03 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/149/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" (вх.№467 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.02.2025 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Демідовою П.В.) у справі №905/149/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівен Торг", м.Вишневе, Київська область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс", м.Дружківка, Донецька область,
про стягнення заборгованості в сумі 1 276 129,68 грн,
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.02.2025 у справі №905/149/25 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівен Торг" від 18.02.2025 про забезпечення позову задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс", у межах суми позову у сумі 1 276 129,68 грн.
Ухвала суду обґрунтована тим, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ТОВ "Діпі Транс" складає 100 000,00 грн, що значно менше заборгованості відповідача перед позивачем. Згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 Дружківська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій, у зв'язку з чим суд погодився з твердженнями позивача, що господарська діяльність останнього може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача, з огляду на активні бойові дії на території Донецької області. Судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову поданого позивачем. Зауважено, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Діпі Транс", оскільки відповідні грошові кошти та майно залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними, у зв'язку з чим заява позивача в цій частині задоволена.
Стосовно вимоги позивача про накладення арешту на транспортні засоби, а саме: спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , судом зазначено, що в підтвердження права власності на вказані транспорті засоби, позивачем долучено до заяви договір купівлі-продажу транспортних засобів від 01.04.2021, укладений між ТОВ "Лівен Торг" (продавець) та ТОВ "Діпі Транс" (покупець), а також акти прийому-передачі транспортного засобу від 04.01.2022, скріплені підписами та печатками сторін. Проте, як зазначено в ухвалі, з дати передачі автомобілів пройшло більше 3-х років та матеріали заяви не містять доказів в підтвердження права власності відповідача на зазначені позивачем транспортні засоби станом на теперішній час, що унеможливлює накладення на них арешту, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Також, як зазначено судом, враховуючи задоволення клопотання в частині арешту коштів на всіх рахунках відповідача, суд вважає надмірним підкреслювати, у тому числі рахунок НОМЕР_5 в АТ "Райффайзен банк Аваль", адже його статус на час постановлення цієї ухвали не відомий. У випадку його актуальності, при виконанні цієї ухвали фактично відбудеться арешт коштів, акумульованих на ньому.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.02.2025 у справі №905/149/25 про забезпечення позову; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- судом першої інстанції неправомірно було прийнято до уваги неспівмірність розміру статутного капіталу ТОВ "Діпі Транс" з розміром заборгованості заявленої до стягнення, оскільки статутний капітал потрібний для початку діяльності товариства та жодним чином не впливає на можливість Товариства виконувати власні зобов'язання; дохід ТОВ "Діпі Транс" значно перевищує розміри його статутного капіталу та за 2024 рік становив майже 8 мільйонів гривень;
- разом із власними та орендованими транспортними засобами в розпорядженні ТОВ "Діпі Транс" знаходиться понад 180 одиниць транспортних засобів. Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ТОВ "Діпі Транс", незалежно від вказаної суми, на увесь час розгляду справи, включно з апеляційним та касаційним розглядом справи, що може зайняти рік та більше часу, фактично блокує господарську діяльність Товариства щодо розпорядження власним майном, незалежно від того, чи та є продажом, чи передачею в фінансову чи оперативну оренду. Так, саме арешт грошових коштів на рахунках ТОВ "Діпі Транс" значно обмежує можливість здійснення господарської діяльності, адже фактично позбавляє на тривалий час Товариство обігового капіталу, що міг бути спрямований на закупівлю палива для транспортних перевезень тощо, внаслідок чого Товариство мало отримувати прибуток;
- минуло вже 3 (три) роки з повномасштабного нападу російської федерації на Україну, але державна реєстрація ТОВ "Діпі Транс" в м. Дружківка аж ніяк не вплинула на зупинення господарської діяльності підприємства та взагалі ніяк не зможе вплинути, адже ТОВ "Діпі Транс" здійснює транспортну діяльність на всій території України, та відповідно має орендовані офісні та виробничі приміщення в м. Кам'янське та в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" до апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів (вих.№1175 від 22.08.2023), форми звітності 20 ОПП, договір купівлі-продажу від 04.12.2012, витяг з Державного реєстру правочинів №12228667 від 04.12.2012, витяг про Державну реєстрацію прав №36674556 від 12.12.2012, технічний паспорт від 28.09.2012, довідку №706 від 18.10.2012, витяг з протоколу №20 від 12.12.2012, повідомлення/квитанцію б/н, б/д, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №341543129 від 03.08.2023, звіт про оцінку майна від 07.12.2023, бухгалтерську довідку б/н, б/д, договір оренди нерухомого майна №402/107-01 від 24.01.2025, договір суборенди нерухомого майна №2024-07-11 від 01.07.2024 з додатком, договір суборенди нерухомого майна №2024-07-02 від 01.07.2024 з додатком.
18.03.2025 до суду від ТОВ "Діпі Транс" надійшли додаткові пояснення (вх.№3406).
25.03.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3820), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та клопотання про визнання поважними причини пропуску строків для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, а отже ТОВ "Лівен Торг" вважає, що дані докази не підлягають прийняттю до розгляду судом апеляційної інстанції. Також, як зазначає позивач, в апеляційній скарзі ТОВ "Діпі Транс" вказує, що є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, вул. Блюхера, 121, вартість якого згідно експертної оцінки становить 2 123 783,00 грн та зазначає про прийняте рішення (справа №905/1215/24) Господарського суду Донецької області про стягнення з російської федерації 179 854 391,00 грн, а також 5 604 091,00 грн періодичних платежів. Підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою стало, як вбачається зі змісту рішення суду, суттєве зменшення активів, зокрема нерухомого та рухомого майна, та відповідно стягнення збитків та збитків у вигляді упущеної вигоди, внаслідок неможливості провадження ТОВ "Діпі Транс" господарської діяльності з використанням належного йому майна, в тому числі і транспортних засобів в кількості 41 одиниці, що було втрачене внаслідок збройної агресії російської федерації. Таким чином, як зазначає позивач, дане рішення лише підтверджує суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача, з огляду на активні бойові дії на території Донецької області та втрату не тільки нерухомого, але й рухомого майна. Згідно даних Опендатабот фінансові показники ТОВ "Діпі Транс" демонструють тренд на стабільне падіння. Так, за 2022 рік дохід складав 11 324 000,00 грн, за 2023 - 6 880 200,00 грн, за 2024 - 4 310 400,00 грн. Активи на 2024 рік зазначено у сумі: 32 567 000,00 грн, а зобов'язання - 29 660 900,00 грн, що додатково підтверджує погіршення фінансового стану. ТОВ "Діпі Транс" не вживаються дії щодо погашення заборгованості за договором, а поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань. Позивачем направлялась вимога про сплату заборгованості, яка залишилась відповідачем без реагування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про долучення додаткових документів, доданих до апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні проти долучення додаткових документів заперечував.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про приєднання додаткових документів, доданих до апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку предметом апеляційного перегляду є ухвала постановлена за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, яка була подана позивачем разом з позовною заявою.
У частині 1 ст.140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином судом першої інстанції заява про забезпечення позову була розглянута з урахуванням обставин та доказів, які були наявні саме станом на момент її подання.
При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у разі наявності доказів на спростування заяви позивача про забезпечення позову, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, як це передбачено ст.145 ГПК України та надати суду відповідні документи на обґрунтування своєї позиції та надання їм судом відповідної оцінки.
За таких обставин, враховуючи те, що, як вже було зазначено, суд апеляційної інстанції перевіряє наявність підстав для забезпечення/відмову у забезпеченні позову саме станом на час розгляду заяви судом першої інстанції, у прийнятті додаткових документів, доданих відповідачем до апеляційної скарги, слід відмовити.
Колегія суддів розглянувши додаткові пояснення ТОВ "Діпі Транс" (вх.№3406 від 18.03.2025), зазначає наступне.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 було відкрито провадження у даній справі та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.03.2025, з доказами його надсилання апелянту; позивачу до 27.03.2025 постановлено надати письмове ставлення щодо додаткових документів, доданих апелянтом до апеляційної скарги; встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо до 27.03.2025.
Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.
Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Проте судом апеляційної інстанції не визнавалося необхідним подання додаткових пояснень щодо окремих питань учасниками справи, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті додаткових пояснень ТОВ "Діпі Транс" (вх.№3406 від 18.03.2025).
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Лівен Торг" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Діпі Транс" заборгованості в сумі 1 276 129,68 грн, з яких: 1 008 047,10 грн - заборгованість з орендної плати; 135 013,85 грн - пеня; 24 622,79 грн - 3% річних; 108 445,94 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди транспортних засобів №2-ОТ від 10.03.2021 в частині сплати орендних платежів за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 в сумі 1 008 047,10 грн, що також стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд:
1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 1 276 129,68 грн, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на транспортний засіб: спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" на праві власності;
2) накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 1 276 129,68 грн, в тому числі ті, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не виключено, на рахунку IBAN НОМЕР_5 , в АТ "Райффайзен банк Аваль", а також всіх рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.
20.02.2025 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.
У постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/4912/24).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 1 276 129,68 грн, з яких: 1 008 047,10 грн - заборгованість з орендної плати; 135 013,85 грн - пеня; 24 622,79 грн - 3% річних; 108 445,94 грн - інфляційні втрати, тобто є вимогою майнового характеру, яка має чітко визначений розмір (ціну позову).
Підставою позову у даній справі є невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортних засобів №2-ОТ від 10.03.2021 в частині сплати орендних платежів.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідачем не вживаються дії щодо погашення заборгованості за договором, а поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.
Так, як зазначає позивач, ним направлялась вимога про сплату заборгованості, яка залишилась відповідачем без реагування. Відповідач зареєстрований за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Енгельса, буд. 110, яка з 24.02.2022 перебуває у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дій або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, господарська діяльність відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ "Діпі Транс" зареєстровано на праві власності нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, вул. Блюхера, 121. Місто Єнакієве Донецької області є окупованою територію російською федерацією, що унеможливлює звернення стягнення на дане майно згідно Закону України "Про виконавче провадження". Згідно даних єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ "Діпі Транс" становить 100 000,00 грн, що менше в 12 разів за заборгованість за договором оренди.
Також позивач зазначає, що згідно даних Опендатабот фінансові показники ТОВ "Діпі Транс" за 2024 рік зафіксовані наступні та зменшені: за 2022 рік дохід складав 11 324 000,00 грн, за 2023 - 6 880 200,00 грн, за 2024 - 4 310 400,00 грн; активи на 2024 рік зазначено у сумі: 32 567 000,00 грн, зобов'язання: 29 660 900,00 грн, що додатково підтверджує погіршення фінансового стану. Згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2021 ТОВ "Діпі Транс" придбано у ТОВ "Левін Торг" транспортні засоби, зокрема: за номером 4: Спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , вартість 827 508,00 грн. За номером 5: Спеціалізований вантажний самоскид, марки MAN TGA 41.400, колір оранжевий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , вартість 827 508,00 грн. Однак враховуючи, що вартість транспортного засобу визначена станом на 2007 рік, з урахуванням зносу, ТОВ "Лівен Торг" вважає, що накладення арешту на 2 транспортні засоби відповідатимуть сумі боргу, що пред'являється до стягнення за заборгованість по договору оренди.
ТОВ "Левін Торг" вважав за доцільне забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно відповідача, у межах суми позову 1 276 129,68 грн.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у даній справі, заявивши позовні вимоги майнового характеру, правильно обрав захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, і цей захід є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою, не виходить за межі предмету спору (заявлений саме в межах ціни позову).
Можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/4912/24.
Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пункті 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, а також були закріплені, зокрема і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/8671/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 09 квітня 2024 року у справі № 917/1610/23, від 04 жовтня 2024 року у справі № 913/289/24, від 07 жовтня 2024 року у справі №908/1291/24 та інших.
Враховуючи існування у відповідача беззаперечної вільної можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, та власним майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем існування у нього достатньо обґрунтованого припущення про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у випадку, якщо позов у даній справі буде задоволений, існує ризик можливого утруднення виконання або невиконання рішення суду у зв'язку з можливим ухиленням відповідача від виконання такого, що призведе до порушення прав позивача.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ТОВ "Діпі Транс", незалежно від вказаної суми, на увесь час розгляду справи, фактично блокує господарську діяльність Товариства щодо розпорядження власним майном, так само як і арешт грошових коштів на рахунках ТОВ "Діпі Транс" значно обмежує можливість здійснення господарської діяльності товариства, з огляду на те, що судом накладено арешт на грошові кошти та майно відповідача тільки в межах суми позову, а не на всі грошові кошти та майно відповідача.
Обраний позивачем у цій справі вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при застосуванні такого заходу арештоване майно та грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ними.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судом першої інстанції неправомірно було прийнято до уваги неспівмірність розміру статутного капіталу ТОВ "Діпі Транс" з розміром заборгованості заявленої до стягнення, оскільки статутний капітал потрібний для початку діяльності товариства та жодним чином не впливає на можливість Товариства виконувати власні зобов'язання, з огляду на наступне.
Доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2024 у cправі № 916/143/24.
Оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суд першої інстанції правомірно врахував, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача становить 100 000,00 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов'язання перед позивачем у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначене, спростовує доводи скаржника про те, що розмір статутного капіталу жодним чином не впливає на можливість Товариства виконувати власні зобов'язання та відноситься до обставин, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що державна реєстрація ТОВ "Діпі Транс" в м. Дружківка ніяк не вплинула на зупинення господарської діяльності підприємства та взагалі ніяк не зможе вплинути, адже ТОВ "Діпі Транс" здійснює транспортну діяльність на всій території України, та відповідно має орендовані офісні та виробничі приміщення в м. Кам'янське та в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з огляду на те, що оцінка правомірності задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову надається з урахуванням доказів, які були подані позивачем до відповідної заяви та прийняття судом ухвали за наслідками розгляду такої заяви. Наведені посилання апелянта не були заявлені в суді першої інстанції та не були предметом дослідження місцевим господарським судом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено заяву позивача в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс", у межах суми позову у розмірі 1 276 129,68 грн.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 20.02.2025 у справі №905/149/25 без змін як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.02.2025 у справі №905/149/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.04.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.А. Пуль