попри наведене, негрошове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" трансформувалось у грошове на підставі п. 8.2 Договору та приписів ст. 11, 530, 693 Цивільного кодексу України, у зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки устаткування та, як наслідок, реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" свого права вимоги повернення суми попередньої оплати, передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України.
Оскільки устаткування не було поставлено відповідачем на протязі 2 місяців (до 31.12.2023), відповідно до приписів п. 8.2 Договору, даний Договір поставки №104 від 09.10.2023 був розірваний , та з 05.01.2024 у відповідача фактично виникло зобов'язання з повернення грошових коштів.
Таким чином, з моменту припинення дії договору та правомірної відмови покупця від поставки негрошове зобов'язання продавця (з поставки товару) припинилось та у останнього виникло грошове зобов'язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати),
На підставі п. 8.2 Договору, позивачем, з урахуванням 20% обмеження щодо суми нарахування штрафних санкцій, здійснено розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне повернення грошових коштів.
Отже, за розрахунком позивача, розмір такої пені становить 14 000,00 грн.
Проте, під час здійснення розрахунку пені за невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми передоплати в розмірі 70 000,00 грн позивачем не було враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування штрафної санкції 6 місяцями, а також ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, зробивши перерахунок пені за прострочення грошового зобов'язання за період з 06.01.2024 по 07.07.2024 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (з урахуванням вищевказаних норм закону), суд встановив, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з неповерненням суми передплати, становить 9962,57 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме суд вважає безпідставно нарахованими 4037,43 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Виходячи із положень норми частини 2 статті 625 ЦК України , наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, має право вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 8400,00 грн за період з 06.01.2024 по 31.12.2024 та 3% річних у розмірі 2255,34 грн за період з 06.01.2024 по 31.01.2025.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за допомогою онлайн-системи "Ліга", суд встановив, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, за вказаний період становить 8386,14 грн, розмір 3% річних за вказаний період становить 2249,67 грн.
Тобто позивачем безпідставно заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 13,86 грн та 3% річних у сумі 5,67 грн, у зв'язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 104598,38 грн, у тому числі: сума попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн, пеня в сумі 23962,57 грн, 3 процента річних у сумі 2249,67 грн та інфляційні витрати в сумі 8386,14 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн, пені в сумі 23962,57 грн, 3 % річних у сумі 2249,67 грн та інфляційних втрат у сумі 8386,14 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні позову як неправильно розрахованих.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За умовами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2024 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" (замовник) та адвокатом Ромаськом Євгеном Валерійовичем (адвокат/виконавець) було укладено Договір про надання правових (юридичних) послуг № ПД-2/12, згідно з п. 1.1 якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.
Вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.2 Договору).
Відповідно до Завдання № 1 від 15.01.2025, адвокат зобов'язався надати позивачу наступні правові послуги: 1) Судове врегулювання спору між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" щодо стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій за Договором поставки № 104 від 09.10.2023; 2) Адвокату надається право представляти інтереси Клієнта у будь-яких судових установах, органах держказначейства України, органах державної виконавчої служби / приватних виконавців.
Перелік послуг та їх вартість кожної з них визначено у п. 2 Завдання № 1 від 15.01.2025.
Загальна вартість правових (юридичних) послуг, що надаються замовнику згідно із Завданням № 1, становить 10000,00 грн.
Як вбачається з двостороннє підписаного Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1/ПД-2/12 від 07.02.2025, адвокатом надані, а позивачем прийняті послуги з правової допомоги згідно з п.1.1 Завдання № 1 від 15.01.2025 до Договору № ПД-2/12 від 02.12.2024 на загальну суму 10 000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 32 від 25.03.2025, ТОВ "Сі Еф Б'юті" перераховано на користь ФОП / Адвоката Ромаська Євгена Валерійовича за надання правової допомоги грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн підтверджуються наданими позивачем документами.
Водночас, суд бере до уваги, що рішенням суду позовні вимоги ТОВ "Сі Еф Б'юті" задоволено частково, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на відповідача в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме: витрати на професійну (правничу) допомогу - в сумі 9626,62 грн; витрати зі сплати судового збору - в сумі 2331,95 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піщпромобладнання" (вул. Суздальські Ряди, буд. 12, м. Харків, 61052; код ЄДРПОУ 45102921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Еф Б'юті" (вул.Леонтовича, буд. 27, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 45028031) - суму попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн; пеню в сумі 23962,57 грн, 3 процента річних у сумі 2249,67 грн; інфляційні витрати в сумі 8386,14 грн; витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 9626,62 грн; витрати зі сплати судового збору в сумі 2331,951 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "08" квітня 2025 р.
Суддя Н.М. Кухар