вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
08.04.2025м. Дніпро№ 904/1603/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бєлік В.Г., розглянувши заяву:
заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ", Сумська область, Конотопський район, с. Пекарі
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 23 995,00 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області 03.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" заборгованості у розмірі 23 995,00 грн.
Подану до господарського суду заяву про видачу судового наказу заявник обґрунтовує тим, що між заявником і боржником був укладений публічний договір ПК від 17.10.2022 (далі - Договір), яким сторони узгодили, що боржник зобов'язаний поставити заявнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується (далі - товар), а позивач зобов'язався приймати цей товар й оплатити його.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються Сторонами у рахунках, які виставляються відповідачем та сплачуються позивачем. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити відповідача. А боржник у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) боржника забезпечити поповнення основної Паливної картки заявника.
Відповідно до досягнутих умов між сторонами, боржником на адресу заявника направлялись наступні рахунки-фактури № 0001/1123699 від 01.03.2024 та №0001/1740704 від 04.12.2024, які оплачені позивачем відповідно 06.03.2024 та 11.12.2024. Відпуск ПММ боржником заявнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал.
Власні зобов'язання з попередньої оплати товару заявником виконанні належним чином, що підтверджується оформленим між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, сформованого позивачем 13.01.2025, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість на користь позивача у сумі 25 429,72 грн. В період з 31.01.2025 відповідачем було додатково поставлено товар на загальну суму 1 434,72 грн.
Заявник стверджує, що Боржник не виконує взяті на себе зобов'язання згідно з договором в частині постачання (відпуску) своєчасно оплаченого товару.
Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Водночас, розглянувши заяву та подані Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ", докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відповідно до частин першої, другої статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.
Таким чином безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Слід зазначити, що під час розгляду заяви у порядку наказного провадження суд має оцінити докази, надані заявником, які з формальної точки зору можуть свідчити як про виникнення між сторонами договірних правовідносин, так і про наявність у заявника права вимагати від боржника виконання грошового зобов'язання.
Крім того, наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов'язання, перевірити його розмір.
Судом встановлено, що ТОВ "ГЛОРІЯ" заявило вимоги про стягнення з ТОВ "ТЕНЕГІЯ" заборгованості в сумі 23 995,00 грн. яка виникла у зв'язку із тим, що на дату подання заяви боржником не поставлено (відпущено) товару на здійснену попередню оплату заявником в повному обсязі на підставі видаткових накладних.
Заявник стверджує, що в свою чергу, боржник сплачені стягувачем кошти не повернув та Товар не поставив.
Наведені обставини послугували підставою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника 23 995,00 грн. передплати за оплачений та не отриманий ним товар
Отже, заявник зобов'язаний довести суду шляхом подання доказів факт настання строку виконання боржником зобов'язання щодо повернення передоплати за непоставлений товар в сумі 23 995,00 грн.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
До поданої заяви не надано дорговору, яким встановлено строк поставки товару.
Так, за приписами частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вимоги до письмової форми договору викладено в статті 207 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Заявник стверджує про укладення між сторонами публічного договору ПК від 17.10.2022, проте до матеріалів справи такий договір не надано.
Цивільний кодекс України також визнає форму правочину письмовою, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. При цьому окремий документ з назвою "договір" не оформляється.
Отже, в даному випадку суду необхідно досліджувати надані заявником докази, надавати їм оцінку та встановити факт укладення між сторонами договору.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів звернення до боржника з вимогою поставити товар до заяви не надано. Отже не надано доказів порушення з боку боржника строку поставки товару.
На доказ встановлення строку повернення Продавцем коштів, сплачених як передплата, за непоставлений товар заявник надав лист № 15/01 від 15.01.2025. Проте докази направлення цього листа на адресу боржника не надані.
Отже, належні докази звернення до боржника з письмовою вимогою про повернення передоплати в сумі 23 995,00 грн. за непоставлений товар заявник суду не надав.
Ненадання заявником до поданої заяви доказів звернення до боржника з письмовою вимогою про повернення передоплати в сумі 23 995,00 грн. за непоставлений товар за Договором позбавляють суд можливості встановити момент виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника, в тому числі порушення права грошової вимоги, а також встановити настання строку повернення вказаної передоплати.
За вказаних обставин, враховуючи зміст та наведене заявником нормативно-правове регулювання заявленої вимоги, суд дійшов висновку про те, що стягнення з боржника грошових коштів в сумі 23 995,00 грн. не є наслідком порушення останнім (продавцем) грошового зобов'язання за договором.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як оплата за товар, не може розцінюватись як грошове зобов'язання за договором, а є лише застосуванням наслідків невиконання боржником зобов'язання за договором щодо поставки товару.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Процесуальний закон, в свою чергу, встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного письмового договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а заявник, в свою чергу, має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
З огляду на викладене, вимоги ТОВ "ГЛОРІЯ" не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ГЛОРІЯ" про видачу судового наказу на стягнення з ТОВ "ТЕЛЕГІЯ" заборгованості у загальному розмірі 23 995,00 грн, на підставі пункту 3 частини першої статті 152 ГПК України.
Суд також звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина друга статті 153 ГПК України).
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 150, 152, 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" заборгованості за публічним договіром ПК від 17.10.2022 у розмірі 23 995,00 грн..
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.04.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя В.Г. Бєлік