02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1451/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Павленко А.В. - на підставі трудового договору від 04.10.2022 №1;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", с.Гиряві Ісківці, Миргородський район, Полтавська область, (вх.№322 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту - 27.01.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера", село Гаразджа, Луцький район, Волинська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", с.Гиряві Ісківці, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення грошових коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" про стягнення 434912,12грн. заборгованості за договором поставки № 25-17Т від 01.02.2017, в т.ч. 242107,99грн. - сума основного боргу, 105618,07грн. - інфляційні, 87186,06грн. - 12% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 25-17Т від 01.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Полтавської області 20.09.2024 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись пропуск позивачем строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" 434912,12грн. заборгованості за договором поставки № 25-17Т від 01.02.2017, в т.ч. 242107,99грн. - сума основного боргу, 105618,07грн. - інфляційні, 87186,06грн. - 12% річних, а також 5218,95грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського мотивовані тим, що відповідач у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, що повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості не надав, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 242107,99грн. основного боргу за договором поставки № 25-17Т від 01.02.2017обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 12% річних та інфляційних, господарський суд першої інстанції встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв'язку із чим позовні вимоги визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, господарський суд першої інстанції враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні на підставі пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дійшов до висновку про те, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості позивачем не пропущено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в стягненні з відповідача інфляційних за період з 24.02.2022 по липень 2024 та 12% річних за період з 24.02.2022 по 28.08.2024. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що має невиконане грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу №25-17Т від 01.02.2017. Отже, відповідач неправомірно користувався грошовими коштами позивача, що по суті є отриманням грошових коштів в борг.
Апелянт стверджує, що грошове зобов'язання у розумінні Цивільного кодексу України є договором позики. Отже, за наведених обставин, зобов'язання відповідача щодо сплати 12% річних та інфляційних, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, є припиненими та підлягають списанню позивачем (позикодавцем) у зв'язку із прямою нормою закону, викладеною в пункті 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1451/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
24.02.2025 матеріали справи №917/1451/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 02.04.2025 о 09:30 годині.
05.03.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2833), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.04.2025 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 залишити без змін.
Враховуючи, що представник позивача з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач (апелянт) був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (надалі - продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 25-17Т (надалі - договір т.1 а.с.31-32), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, кількість, номенклатура та ціна якої узгоджується в специфікації до договору (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар згідно з актом приймання-передачі та видаткової накладної і сплатити за нього ціну (вартість) згідно з умовами договору (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2.3 договору та специфікацією до договору (т. 1 а.с.14) встановлено, що загальна вартість товару за договором становить 2074459,99грн., в тому числі ПДВ .
Згідно з пунктом 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW "Інкотермс -2000", якщо інше не буде узгоджено сторонами окремо.
Приймання товару за кількістю проводиться на підставі та згідно товарних документів, специфікації, видаткової накладної, податкової накладної та підписання представниками сторін акту приймання -передачі товару за умови повної оплати товару. Продавець може поставити товар достроково до моменту (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар проводяться в національній валюті України - гривні.
В пункті 4.3.1 договору сторони визначили наступний порядок здійснення оплати за товар: - 100 % вартості товару, що складає 2074459,99грн., в тому числі ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 22.05.2017.
На виконання умов укладеного між сторонами договору продавець виставив покупцю рахунок № 152 від 01.02.2017 на оплату вартості товару на загальну суму 2074459,99грн., в т. ч. ПДВ 345743,33грн. (т.1 а.с.15).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору продавець здійснив поставку та передав у власність покупця товар на загальну суму 2074459,99грн., в тому числі ПДВ 20%, а покупець прийняв його без жодних зауважень, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.05.2017, видатковою накладною № 645 від 17.05.2017 та актом надання послуг № 645 від 17.05.2017, які підписано представниками сторін без жодних заперечень та зауважень (т.1 а.с.39, 44-45).
Покупцем було проведено декілька платежів на рахунок продавця, а саме:
1) 28.02.2017 - оплата у розмірі 400000,00грн., в т.ч. ПДВ, з призначенням платежу "оплата за переобладнання сівалки згідно рах. № 152 від 01.02.2017 у т. ч. ПДВ 66666,67грн.";
2) 02.03.2017 - оплата у розмірі 582352,00 грн, в т.ч. ПДВ, з призначенням платежу "часткова оплата за переобладнання сівалки згідно рах. № 152 від 01.02.2017 у т. ч. ПДВ 97058,67грн.";
3) 30.03.2017 - оплата у розмірі 850000,00грн., в т.ч. ПДВ, з призначенням платежу "часткова оплата за переобладнання сівалки згідно рах. № 152 від 01.02.2017 у т. ч. ПДВ 141666,67грн".
