ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2025Справа № 910/5828/24
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В", м. Вінниця
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
про стягнення 9 513, 69 грн,
за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В", м. Вінниця
про стягнення 14 420,16 грн
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Путілін Є.В. (адвокат за ордером серії АВ№1129537 від 06.05.2024 року);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Жеброва І.Г. (в порядку самопредставництва).
13.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (позивач) звернувся о Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 186 680,00 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн та суми 3% річних в розмірі 4 766,97 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-23-13731 від 26.07.2023 року, в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2024 року.
06.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зустрічна позовна заява та заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду його представників. У відзиві відповідачем зазначено, що сума боргу відповідача становить 1 186 680,00 грн, однак компенсаційні нарахування стягненню не підлягають, оскільки у відповідача не виник обов'язок їх сплати через те, що позивач не з'являвся з такими вимогами до відповідача особисто.
В зустрічній позовній заяві пред'явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми пені в розмірі 14 240,16 грн через те, що останнім порушено строки поставки товару згідно умов Договору поставки №53-122-01-23-13731 від 26.07.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 задоволено заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про стягнення 14240,16 грн до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/5828/24.
09.07.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
25.07.2024 до суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду.
В підготовчому засіданні 30.07.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.10.2024.
31.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" надійшла відповідь на відзив на первісний позов, в якій зазначено, що розрахунки, наведені у первісній позовній заяві є вірними та підлягають задоволенню.
31.07.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" подано відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що ним не порушено строків поставки товару, оскільки п. 3.1. Договору передбачено поставку у строк по 30.11.2023 року.
29.08.2024 до суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшла заява про участь в засіданні в режимі відеоконференції та відповідь на відзив.
13.09.2024 до суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з нього основного боргу в розмірі 1 186 680,00 грн (первісний позов) у зв'язку з відсутністю предмету спору.
24.09.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" надійшло заява про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 закрито провадження у справі №910/5828/24 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми основного боргу в розмірі 1 186 680,00 грн.
Також ухвалою від 01.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024 року.
24.10.2024 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 про витребування матеріалів справи №910/5828/24, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2024.
Ухвалою від 04.11.2024 року зупинено провадження в справі №910/5828/24 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/5828/24 та до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/5828/24 змінено, викладено резолютивну частину даної ухвали в наступній редакції:
"1. Провадження у справі №910/5828/24 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 196 193,69 грн та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про стягнення 14 420,16 грн в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми основного боргу в розмірі 1 186 680, 00 грн закрити.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" з Державного бюджету України 50 % судового збору у сумі 8 900 грн 10 коп., сплачений за подання позову платіжною інструкцією № 4696 від 07.05.2024.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.".
26.12.2024 року матеріали справи №910/5828/24 були повернуті до Господарського суду міста Києва.
13.01.2025 року було видано наказ на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 поновлено провадження у №910/5828/24 та призначено судове засідання на 25.03.2025.
12.03.2025 до суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про участь представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 задоволено заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.03.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 25.03.2025 року в справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.07.2023 року між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) (надалі також - ТОВ «Глорія-В», постачальник) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) (надалі також - ДП «НАЕК «Енергоатом», замовник) укладено Договір поставки №53-122-01-23-13731 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації (Додаток №1 до даного Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки по даному Договору є продукція: 44220000-8 (Віконні блоки), яка передбачена специфікацією (Додаток №1 до даного Договору).
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 988 900,00 грн, крім того ПДВ - 197 780,00 грн. (п. 2.1. Договору).
Сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 року. Строк поставки продукції по даному Договору вказаний у специфікації (додаток №1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно ЗУ «Про публічні закупівлі». (п. 3.1. Договору).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками . Строк дії даного Договору - по 31.12.2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором - до спливу гарантійних строків. (п. 12.1. Договору).
Додатком №1 до Договору «Специфікація» сторонами визначено, що строк поставки продукції 90 днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу.
На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Глорія-В» поставив ДП «НАЕК «Енергоатом» продукцію на загальну суму 1 186 680,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ТВ-0000146 від 25.10.2023 року (товарно-транспортна накладна №ТВ-0000132 від 25.10.2023 року).
В подальшому, 14.11.2023 року було оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-4,5-233.
У зв'язку з непроведенням ДП «НАЕК «Енергоатом» розрахунку за отриману продукцію ТОВ «Глорія-В» направлено претензію №02.01-02 від 02.01.2024 року з вимогою оплатити суму боргу в розмірі 1 186 680,00 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Оскільки відповіді на вказану претензію ТОВ «Глорія-В» не отримало, товариство звернулось до суду з даним первісним позовом, в якому просило стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» суму заборгованості в розмірі 1 186 680,00 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн та суму 3% річних в розмірі 4 766,97 грн.
Проте, в період перебування справи в провадженні суду ДП «НАЕК «Енергоатом» було здійснено оплату вартості продукції за Договором на суму в розмірі 1 186 680,00 грн згідно платіжної інструкції №9664 від 06.09.2024 року, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 провадження у справі №910/5828/24 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми основного боргу в розмірі 1 186 680,00 грн було закрито.
Таким чином, первісні позовні вимоги, які пред'явлені ТОВ «Глорія-в» були заявлені на суму інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн та суму 3% річних в розмірі 4 766,97 грн.
