ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу справи до іншого суду за підсудністю
м. Київ
08.04.2025Справа № 910/4208/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши позовну заяву Північного офісу Держаудитслужби (вул.Січових Стрільців, буд.18, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код 40479560)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (вул.Соборна, буд.99, м.Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51400; ідентифікаційний код 44604267)
про стягнення 77 762,88 грн
Північний офіс Держаудитслужби звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» про стягнення 77 762,88 грн, з яких 69 680,00 грн грошових коштів, сплачених за непоставлений товар, 3 205,28 грн пені та 4 877,60 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо відпуску товару за договором поставки № 480/2024 від 25.12.2024.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За загальним правилом, визначеним у частинах 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стаття 29 ГПК України визначає правила альтернативної підсудності, тобто підсудності справ за вибором позивача.
Відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Подаючи позов до Господарського суду міста Києва, позивач керувався частиною 5 статті 29 ГПК України, якою передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Згідно з частиною 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 Цивільного кодексу України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.
У пункті 3.2 договору поставки № 480/2024 від 25.12.2024 визначено, що передача постачальником карток на пальне уповноваженій особі покупця здійснюється по місцезнаходженню офісу покупця у місті Києві.
Водночас за змістом пунктів 1.4, 3.8 договору поставки № 480/2024 від 25.12.2024 видача (передача) товару (нафтопродуктів) покупцю здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у додатку № 2 до цього договору.
Перелік та розташування (розміщення) стаціонарних АЗС у м.Києві та АЗС по всій території України (крім тимчасово окупованої території Донецької, Луганської областях та АР Крим), що є додатком № 2 до договору поставки № 480/2024 від 25.12.2024, включає 77 АЗС, що розташовані у Київській, Сумській, Чернігівській та Черкаській областях.
Виходячи з аналізу умов договору суд дійшов висновку, що специфіка договірних правовідносин не передбачає, що його виконання можливе лише тільки в певному місці.
Більше того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за непоставлений товар, а також пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару, тобто спір у цій справі не стосується виконання зобов'язання із поставки (видачі) товару в якомусь конкретному місці.
Відтак, з огляду на те, що зобов'язання щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар та сплати штрафних санкцій не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, а поставка (видача) товару за договором поставки № 480/2024 від 25.12.2024 мала здійснювалась у кількох місцях, відсутні підстави для застосування положення частини 5 статті 29 ГПК України, натомість підсудність цієї справи має визначатися згідно із статтею 27 ГПК України, тобто за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин 3 та 6 статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул.Соборна, буд.99, м.Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51400, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Північного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» про стягнення 77 762,88 грн з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Керуючись статтями 27, 30, 31, 234, 235 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Північного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» про стягнення 77 762,88 грн з доданими до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (вул.Володимира Винниченка, буд.1, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49027).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Суддя Т.П. Капцова