Проведення покупцем вказаних платежів на оплату вартості товару підтверджується доданими до позовної заяви копіями банківських виписок по рахунку продавця за відповідні дати (т.1 а.с.35-37).
Отже, покупець здійснив лише часткову оплату вартості товару за договором в загальній сумі 1832352,00грн., в т. ч. ПДВ.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач, як продавець зазначав, що відповідач, як покупець має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 242107,99грн., в т.ч. ПДВ, що становить різницю між вартістю товару (2074459,99грн.) та загальною сумою здійснених покупцем платежів по договору (1832352,00грн).
З метою досудового врегулювання спору, 31.05.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №216, в якій вимагав сплатити суму наявної заборгованості (т.1 а.с.17).
11.06.2024 відповідачем було надано відповідь на вказану претензію за вих. №149 (вх.№149), в якій було відхилено вимогу про сплату боргу з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності (т.1 а. с.34).
З огляду на те, що відповідачем не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, 02.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" про стягнення 434912,12грн. заборгованості за договором поставки № 25-17Т від 01.02.2017, в т.ч. 242107,99грн. - сума основного боргу, 105618,07грн. - інфляційні, 87186,06грн. - 12% річних (т.1 а.с.1-46).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т. а.с.154-156).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, статті 655, частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Названий обов'язок безпосередньо закріплений в частині 1 статті 712 Цивільного кодексу України і для договору поставки.
В контексті приписів частин 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями частини 1 статті 74, частини 1 статті 76, частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору продавець здійснив поставку та передав у власність покупця товар на загальну суму 2074459,99грн., в тому числі ПДВ 20 %, а покупець прийняв його без жодних зауважень, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.05.2017, видатковою накладною № 645 від 17.05.2017 та актом надання послуг № 645 від 17.05.2017, які підписано представниками сторін без жодних заперечень та зауважень (т.1 а.с.39, 44-45).
Проте, покупець здійснив лише часткову оплату вартості товару за договором в загальній сумі 1832352,00грн., в т. ч. ПДВ., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями банківських виписок по рахунку продавця (покупця) (т.1 а.с.35-37).
Отже, відповідач, як покупець свої зобов'язання з оплати за поставлений товар покупець виконав частково. Розмір простроченої заборгованості покупця складає 242107,99грн.
Враховуючи викладене та те, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 242107,99грн., місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги у відповідній частині.
Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 105618,07грн. та 12 % річних у розмірі 87186,06грн., судова колегія зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Пунктом 8.2 договору, користуючись правом, передбаченим статтею 625 Цивільного кодексу України, сторони збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у випадку несвоєчасного розрахунку за поставлені товари, та встановили розмір річних на рівні 12% річних .
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних та 12% річних, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, розрахунки є арифметично правильними.
Щодо доводів апелянта про неврахування господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення положень пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України щодо звільнення від обов'язків сплатити на користь кредитора неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань та відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 Суд вказав, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Водночас, Верховний Суд наголосив, що тлумачення неведеної норми також свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення саме позичальником виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов'язань за договором, відповідно до якого позичальнику було надано позику. Тобто, законодавець чітко не визначив, що зобов'язання мають виникати саме із договорів позики, як про це помилково стверджує скаржник, а вказав про виникнення зобов'язань за договорами, відповідно до яких позичальнику було надано позику".
На думку судової колегії, апелянт помилково прирівнює прострочення ним оплати за поставлений товар за договором поставки до визначення "грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)".
Як вбачається з матеріалів справи та договору поставки № 25-17Т від 01.02.2017 ТОВ "А-Тера", як продавець, не надавало ТОВ "Агро Перемога", як продавцю кредит чи позику, а зобов'язання боржника виникли внаслідок несплати боржником заборгованості з оплати вартості отриманого товару та є невиконанням зобов'язань по договору поставки.
Отже, за наведених обставин, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2023 у справі №902/171/23.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1451/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 08.04.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий