майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"31" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1223/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кока В.А., ордер серії АМ №1040150 від 19.12.2022 (в режимі
відеоконференції);
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника позивача
від 21.03.2025 про перерозподіл судових витрат у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Саксоніка Михайла Марковича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10"
про стягнення 8587340,37 грн,
Фізична особа-підприємець Саксонік Михайло Маркович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" про стягнення надмірно сплачених за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 04.01.2021 авансових платежів на суму 8587340,37 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 у справі №906/1223/22 позов Фізичної особи-підприємця Саксоніка Михайла Марковича задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" 8480490,78 грн та 127212,86 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.
21.03.2025 до суду від представника позивача - адвоката Коки В.А. надійшла заява про перерозподіл судових витрат від 21.03.2025 у справі №906/1223/22, у якій остання просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 319814,72 грн (т.9, а.с.36-57).
Ухвалою суду від 24.03.2025 вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.03.2025.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвали суду від 24.03.2025 у справі №906/1223/22 в електронній формі до електронного кабінету ТОВ "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" та його представників, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.9, а.с.60-61).
Відповідно до ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд визнав за можливе здійснювати розгляд заяви представника позивача про перерозподіл судових витрат від 21.03.2025 за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце даного засідання.
Представник позивача Кока В.А. в судовому засіданні 31.03.2025 підтримала подану заяву від 21.03.2025 та просила її задовольнити.
Розглянувши заяву представника позивача про перерозподіл судових витрат від 21.03.2025, додані до неї документи і матеріали справи в цілому, суд зазначає таке.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Разом із тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас у частині п'ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п ч.ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, у справі від 16.02.2023 №916/1106/21.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено судом, у позовній заяві та доданому до неї попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач зазначив, що його витрати на правничу допомогу прогнозовано складають 25000,00 грн, судовий збір - 128810,11 грн, поштові витрати - 1000,00 грн. Отже згідно попереднього розрахунку сума витрат, які позивач поніс і які очікує понести, становить орієнтовно 155000,00 грн (т.1, а.с.8; т.2, а.с.98). У відповіді на відзив позивач повідомив, що витрати на правничу допомогу зросли, докази чого будуть подані у порядку, визначеному ст.ст.126, 129 ГПК України (т.3, а.с.9).
Також у судовому засіданні 06.03.2025 представник позивача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Заяву про перерозподіл судових витрат (вх.№01-44/868/25) з доданими до неї документами сформовано і надіслано представником позивача до суду в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд» 21.03.2025, тобто в межах п'ятиденного строку, визначеного абз.3 ч.8 ст.129 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, передбачений ст.ст.124, 129 ГПК порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, заявлення про розподіл таких витрат до закінчення судових дебатів у справі та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі позивачем дотримано.
З матеріалів справи слідує, що правову допомогу ФОП Саксоніку М.М. надавала, зокрема, адвокат Кока В.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №715 від 04.10.2012), повноваження та обсяг прав якої підтверджуються ордерами на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1040150 від 19.12.2022, серії АМ №1122279 від 21.03.2025, виданими адвокатським бюро «КОКА ЕНД ПАРТНЕРС» (т.2, а.с.102-103; т.9, а.с.54-55).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Так, 21.11.2022 між адвокатським бюро «КОКА ЕНД ПАРТНЕРС» (далі - бюро) та ФОП Саксоніком М.М. (далі - клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №30 (далі - договір) (т.9, а.с.38-39).
Згідно з п.1.1 цього договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.4.1 договору, юридичну допомогу, що надається бюро, клієнт оплачує в гривнях, у сумі, що визначається згідно акту виконаних робіт. Претензійно - позовна робота оплачується додатково у вигляді гонорару, який становить 3% від суми у випадку позитивного рішення.
За результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої бюро юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги з ідентифікацією (п.4.3 договору).
Сума, вказана в п.4.1 даного договору, може коригуватися згідно офіційного індексу інфляції (п.4.4 договору).
Сума, вказана в п.4.1 даного договору, є гонораром бюро за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 договору).
Згідно з п.9.2 договору, сторони домовились, що бюро може доручати виконання правової допомоги за цим договором помічникам адвоката бюро, крім доручень, які виконуються адвокатом бюро у зв'язку з їх професійними повноваженнями.
Даний договір укладений строком на 2 (два) роки, діє до 21.11.2024 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін.
За результатами надання адвокатським бюро правничої допомоги позивачу у справі №906/1223/22 складено акти приймання-передачі юридичних послуг на загальну суму 319814,72 грн (т.9, а.с.40-49).
Так, згідно з актом №1 від 19.12.2022, позивачу надано послуги на суму 9000,00 грн, з яких: попередня консультація - 500,00 грн; підготовка претензії про повернення суми попередньої оплати від 07.12.2022 - 2000,00 грн; підготовка позовної заяви та формування пакету документів - 6000,00 грн; поштові витрати - 500,00 грн (т.9, а.с.40).
Згідно з актом №2 від 02.03.2023, позивачу надано послуги на суму 5200,00 грн, з яких: підготовка відповіді на відзив від 27.02.2023 - 5000,00 грн; поштові витрати - 200,00 грн (т.9, а.с.41).
Згідно з актом №3 від 05.04.2023, позивачу надано послуги на суму 5500,00 грн, з яких: підготовчі судові засідання 24.01.2023, 22.02.2023 - 4500,00 грн; клопотання про долучення письмових доказів - 1000,00 грн (т.9, а.с.42).
Згідно з актом №4 від 02.05.2023, позивачу надано послуги на суму 7000,00 грн, з яких: адвокатський запит - 800,00 грн; судові засідання 07.03.2023, 03.04.2023 - 4000,00 грн; клопотання про долучення доказів, 2 шт. - 2000,00 грн; поштові витрати - 200,00 грн (т.9, а.с.43).
Згідно з актом №3 від 15.06.2023, позивачу надано послуги: участь у судових засіданнях на суму 4000,00 грн (т.9, а.с.44).
Згідно з актом №4 від 26.09.2023, позивачу надано послуги на суму 6000,00 грн, з яких: участь у судовому засіданні 25.09.2023 - 2000,00 грн; клопотання про долучення доказів - 2000,00 грн; авансовий платіж за судове засідання 09.10.2023 - 2000,00 грн (т.9, а.с.45).
Згідно з актом №4 від 22.01.2024, позивачу надано послуги: участь у судових засіданнях на суму 3000,00 грн (т.9, а.с.46).
Згідно з актом №5 від 18.09.2024, позивачу надано послуги на суму 18200,00 грн, з яких: судові засідання (20.03, 11.04, 22.05, 10.06, 08.07, 24.07, 27.09) - 14000,00 грн; клопотання про долучення доказів, 1 шт. - 2000,00 грн; додаткові пояснення - 2000,00 грн; поштові витрати - 200,00 грн (т.9, а.с.47).
Згідно з актом №6 від 18.03.2025, позивачу надано послуги: участь у судових засіданнях 09.12.2024, 05.02.2025, 06.03.2025, 17.03.2025 на суму 7500,00 грн (т.9, а.с.48).
Згідно з актом №7 від 18.03.2025, позивач сплачує адвокатському бюро гонорар успіху за результатами справи 3% від суми (8480490,78 грн) згідно п.4.1 розділу 4 договору, що становить 254414,72 грн (т.9, а.с.49).
Позивач здійснив часткову оплату за адвокатські послуги в сумі 56400,00 грн, про що свідчать приєднані до заяви від 21.03.2025 платіжні інструкції (т.9, а.с.50-53).
Отже сторони у договорі погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги виплачується як у формі основного гонорару, так і додаткового гонорару, так званого "гонорару успіху".
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
При цьому витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).
Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначалось вище, в актах приймання-передачі юридичних послуг, складених за результатами надання АБ «КОКА ЕНД ПАРТНЕРС» правової допомоги позивачу, до наданих послуг включено поштові витрати на загальну суму 1100,00 грн.
Однак, за наявними в матеріалах справи розрахунковими документами (фіскальні чеки, поштові накладні), виданими відправнику оператором поштового зв'язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання (т.2, а.с.96, 107; т.3, а.с.101, 104; т.5, а.с.7; т.7, а.с.60-61), розмір понесених поштових витрат становить 304,60 грн, решта суми таких витрат - 795,40 грн не є обґрунтованою, не підтверджена належними й допустимими доказами. Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Щодо додаткової винагороди за досягнення позитивного результату для клієнта ("гонорар успіху") Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 виснувала про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці ЄСПЛ.
При цьому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З огляду на це суд вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума "гонорару успіху" у розмірі 3% від суми задоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №915/294/21, у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №910/3456/22).
Отже, на переконання суду, заявлений позивачем "гонорар успіху" у даному випадку не відповідає критеріям розумності його розміру та неминучості, не має характеру необхідних витрат, а, з огляду на відсутність достатнього обґрунтування, матиме надмірний характер. Не вбачається обґрунтованим нарахування адвокатом гонорару за позитивний результат розгляду справи в сумі 254414,72 грн, що становить 79,55% всього заявленого розміру витрат на правову допомогу.
Суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Розмір гонорару за інші види правової допомоги, визначені у вищезгаданих актах приймання-передачі юридичних послуг, суд вважає обґрунтованим і співмірним.
Водночас суд констатує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості та добросовісності, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, суд дійшов висновку про те, що у даній справі наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64604,60 грн (319814,72 грн - 254414,72 грн - 795,40 грн), що є дійсним, обґрунтованим, відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат та підтверджується належними доказами.
Поряд із цим суд приймає до уваги, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 у справі №906/1223/22 позов ФОП Саксоніка М.М. до ТОВ "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" було задоволено частково.
Згідно з п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, керуючись принципами справедливості й пропорційності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про перерозподіл судових витрат від 21.03.2025, стягнення з ТОВ "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" на користь ФОП Саксоніка М.М. 63803,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмову в частині стягнення решти суми - 256011,22 грн таких витрат.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Заяву представника позивача про перерозподіл судових витрат від 21.03.2025 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПОЛІССЯ-10" (вул. Шевченка, буд. 178, м. Баранівка, Баранівський р-н, Житомирська обл., 12700, код ЄДРПОУ 36575849) на користь Фізичної особи-підприємця Саксоніка Михайла Марковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 63803,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 07.04.25
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- представникам позивача (до ел.каб.);
- відповідачу та його представникам (до ел.каб.).