При цьому, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення з ТОВ «Глорія-В» суми пені в розмірі 14 240,16 грн, у зв'язку з тим, що товариством, в супереч положень п. 3.1. Договору, здійснено поставку продукції, у строк, що перевищує 90 днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу.
ДП «НАЕК «Енергоатом» заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог зазначило, що ТОВ «Глорія-В» належної і обґрунтованої вимоги по фінансовим санкціям не заявляло.
ТОВ «Глорія-В» заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог зазначило, що строк поставки продукції по Договору не пропущено, а тому підстави для нарахування пені відсутні.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Нормами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Щодо первісних позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Як вбачається із встановлених судом обставин, на виконання умов Договору ТОВ «Глорія-В» 07.11.2023 року поставив ДП «НАЕК «Енергоатом» товар на загальну суму 1 186 680,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ТВ-0000146 від 25.10.2023 року та не заперечено жодною із сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Таким чином, сторонами умовами Договору передбачено, що строк оплати за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.
З матеріалів справи вбачається, що ярлик на придатну продукцію №Я-4,5-233 було оформлено 14.11.2023 року, а тому, відповідно до п. 6.1. Договору, оплату вартості продукції ДП «НАЕК «Енергоатом» повинно було здійснити у строк до 30.12.2023 року включно (враховуючи, що останній день строку припав на вихідний день і відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України був перенесений на перший робочий день).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), оплату отриманої продукції здійснив 06.09.2024 року, тобто з пропущенням визначеного Договором строку.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений невірно, оскільки позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не враховано, що строк оплати вартості продукції умовами Договору, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, встановлено до 30.12.2023 року, а тому здійснивши власний перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.12.2023 року по 15.02.2024 року (кінцева дата нарахування визначена позивачем за первісним позовом у первісній позовній заяві), судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» є сума 3% річних в розмірі 4 571,90 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.
Щодо зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Як встановлено вище, на виконання умов Договору ТОВ «Глорія-В» 07.11.2023 року було поставлено ДП «НАЕК «Енергоатом» товар на загальну суму 1 186 680,00 грн згідно видаткової накладної №ТВ-0000146 від 25.10.2023 року.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 року. Строк поставки продукції по даному Договору вказаний у специфікації (додаток №1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно ЗУ «Про публічні закупівлі».
Додатком №1 до Договору «Специфікація» сторонами визначено, що строк поставки продукції 90 днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу.
Таким чином, враховуючи п. 3.1. Договору та Додаток №1 до Договору (Специфікація), сторонами погоджено, що строк поставки продукції становить 90 днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу але не пізніше 30.11.2023 року.
Заперечення відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) в частині того, що загальний строк поставки продукції по Договору визначено по 30.11.2023 року, не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані, оскільки вони не враховують строку визначеного Додатком №1 до Договору (Специфікація) щодо 90 днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу.
Отже, враховуючи положення Договору, беручи до уваги ту обставину, що оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу здійснено 27.07.2023 року, строк поставки продукції по Договору визначено до 25.10.2023 року.
Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) у встановлений строк, а саме до 25.10.2023 року включно, свого обов'язку по поставці продукції не виконано, оскільки здійснена поставка лише 07.11.2023 року, тому дії відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.1. Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені за період з 26.10.2023 року по 06.11.2023 року та визнано його обґрунтованим, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) підлягає сума пені в розмірі 14 240,16 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого первісного позову та обґрунтованість заявленого зустрічного позову, відтак до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Глорія-В» підлягає сума 3% річних в розмірі 4 571,90 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн, а до стягнення з ТОВ «Глорія-В» на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» підлягає суму пені в розмірі 14 240,16 грн.
Пунктом 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Керуючись вказаною нормою суд проводить зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.
Судовий збір позивача за первісним позовом, у розмірі 9 039,88 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, з урахуванням суми повернутого позивачу за первісним позовом судового збору згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 року, покладається на відповідача за первісним позовом.
Судовий збір позивача за зустрічним позовом в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням зустрічних позовних вимог, покладається за відповідача за зустрічним позовом.
Також, відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування цього клопотання відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив про складний період воєнного стану та обставини фінансово-економічного становища товариства.
Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За частинами 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відстрочення виконання рішення в даній справі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (ідентифікаційний код 41716575, місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Писарева, буд. 3/83) суму 3% річних в розмірі 4 571,90 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна гривна 90 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 746,72 грн (чотири тисячі сімсот сорок шість гривень 72 копійки) та суму судового збору в розмірі 9 039,88 грн (дев'ять тисяч тридцять дев'ять гривень 88 копійок).
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов задовольнити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (ідентифікаційний код 41716575, місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Писарева, буд. 3/83) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) суму пені в розмірі 14 240,16 грн (чотирнадцять тисяч двісті сорок гривень 16 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
6. В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (ідентифікаційний код 41716575, місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Писарева, буд. 3/83) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) суму коштів в розмірі 4 921,54 грн (чотири тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня 54 копійки).
8. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» (ідентифікаційний код 41716575, місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Писарева, буд. 3/83) суму судового збору в розмірі 6 011,88 грн (шість тисяч одинадцять гривень 88 копійок).
9. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
11. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 07.04.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