майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" квітня 2025 р. Справа № 906/19/25.
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К., розглянувши заяву Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про відвід судді Давидюка В.К. у справі
за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"
до Житомирської міської ради
про визнання додаткових угод укладеними
У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/19/25 за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до Житомирської міської ради про визнання додаткових угод укладеними.
Ухвалою від 06.01.2025 суд відкрив провадження у справі №906/19/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 25.03.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 10.04.2025.
07.04.2025 до суду від представника позивача - керівника БМПП "Сприяння" Швидченка В.І. надійшла заява від 07.04.2025 про відвід судді Давидюка В.К.
В обґрунтування своїх доводів представник позивача посилається на те, що Головуючий суддя Давидюк В. К. залишив поза увагою клопотання представника позивача про те, що представника відповідача Дідовець Ю.П. було допущено до участі у справі як представника Житомирської міської ради без підтвердження її повноважень як представника.
Згідно з ч.2 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч.3 ст.38 ГПК України).
Відповідно до ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у об'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Отже особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.35 ГПК України).
Зважаючи на мотиви відводу, суд враховує наступне.
Ухвалою від 06.01.2025 суд прийняв позовну заяву БМПП "Сприяння" до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.01.2025.
З протоколу судового засідання від 30.01.2025 вбачається, що судове засідання було проведено за участю представників сторін: від позивача: Швидченко В.І. - керівник відповідно до виписки з ЄДР; від відповідача: Дідовець Ю.П. - представник відповідно до виписки з ЄДР (а.с. 196-198, т. 1).
На підтвердження повноважень представника відповідача (Житомирської міської ради) Дідовець Ю.П. надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи - Житомирської міської ради, до якої внесено відомості про те, що Дідовець Юлія Петрівна зазначена як особа, уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (згідно розпорядження від 09.07.2020 №584 самопредставництво в судах України без окремого доручення з правом посвідчення копій документів, без права відмови, зміни, відкликання, визнання позову, укладення мирової угоди_ - представник (а.с. 194-195, т.1).
На підставі вказаної виписки з ЄДР Дідовець Ю.П. було допущено до участі у справі як представника відповідача (Житомирської міської ради) про що було зазначено у протоколі судового засідання від 30.01.2025.
При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Частина перша статті 89 Цивільного Кодексу України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Згідно з ч. 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу (крім місцевих рад та їхніх виконавчих комітетів); відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Також згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Таким чином, особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
З огляну на зазначене, Дідовець Юлія Петрівна була допущена у участі у справі як представник Житомирської міської ради на підставі відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру. Крім того, в матеріалах справи знаходяться: довіреність у порядку передоручення від 08.01.2024, видана Сухомлином Сергієм Івановичем (на підставі витягу з ЄДР) Дідовець Юліі Петрівні представляти інтереси Житомирської міської ради в судах України (довіреність дійсна до моменту її скасування), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого курівником Житомирської міської ради зазначено Сухомлина С.І., копія посвідчення №1439 від 28.11.2023, видане Дідовець Ю.П. із зазначенням посади - головний спеціаліст, юрисконсульт відділу правового забезпечення документообігу юридичного департаменту Житомирської міської ради, Розпорядження міського голови №373 від 10.05.2016 про переведення Дідовець Ю.П. на посаду головного спеціаліста, юрисконсульта відділу правового забезпечення документообігу юридичного департаменту Житомирської міської ради, Положення про юридичний департамент Житомирськї міської ради, Положення про відділ правового забезпечення документообігу юридичного департаменту Житомирської міської ради, посадова інструкція головного спеціаліста відділу правового забезпечення документообігу юридичного департаменту міської ради (а.с. 215-234, т.1).
Отже, в матеріалах справи містяться належне та достатнє підтвердження наявності у Дідовець Ю.П. повноважень вчиняти дії від імені Житомирської міської ради, як це передбачено наведеними вище положеннями закону, тобто на засадах самопредставництва.
Викладені у заяві про відвід доводи щодо необ'єктивності та упередженості судді Давидюка В.К. ґрунтуються на власних переконаннях заявника та зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді щодо результатів розгляду відповідного клопотання позивача, тобто зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що у свою чергу не може свідчити про наявність упередженості судді у розгляді справи та бути підставою для відводу в силу ч.4 ст.35 ГПК України.
Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з ч.3 ст.198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень ГПК України, правомірність, повнота та об'єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.
Наведені представником відповідача аргументи в обґрунтування заявленого відводу не підтверджують наявність підстав, передбачених ст.ст.35, 36 ГПК України. Доказів фактичної наявності упередженості або необ'єктивності судді Давидюка В.К. для відводу від розгляду справи 906/19/25 заявником не надано.
Правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.
У рішенні ЄСПЛ "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010).
Названої презумпції у заяві про відвід судді від 07.04.2024 не спростовано.
Окрім вищевикладеного, заявником не дотримано строку, визначеного ч.3 ст.38 ГПК України, для заявлення відводу, оскільки про викладені ним підстави йому було відомо з 30.01.2025 (дата першого судового засідання за участю представника відповідача Дідовець Ю.П.), при цьому заява про відвід подана до суду 07.04.2025.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши наведені заявником обставини, суд приходить до висновку, що за своєю суттю всі аргументи останнього щодо відводу судді Давидюка В.К. є незгодою сторони з процесуальними діями (рішеннями) судді й припущенням представника позивача щодо необ'єктивності та ймовірної упередженості судді, а відтак у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді від 07.04.2025 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234-235 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви представника позивача від 07.04.2025 про відвід судді Давидюка В.К. у справі №906/19/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Давидюк В.К.
1 - в справу
2,3 - сторонам - через "Електронний суд".