08 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/943/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
дослідивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. №617Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24 (повний текст якого складено та підписано 25.07.2024 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М.)
за позовом ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
2) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (вул. Холодноярська, буд. 45, смт Кегичівка, Красноградський р-н, Харківська обл., 64003; код ЄДРПОУ: 03581931)
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24 позовні вимоги задоволено повністю.
Переведено права і обов'язки покупця частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931), згідно з Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" в розмірі 5,83% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд", номінальною вартістю 8560,00 грн, укладеним 16.02.2024 між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась особа, що не брала участі у справі, ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №617Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у сумі 3 633,80 грн;
- клопотання (заяву), в якому зазначити інші підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24.
03.04.2025, в межах встановленого строку, до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 скаржником надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, додатками до якої є докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Надаючи додаткове обґрунтування щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24, заявник вказує на те, що дізнавшись про рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, порушує його законні права, він негайно звернувся за правовою допомогою до адвоката Піскун Любові Олексіївни. Довіряючи її професійному досвіду, апелянт вважав, що її рекомендації є правильними та достатніми для захисту його інтересів. Адвокат Піскун Любов повідомила, що зробить все в найкращому вигляді та подасть саме апеляційну скаргу на рішення, на що й погодився апелянт. Однак адвокат Піскун Любов замість апеляційної скарги подала заяву про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівський агрошляхбуд», та в подальшому повідомляла апелянту, що його скарга вже на розгляді, а в реальності скаргу не було подано. Апелянт був переконаний, що таким чином реалізував своє право на апеляційне оскарження. Проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 27.02.2025 відмовив у задоволенні заяви та роз'яснив, що апелянт не позбавлений права подати власну апеляційну скаргу. Апелянт отримав вказану ухвалу апеляційного суду 27.02.2025, і лише тоді він зрозумів, що подана ним заява не була належним способом оскарження рішення. До цього моменту він щиро вважав, що завдяки пораді адвоката його інтереси вже захищені в апеляційному провадженні. Його довіра до адвоката ґрунтувалася на її статусі фахівця у сфері права, а через відсутність юридичних знань він не мав підстав сумніватися в її рекомендаціях чи самостійно перевіряти їх правильність. Пропуск початкового строку на апеляційне оскарження стався не через його бездіяльність чи недбалість, а через помилкову консультацію попереднього адвоката, на яку він покладався, як на єдиний доступний йому орієнтир у правовому полі. Враховуючи його необізнаність у юридичних питаннях, він не мав можливості самостійно дійти висновку про необхідність подання окремої скарги раніше.
Надаючи оцінку вказаним твердженням заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення ухвалено 23.07.2024, повний текст якого складено та підписано 25.07.2024, отже, строк подання апеляційної скарги спливає 14.08.2024.
В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 17.03.2025 засобами електронного зв'язку за допомогою системи «Електронний Суд».
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Колегія суддів зазначає, що викладені у заяві про поновлення строку доводи, фактично, є аналогічними тим, що вже були визнані судом необґрунтованими з посиланням на ч. 3 ст. 256 ГПК України.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду із заявою про поновлення строку апелянтом не зазначено будь-яких інших обґрунтувань та доказів стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, за виключенням того, що апелянт стверджує, що пропуск початкового строку на апеляційне оскарження стався не через його бездіяльність чи недбалість, а через помилкову консультацію попереднього адвоката, на яку він покладався, як на єдиний доступний йому орієнтир у правовому полі.
Посилання апелянта на те, що причина неподання апеляційної скарги в строк є помилкова консультація попереднього адвоката, на яку він покладався, як на єдиний доступний йому орієнтир у правовому полі, колегія суддів також вважає необґрунтованими.
Так, колегія суддів зазначає, що спосіб реалізації прав особи, яка звернулась з апеляційною скаргою (доручення недобросовісному адвокату здійснювати функції щодо звернення з апеляційною скаргою до суду) носять виключно суб'єктивний характер. Особа, що звернулась з апеляційною скаргою, несе усі ризики, пов'язані із вибором представника/адвоката, піклуватись про належну участь у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту.
Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
Апелянт не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мало суб'єктивного характеру, тобто не залежало від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином, викладені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як такі, що об'єктивно перешкоджали апелянту вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.
За положеннями статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на судове рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. (Такі висновки викладені постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21).
З огляду на викладене, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивних та непереборних обставин, які завадили скаржнику скористатися правом на апеляційне оскарження, та могли би бути визнані судом поважними
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 235, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №617Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/943/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко