07 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/2167/23 (922/4092/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді секретар судового засідання за участю представників від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 від відповідача 3 Істоміна О.А., Медуниця О.Є. Лутаєва К.В. не з'явився; не з'явився; Разумов М.А. на підставі довіреності від 30.12.2024, свідоцтво №2660 від 22.06.2006; не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків,
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 05.02.2025
у справі № 922/2167/23 (922/4092/24) (суддя Новікова Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", м. Лозова, 2) Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк», м. Київ, 3) Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків,
про в межах справи про визнання договору поруки недійсними та визнання відсутнім права вимоги за вказаним договором банкрутство ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (справа № 922/2167/23)
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс» (далі - Позивач) , який є кредитором боржника - ТОВ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» у справі про банкрутство № 922/2167/23, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «ЛКМЗ» (далі - Відповідач 1); Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - Відповідач 2, АТ «МР БАНК2) та Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (далі - Відповідач 3, ПрАТ «ХАРП2) з вимогами про:
- визнання недійсним договору поруки від 05.09.2017, укладеного між ТОВ «ЛКМЗ» та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (актуальне найменування - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012;
- визнання відсутнім право вимоги Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» до ТОВ «ЛКМЗ» за договором поруки від 05.09.2017, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012.
2.Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/2167/23(922/4092/24) прийнято вказаний позов до розгляду в межах справи №922/2167/23 про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ» та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 у справі №922/2167/23 (922/4092/24) у позові ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс2, який є кредитором боржника - ТОВ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» у справі про банкрутство № 922/2167/23 до відповідачів: 1. ТОВ «ЛКМЗ», 2. Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», 3. Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про визнання недійсним договір поруки від 05.09.2017, укладеного між ТОВ «ЛКМЗ» та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (актуальне найменування - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 та визнання відсутнім право вимоги Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» до ТОВ «ЛКМЗ» за договором поруки від 05.09.2017, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 відмовлено повністю.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що у даному випадку оспорюваний позивачем Договір поруки від 05.09.2017 був укладений задовго (понад 6 років) до відкриття 19.07.2023 провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ», тобто за межами трирічного строку, визначеного ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що унеможливлює застосування положень зазначеної статті до спірних правовідносин, тому підстави для визнання недійсним зазначеного Договору поруки відповідно до приписів цієї норми КУзПБ відсутні, а відтак, позивач безпідставно посилається на те, що укладенням спірного Договору поруки було завдано шкоди інтересам інших кредиторів ТОВ «ЛКМЗ» в межах справи про банкрутство №922/2167/23.
4.1. Щодо посилання Позивача на безпідставність подання АТ «МР БАНК» заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство - ТОВ «ЛКМЗ» суд зазначив, що обов'язок подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника в межах процедури банкрутства прямо передбачений положеннями ст. 45 КУзПБ, а отже такі дії кредитора не є забороненими чи протиправними, наявність конкуренції грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство є нормальним явищем.
4.2. Місцевий суд дійшов висновку, що укладення між Поручителем - ТОВ «ЛКМЗ» та Кредитором - АТ «МР БАНК» оспорюваного Договору поруки в забезпечення зобов'язань Основного боржника - ПрАТ «ХАРП» за Кредитним договором (договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012) не суперечить вимогам чинного законодавства та є розповсюдженою банківською діяльністю у сфері кредитування.
4.3. Посилання Позивача на укладення Боржником спірного Договору поруки за наявності ознак його неплатоспроможності судом відхилено як безпідставне та необґрунтоване, оскільки Позивач, всупереч вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), не довів жодним належним та допустимим доказом, що ТОВ «ЛКМЗ» на момент укладення з АТ «МР БАНК» спірного Договору поруки у вересні 2017 року мав незадовільний фінансовий стан та був або перестав бути платоспроможним внаслідок вчинення зазначеного Договору поруки, що могло б поставити під сумнів вказаний договір в частині його добросовісності та свідчити про набуття ним характеру фраудаторного правочину, який був вчинений між боржником та Банком на шкоду іншим кредиторам.
4.4. Враховуючи, що станом на момент ухвалення даного судового рішення судом ще не розглянуто заявлені АТ «МР БАНК» в межах справи про банкрутство № 922/2167/23 кредиторські вимоги до ТОВ «ЛКМЗ» на загальну суму 348.835.982,37грн, які грунтуються на підставі оскаржуваного Договору поруки, твердження Позивача про те, що заявивши вказані кредиторські вимоги Відповідач 2 штучно збільшив розмір зобов'язань Боржника перед кредиторами, чим ускладнив та/або унеможливив погашення вимог інших кредиторів за рахунок майна боржника, не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, а отже Позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним Договором поруки.
4.5. Оскільки позовні вимоги про визнання відсутнім права вимоги АТ «МР БАНК» до ТОВ «ЛКМЗ» за договором поруки від 05.09.2017, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012, за висновком суду першої інстанції є похідними вимогами від позовних вимог про визнання недійним договору поруки (основної вимоги), у задоволенні яких відмовлено судом, тому правові підстави для задоволення похідних вимог у даній справі також відсутні.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 у справі №922/2167/23 (922/4092/24), звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, за змістом якої останній просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Також просить судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у справі, покласти на Відповідачів.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
6.1. ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс», звертаючись із позовною заявою про недійсність договору поруки та визнання відсутнім права вимоги за вказаним договором, як на підставу позову не посилалося на ст. 42 КУзПБ, а посилалося на загальні засади цивільного законодавства, такі як добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України - далі ЦК), встановленей законодавством зміст господарської діяльності, мету підприємництва, а саме досягнення економічних результатів, одержання прибутку тощо (ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст. 84).
6.2. Скаржник зауважує, що строк від моменту вчинення правочину до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство не може бути єдиним критерієм для визначення справжніх намірів сторін, адже часто сторони фраудаторних правочинів не можуть передбачити, коли саме відносно боржника буде пред'явлена вимога кредитора (в рамках справи про банкрутство або в рамках позовного провадження). Тому, якщо особа не виконує своїх грошових зобов'язань, або має намір їх не виконувати - то вона завчасно (за багато років до фактичної вимоги) укладає фраудаторні правочин з метою уникнення від реального виконання зобов'язання на користь Кредитора.
Відтак, на думку Апелянта, неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що нібито «Позивач безпідставно посилається на те, що укладенням спірного Договору поруки було завдано шкоди інтересам інших кредиторів ТОВ «ЛКМЗ» в межах справи про банкрутство № 922/2167/23».
6.3. Суд першої інстанції дійшов до висновку на підставі Кредитного договору та Договору поруки, укладеного в забезпечення зобов'язань за вказаним Кредитним договором, що і кінцевий бенефіціарний власник (контролер), і Відповідач 1, і Відповідач 3, внаслідок отримання останнім від Банку активів у вигляді кредитних коштів, нібито досягли позитивного економічного результату, що свідчить про неспроможність посилання Позивача на відсутність економічного обґрунтування (мети) укладення спірного Договору поруки та на обізнаність Поручителя про негативний фінансово - господарський стан ПрАТ «ХАРП» на момент укладення спірного Договору поруки.
Однак, такий висновок суду першої інстанції є хибним, оскільки, хоча ПрАТ «ХАРП» і отримало певний позитивний економічний ефект у вигляді отримання кредитних коштів - це жодним чином не стосувалося ТОВ «ЛКМЗ», яке уклавши договір поруки, взяло на себе додатковий фінансовий ризик, не отримавши жодного фінансового чи іншого активу.
При цьому посилання на спільні зв'язки в частині корпоративних відносин Відповіча-1 та Відповідача-3, не спростовують обґрунтування Позивача, оскільки співпадіння бенефіціарного власника ТОВ «ЛКМЗ» та ПрАТ «ХАРП» не означає, що ці підприємства в цих конкретних відносинах діяли зі спільною метою, а якщо й діяли зі спільною метою - то відсутні будь-які докази того, що метою укладення договору було саме отримання кредиту.
ПрАТ «ХАРП» та ТОВ «ЛКМЗ», маючи спільного власника, могли діяти самостійно, або діяти спільно переслідувати іншу мету. Судом безпідставно визнано мету дій ТОВ «ЛКМЗ» щодо укладення договору поруки на безоплатних засадах саме як отримання кредиту.
6.4. Станом на вересень 2017-го року ТОВ «ЛКМЗ» уже мало боргові зобов'язання, у тому числі такі, що в примусовому порядку були стягнуті судом, а отже вже тоді був відсутній сенс такого поручительства як для Кредитора АТ «МР БАНК» (оскільки в нього повинні були виникнути сумніви в тому, чи є реально виконане зобов'язання поручителем, якщо раніше з Поручителя вже стягувалася заборгованість в судовому порядку), так і для ТОВ «ЛКМЗ» (оскільки недоцільно поручатися за ПрАТ «ХАРП», якщо останнє вже допускало прострочення грошових зобов'язань).
Неможливо назвати економічно обґрунтованими діями дії з прийняття на себе ризику понесення фінансових втрат значному розмірі при:
- відсутності фінансової вигоди від прийняття такого ризику (отримання винагород, комісій, процентів тощо).
- надання поруки юридичній особі, яка вже має ознаки неплатоспроможності.
В ході судового розгляду Відповідачами не було обґрунтовано, що вони уклали спірний договір з законних мотивів, не переслідуючи при цьому мети завдати шкоди іншим кредиторам.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідачів:
7. Акціонерним товариством “Міжнародний резервний банк», м. Київ надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду та зазначає:
7.1. Оспорювані Позивачем договори поруки були укладені за межами зазначеного строку, а саме: понад 6 років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (19.07.2023), що унеможливлює застосування положень ст.42 КУзПБ до спірних правовідносин, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним зазначених договорів поруки з підстав, передбачених цією нормою.
7.2. Спірні договори поруки були укладені з метою забезпечення Поручителем - ТОВ «ЛКМЗ» виконання грошових зобов'язань Основного боржника - ПрАТ «ХАРП» перед Кредитором - АТ «Міжнародний резервний банк» за Кредитним договором.
7.3. Твердження про те, що укладенням спірного договору поруки було створено штучну кредиторську заборгованість у ТОВ «ЛКМЗ», наявність якої в подальшому надало АТ «Міжнародний резервний банк» можливість заявити до боржника грошові вимоги в межах справи про банкрутство №922/2167/23, є безпідставним, оскільки необхідність подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника в межах процедури його банкрутства прямо передбачена ст. 45 КУзПБ, і таке звернення та не є забороненими чи протиправними, а наявність конкуренції грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство є нормальним явищем.
7.4. Як вірно було встановлено судом першої інстанції та зазначено в Оскаржуваному рішенні від 05.02.2025, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «У.П.Е.К.» є власником великих пакетів акцій - ТОВ "ЛКМЗ" (14%) та ПрАТ «ХАРП» (49,9293%). При цьому, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЛКМЗ" (відповідача 1) та ПрАТ «ХАРП» (відповідача 3) є одна і та сама особа, а саме: ОСОБА_1 . Отже, з огляду на пп. 14.1.159 п. 14.1 ПК України,відповідач 1 та відповідач 3 є пов'язаними юридичними особами, а відтак, на підставі Кредитного договору та Договору поруки, укладеного в забезпечення зобов'язань за вказаним Кредитним договором, і кінцевий бенефіціарний власник (контролер), і Відповідачі 1 і 3, внаслідок отримання останнім від Банку активів у вигляді кредитних коштів, досягли позитивного економічного результату, що свідчить про неспроможність посилання позивача на відсутність економічного обґрунтування (мети) укладення спірного Договору поруки та на обізнаність Поручителя про негативний фінансово-господарський стан ПрАТ «ХАРП» на момент укладення спірного Договору поруки.
8. Іншими учасниками справи, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзивів на апеляційну скаргу подано не було. Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом на наявні в матеріалах справи поштові, електроні адреси учасників справи та в електронні кабінети учасників справи.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 25.02.2025р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Медуниця О.Є.
10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 (з урахуванням ухвали від 03.03.2025 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження у справі №922/2167/23 (922/4092/24) за апеляційною скаргою ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги на « 07» квітня 2025 р. о 09:00.
11. Враховуючи викладене в п.п.9, 10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу членів судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Медуниця О.Є. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
13. У судовому засіданні 07.04.2025р. уповноважений представник Відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач (Скаржник) та Відповідач 1 і 3, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з'явились, про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов'язковою, викладено по а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
15. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 24.12.2012 між Відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (зараз - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») та Відповідачем 3 - ПрАТ «ХАРП» (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО (далі - Кредитний договір, а.с.16-24), згідно з умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти у загальній сумі 160.000.000,00 рос. рублів, максимальний строк дії одного траншу - 90 календарних днів.
16. З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника - ПрАТ “ХАРП» за вказаним Кредитним договором, між Кредитором - АТ «МР БАНК», який раніше мав назву ПАТ «СБЕРБАНК», та Поручителем - ТОВ "ЛКМЗ" укладено договір поруки від 05.09.2017 № б/н (далі - Договір поруки, а.с.83-85).
16.1. За умовами п. 2.1 Договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором включає зобов'язання, які були невиконані Боржником - ПАТ “ХАРП», та які передбачені Основним договором (Основне зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись:
- зобов'язання повернути Кредитору кредит, наданий в гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 04.03.2018 за Основним Договором з граничним лімітом кредитування в сумі гривневого еквіваленту заборгованості в розмірі 232.360.000,00 російський рублів по курсу НБУ на дату підписання цього Договору, що складає 104.178.606,00 гривень (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної заборгованості в національній валюті України), в строк/и який/і зазначаються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та /або цим договором - достроково;
- зобов'язання щомісяця, не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, в порядку, який зазначається в ст. 6 Основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором, - до настання строків, які зазначаються в ст. 6 Основного договору - сплатити/чувати Кредитору проценти за користування кредитом за Основним договором з розрахунку 18,0% річних за користування кредитом в гривні (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадку та порядку, які зазначаються в ст. 6 Основного договору, що відбувається автоматично і не потребує укладення між Сторонами будь-якої додаткової угоди/ договору про внесення змін до цього Договору та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем);
- зобов'язання в строки/и, який/ї зазначений/ються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - до настання строку/ів, який/і зазначений/ються в Основному договорі - сплатити/чувати Кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,25% від суми, зазначеної в Основному договорі;
- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - до настання строку/ів зазначеного/их в Основному договорі - сплатити Іпотекодержателю комісійну винагороду за управління кредитною лінією в частині внесення змін до Кредитного договору в розмірі 12500,00 гривень;
- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані Кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по Основному договору;
- зобов'язання сплатити Кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежним виконанням зобов'язань по Основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в Основному договорі;
- зобов'язання сплатити Кредитору будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами Основного договору) в строки і в порядку, встановлені в Основному договорі;
- зобов'язання відшкодувати Кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням Основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди);
- зобов'язання сплатити Кредитору неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в п. 4.4 цього Договору (Зобов'язання зі сплати неустойки);
- зобов'язання сплатити Кредитору проценти (3% річних відповідно до ст. 1050, 625 ЦК України) від простроченої суми у разі прострочення Боржником - ПАТ “ХАРП» виконання Основного зобов'язання (Зобов'язання зі сплати неустойки).
16.2. Згідно з п. 3.2 Договору поруки, Поручитель підписанням цього Договору підтверджує та гарантує, що: порука, надана згідно з умовами цього Договору, не є фінансовою послугою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; Поручитель не отримав (не отримує та не отримуватиме в майбутньому) від Боржника - ПАТ “ХАРП» будь-якої винагороди/плати (в будь-якому вигляді/формі) за надання поруки згідно з умовами цього Договору.
16.3. Відповідно до умов п. 4.1 Договору поруки, Боржник (ПрАТ “ХАРП») та Поручитель (ТОВ "ЛКМЗ") відповідають перед Кредитором (АТ «МР БАНК») як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник. Поручитель та Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за Основним договором не будуть виконані повністю.
16.4. Передбачена статтею 2 цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за Основним договором. Причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за цим Договором. У такому випадку Кредитор, у порядку, передбаченому цим Договором, звертається з повідомленням до Поручителя про невиконання Боржником зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього Договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов'язань Поручителем, як солідарним Боржником (далі - Повідомлення). Повідомлення направляється Поручителю одним або кількома способами, обраними на розсуд Кредитора та вказаними в п. 4.3 цього Договору (п. 4.2 Договору поруки).
16.5. За умовами п. 4.3 Договору поруки Поручитель зобов'язаний погасити заборгованість Боржника за Основним договором в такі строки/терміни: протягом 1 робочого дня з дня направлення Кредитором Поручителю Повідомлення або в інший термін, зазначений у такому Повідомленні, - якщо Повідомлення направлене через програмно-технічний комплекс «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів» (систему дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк»); протягом 6 робочих днів з дня направлення Кредитором Поручителю Повідомлення або в інший термін, зазначений у такому Повідомленні, - якщо Повідомлення направлене поштою за адресою Поручителя; протягом 1 робочого дня з дня вручення Поручителю Повідомлення або в інший термін, зазначений у такому Повідомленні, - якщо Повідомлення вручене поручителю під підпис.
16.6. Умовами п. 5.3.2 Договору поруки передбачено, що в разі виконання Поручителем зобов'язань Основного боржника за Основним договором Поручитель має право зворотної вимоги до Основного боржника.
16.7. Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання за Основним договором шляхом перерахування заборгованості Боржника, вказаної Кредитором в письмовому повідомленні (вимозі), в рахунок погашення такої заборгованості, в порядку та в строки, зазначені в п. 4.3 цього Договору (п. 5.4.1 Договору поруки).
16.8. Відповідно до п. 6.3 Договору поруки, цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк дії цього Договору складає 7 років. Порука за цим Договором діє протягом 7 років з моменту укладення цього Договору та припиняється зі спливом цього строку, і протягом зазначеного строку Кредитор має право пред'явити свої вимоги до Поручителя. При цьому Договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання Боржником або Поручителем усіх зобов'язань, передбачених в ст. 2 цього Договору.
17. 02.11.2020 року Кредитором - АТ «МР БАНК», який раніше мав назву ПАТ «СБЕРБАНК» та Поручителем - ТОВ "ЛКМЗ" укладено договір про внесення змін №1 до Договору поруки від 05.06.2017, відповідно до п.4 вказаних змін цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання усіх зобов'язань за Основним договором (а.с.86-87).
18. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «У.П.Е.К.» є власником пакетів акцій - ТОВ "ЛКМЗ" (14%) та ПрАТ «ХАРП» (49,9293%). При цьому, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЛКМЗ" (Відповідача 1) та ПрАТ «ХАРП» (Відповідача 3) є одна і та сама особа, а саме: ОСОБА_1 (а.с.88 - 89 з обох сторін).
19. Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі № 922/2167/23 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", визнано вимоги ініціюючого кредитора - АТ «ОТП БАНК» до боржника на загальну суму 139 583 479,02 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Бову Д.В.
На виконання зазначеної ухвали 19.07.2023 судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду повідомлення про відкриття провадження у справі № 922/2167/23 про банкрутство ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (повідомлення № 71031 від 19.07.2023).
20. ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс», обґрунтовуючи звернення з позовною заявою, посилається на недійсність Договору поруки та наявність у цьому договорі ознак фраудаторного правочину.
Позивач вважає, що на підставі зазначеного Договору поруки відповідачем 2 - АТ «МР БАНК» сформовано штучну, необґрунтовану заборгованість у відповідача 1 - ТОВ “ЛКМЗ» в загальному розмірі 348.835.982,37 грн та безпідставно заявлено відповідні грошові вимоги до ТОВ “ЛКМЗ» у справі про банкрутство № 922/2167/23, що завдало шкоду інтересам інших кредиторів, оскільки погашення їх вимог до боржника в межах справи про банкрутство опинилось під загрозою.
21. Заперечуючи проти позовної заяви АТ "МР БАНК" надано до місцевого суду відзив (а.с.111-115), за змістом якого останній просить відмовити задоволенні позову повністю у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
21.1. Посилався на те, що оспорюваний позивачем Договір поруки був укладений за межами зазначеного присічного строку, встановленого ст. 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), що унеможливлює застосування положень ст. 42 КУзПБ до спірних правовідносин.
21.2. Відповідач 2 зазначав, що укладення ТОВ «ЛКМЗ» (боржником у справі про банкрутство) оспорюваного Договору поруки, умови якого не суперечать положенням ст. 553-558 ЦК України, не може свідчити про взяття на себе боржником зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або взяття на себе економічно невигідних фінансових зобов'язань при наявності невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами та незадовільного фінансового стану, тобто укладення сторонами фраудаторного правочину, про що стверджує Позивач. Спірний Договір поруки був укладений з метою забезпечення Поручителем - ТОВ "ЛКМЗ" виконання грошових зобов'язань Основного боржника - ПрАТ "ХАРП" перед Кредитором - АТ «МР БАНК» за Кредитним договором (договором про відкриття кредитної лінії № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012). Пунктом 5.3.2 зазначеного Договору поруки сторони домовились, що у разі виконання Поручителем зобов'язань Основного боржника за Основним договором Поручитель має право зворотної вимоги до Основного боржника, що кореспондує з положеннями ч. 2 ст. 556 ЦК, згідно з якими до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а отже не суперечить вимогам щодо наявності певної правової та фактичної мети укладеного правочину (яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною, нерозумною), адже у випадку виконання Поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, до останнього перейдуть відповідні активи, тому будь-якої втрати активів ні на час укладення спірного договору, ні на майбутнє, не відбувається.
21.3. Обов'язок подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника в межах процедури банкрутства прямо передбачений нормами чинного законодавства, а наявність конкуренції грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство є нормальним явищем. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «У.П.Е.К.» є власником великих пакетів акцій - ТОВ «ЛКМЗ» (14%) та ПрАТ «ХАРП» (49,9293%).
Отже, відповідач 1 та відповідач 3 є пов'язаними юридичними особами, тобто, завдяки укладеному між відповідачем 3 та Банком Кредитному договору та укладеному в забезпечення цього Кредитного договору спірного Договору поруки, і відповідач 1, і відповідач 3, внаслідок отримання останнім від Банку активів у вигляді кредитних коштів, досягли позитивного економічного результату, що свідчить про неспроможність посилання позивача на відсутність економічного обґрунтування (мети) укладення спірного Договору поруки та на обізнаність Поручителя про негативний фінансово-господарський стан ПрАТ «ХАРП» на момент укладення спірного Договору поруки. Враховуючи викладене, як вважає відповідач 2, факт настання для боржника - ТОВ «ЛКМЗ» будь-яких негативних економічних наслідків внаслідок вчинення вказаного правочину не вбачається.
22. Апеляційним судом було також встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2023 у справі №922/2167/23 визнано грошові вимоги ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс» до боржника в розмірі 2 276 080,00 грн та 5368,00 грн судового збору.
Під час розгляду вказаних грошових вимог місцевий суд зазначив, що заявником
ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс» не порушено строки позовної давності щодо вимог з виплати дивідендів за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" від 26.04.2013 в розмірі 2 276 080,00 грн унаслідок неодноразових переривань через визнання боргу, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні зазначених вимог за спливом позовної давності.
23. З огляду на характер та зміст заявлених позовних вимог, розгляд означеного спору місцевим судом здійснювався у світлі приписів, які регламентують правовідносини з поруки у забезпечення кредитних зобов'язань та визнання угод недійсними.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
24. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого суду про необґрунтованість позовних вимог про недійсність договору поруки і про відсутність права вимоги за таким договором в контексті аргументів Позивача - Скаржника, які можуть бути зведені до таких тез:
- Позивачем не оспорювалась дійсність спірного договору поруки через його вчинення у межах визначеного ст.42 КУзПБ «підозрілого періоду», а тому ця норма не може бути підставою для відмови у задоволені відповідної позовної вимоги (1);
- строк від моменту вчинення спірного договору до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство не може бути єдиним критерієм для визначення справжніх намірів сторін, а тому висновок суду про безпідставність посилання Позивача на завдання шкоди укладанням спірного договору іншим кредиторам ТОВ «ЛКМЗ» є неправильним (2);
- не дослідження судом першої інстанції змісту спірного договору в сукупності з правовою ситуацією, що склалася у справі (заява кредиторських вимог до ТОВ «ЛКМЗ» на підставі спірного договору) та хибність висновку суду про досягнення позитивного економічного результату внаслідок вчинення спірного договору (3);
- невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду першої інстанції про недоведеність Позивачем незадовільного фінансового стану ТОВ «ЛКМЗ» на момент укладання спірного договору поруки та втрату платоспроможності внаслідок його укладання (4).
25. За змістом ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст.4,5 ГПК можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб'єктивного права/легітимного інтересу визначеним відповідачем (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в). Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених складників зумовлює відмову у задоволені позову.
26. Зважаючи на вимоги Апелянта за результатами апеляційного перегляду ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, колегія апеляційного суду оцінюватиме приведені у п.24 цієї постанови аргументи в контексті спроможності обґрунтувати наявність всіх визначених у п.25 цієї постанови обов'язкових складників.
27. Стосовно наявності елементу (а) колегія апеляційного суду зазначає таке:
27.1. За змістом ч.3 ст.215 ЦК оспорювання дійсності правочину у судовому порядку може ініціювати сторона такого правочину або інша заінтересована особа.
27.2. Зі змісту спірного договору поруки (з урахуванням змін до нього), наявного у матеріалах справи, убачається, що Позивач не є його стороною.
27.3. Однак, зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2023, постановленої у межах справи про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ» №922/2167/23, у якій згідно приписів ст.7 КУзПБ розглядалася ця позовна заява, слідує, що:
- Позивач має визнані грошові вимоги до Відповідача 1 як до боржника у межах справи про банкрутство останнього;
- вказані грошові вимоги Позивача до ТОВ «ЛКМЗ» виникли на підставі рішення загальних зборів останнього від 26.04.2013 про виплату дивідендів учасникам товариства у строк з 01.06.2013 по 26.10.2013.
27.4. Отже, виходячи з хронології, визначеної наявними документами, на момент вчинення спірного договору поруки від 05.09.2017 Позивач був кредитором Поручителя - Відповідача 1, а тому мав і має (оскільки грошові вимоги на момент подання позову задоволені не були) заінтересованість у розумінні ч.3 ст.215 ЦК, яка опосередковує захищуваний/легітимний інтерес кредитора отримати задоволення своїх вимог за рахунок активів боржника, що зумовлює зацікавленість у збереженні обсягу таких активів та недопущення їх безпідставного зменшення з мотивів спроб уникнення відповідальності.
27.5.Таким чином, апеляційний суд погоджується із наявністю елементу (а), визначеного у п.25 цієї постанови, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, зокрема із тими, що наводив Позивач у позовній заяві (постанови КГС ВС від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 29.11.2022 у справі №911/1245/21 (911/3210/20)). Втім, наявність у Позивача у матеріально-правовому аспекті можливості оспорювати у судовому порядку дійсність договору поруки, укладеного між Відповідачами 1 і 2 (яка за змістом переглядуваного рішення не заперечується) сама по собі не визначає «автоматичного» задоволення заявленого позову (без встановлення наявності елементів (б) і (в), визначених у п.25 цієї постанови).
28. Колегією апеляційного суду відмічається, що ані за змістом відзиву на позов (а.с.111-115), ані за змістом відзиву на апеляційну скаргу, який з тотожними аргументами подавались Банком (Відповідачем 2), так само, як і у переглядуваному рішенні не заперечувалось належності та ефективності обраного Позивачем способу судового захисту:
- визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту визначеного легітимного інтересу Позивача як кредитора Відповідача 1 згідно приписів ст.16 ЦК та ст.20 ГК, а ініціація такого позову у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення забезпечення повноти задоволення вимог кредиторів боржника за рахунок його майна, що узгоджується із правовою позицією КГС ВС, викладеною у п.25 постанови від 15.01.2025 у аналогічний до розглядуваної справи №922/2167/23 (922/92/24);
- визнання відсутнім у Відповідача 2 права вимоги до Відповідача 1, яке ґрунтується на спірному договорі поруки, є похідною вимогою від вимоги про недійсність такого договору та узгоджується із наслідками її задоволення, визначеними ст.ст.216 і 236 ЦК, адже заперечує існування права через втрату підстави його виникнення;
- апеляційний суд, застосовуючи принцип «jura novit curia», не вбачає підстав для заперечення наявності елементу (в), визначеного п.25 цієї постанови.
29. З урахуванням викладеного вище, колегія апеляційного суду розцінює висновки переглядуваного рішення як констатацію відсутності (недоведеності) Позивачем елементу (б), вказаного у п.25 цієї постанови, тоді як приведені у п.24 цієї постанови тези позиції Апелянта фактично опосередковують спробу довести (підтвердити доведеність наявними у справі доказами, адже питання про залучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду Скаржником не порушувалось) наявність такого елементу.
29.1. Апеляційний суд зазначає, що елемент (б) охоплює як факт порушення захищуваного суб'єктивного легітимного інтересу Позивача, так і вчинення такого порушення саме з боку визначених ним Відповідачів (їх належність):
- наразі, згідно усталеної судової практики сторонами справи - відповідачами за позовною вимогою заінтересованої сторони про недійсність правочину (ч.3 ст.215 ЦК) мають бути сторони цього правочину, до яких і звернута така позовна вимога у розумінні ч.4 ст.45 ГПК;
- означеному матеріально-правовому статусу у спірних правовідносинах відповідають Відповідач 1 як Поручитель за спірним договором та Відповідач 2 - Банк/Кредитор у спірному договорі;
- наразі, Відповідач 3 не є ані стороною спірного договору поруки, ані особою, до якого звернута похідна позовна вимога, яка стосується виключно Відповідача 2;
- якщо визначення та заміна відповідача є виключною процесуальною компетенуцією Позивача, то правова оцінка його належності у спірних відносинах є повноваженням суду;
- наразі, Відповідач 3 - Позичальник Банку, чиї грошові зобов'язання забезпечені спірною порукою Відповідача 1, не є належним відповідачем за заявленими вимогами, що є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні позову відносно ПАТ «ХПЗ» незалежно від наявності/відсутності порушення Відповідачами 1 і 2 захищуваного суб'єктивного легітимного інтересу Позивача фактом укладання договору поруки;
- і хоча означена обставина не була врахована місцевим судом за змістом переглядуваного рішення, це само по собі не впливає на правильність вирішення спору, за умов, що укладання спірного договору не призвело до порушення інтересу Позивача.
29.2. Відносно «факту порушення» як складника елементу (б) апеляційний суд зазначає:
- згідно усталеної правової позиції КГС ВС, викладеної, зокрема у постановах від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 28.07.2022 у справі №902/1023/19 (902/1243/20), будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам;
- за змістом ч.1 ст.215 ЦК відповідне порушення має опосередковуватися спірним договором, а тому застосована у світлі правової позиції, викладеної СП КГС ВС у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2449/19) кваліфікація невідповідності спірного договору приписам п.6 ч.1 ст.3 та ч.ч.3,6 ст.13 ЦК повинна мати місце саме на момент укладання спірного договору;
- за змістом ст.ст.13,74 ГПК саме Позивач має довести належним і допустимими доказами факт втрати Відповідачем 1 платоспроможності внаслідок вчинення спірного договору, що зашкодило задоволенню грошових вимог Позивача.
29.3. Апеляційний суд зазначає, що у світлі положень ч.4 ст.205, ч.1 ст.209 ГК, абз. 9 ч.1 ст.1, ч.5 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору поруки) сама по собі наявність згадуваних Позивачем зобов'язань Відповідача 1 перед іншими кредиторами, підтверджених відповідними рішеннями судових та інших юрисдикційних органів, які не були виконані на момент укладання спірного договору поруки, не може ототожнюватися із втратою ТОВ «ЛКМЗ» своєї платоспроможності, що знецінює юридичну спроможність аргументу (4) Скаржника:
- матеріали справи не містять жодних відомостей про обсяг активів Відповідача 1 для оцінки їх достатності для задоволення вказаних Позивачем грошових вимог перед іншими кредиторами, враховуючи і те, що у цьому позовному провадженні Позивач діє у власних інтересах, а не на користь інших осіб у розумінні ч.3 ст.4 ГПК (апеляційний суд зауважує, що інтереси кредиторів у конкурсному провадженні щодо боржника є конкуруючими та збігаються лише у максимізації активів боржника як джерела погашення своїх грошових вимог);
- матеріали справи не містять відомостей про ініціацію Відповідачем 1 самостійно провадження у справі про своє банкрутство через неможливість задоволення вимог як згадуваних Позивачем кредиторів, так і внаслідок укладання спірного договору поруки, як цього вимагали (у разі загрози неплатоспроможності) приписи ч.5 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
- беручи до уваги природу виникнення грошового зобов'язання Позивача до Відповідача 1, зумовленого володіння протягом відповідного періоду часткою у статутного капіталі ТОВ «ЛКМЗ» в розмірі 49,48% (що убачається із змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2023 у справі №922/2167/23, яка у світлі правової позиції КГС ВС, викладеної у постанові від 30.11.2022 у справі №916/329/21 (916/3265/21), як матеріал справи про банкрутство має враховуватися судом і під час розгляду позовних вимог у межах такої справи про банкрутство), колегія апеляційного суду звертає увагу і на відсутність доказів вчинення зокрема і Позивачем як засновником/учасником Відповідача 1 (колишнім, враховуючи відомості Єдиного державного реєстру - а.с.88 зворотна сторона) заходів на запобігання банкрутства ТОВ «ЛКМЗ» згідно приписів ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо, за твердженням Позивача, така неплатоспроможність мала місце на момент укладання спірного договору поруки або була викликана таким укладанням.
29.4. Апеляційний суд також звертає увагу, що справу про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ» №922/2167/23 відкрито за заявою не Відповідача 2, а іншого ініціюючого кредитора (АТ «ОТП Банк»), тоді як грошові вимоги Відповідача 2, які ґрунтуються на спірному договорі поруки, на момент ухвалення оскаржуваного рішення ще не розглянуті, а само подання відповідної заяви із грошовими вимогами є реалізацією приписів ст.45 КУзПБ і не може вважатися стверджуваним Позивачем штучного збільшення розміру зобов'язання Боржника перед кредиторами і штучного зменшення обсягу його майна, що зумовлює висновок про неспроможність аргументу (3) Апелянта:
- у світлі правильно застосованих місцевим судом положень ст.ст.543, 554, 556 і 558 ЦК для правової оцінки спірного договору колегія апеляційного суду зазначає, що сам по собі факт укладання договору поруки автоматично не призводить до втрати активів Поручителем, а створює правові підстави для виникнення солідарної відповідальності, реалізація якої передбачає необхідність попереднього порушення забезпеченого зобов'язання Позичальником, але виконання відповідного обов'язку Поручителем призводить до виникнення у останнього права вимоги до Позичальника внаслідок суброгації (п.3 чт.1 ст.512 ЦК);
- матеріали справи не містять доказів стверджуваного Позивачем припущення, що спірний договір поруки було укладено Відповідачами 1 і 2 із свідомого розрахунку, що Відповідачем 3 (як Позичальником) не будуть виконані власні (забезпечені) зобов'язання перед Банком, тоді як згадувана вище суброгація (у разі визнання і задоволення грошових вимог Банку до Поручителя) опосередковує не втрату, а зміну активу;
- встановлені місцевим судом обставини пов'язаності Поручителя (Відповідач 1) та Позичальника (Відповідач 3) засновником (учасником/акціонером) - ПАТ «У.П.Е.К» та кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 зумовлює обґрунтованість висновку про те, що укладення спірного договору поруки за наявністю такого зв'язку відповідає стандартній діловій практиці специфічних відносин (корпоративних, ділових), які зумовлюють спонукання до взяття на себе забезпечувальних зобов?язань, природа яких сама по собі не може вважатися несумісною із принципом розумності та добросовісності;
- аналіз відомостей Єдиного державного реєстру (а.с.88 та його зворотна сторона) дає підстави для висновку, що і Позивач, який у межах справи про банкрутство має грошові вимоги до Відповідача 1 через колишню власність частки розміром 49,48%, і Відповідач 1 залишаються пов'язаними особами через ОСОБА_1 , ПАТ «У.П.Е.К» і ТОВ «АТІС», а також з Позичальником (Відповідачем 3) через ОСОБА_1 , зважаючи на що у світлі принципу вірогідності доказів, визначеного ст.79 ГПК, ініціація розглядуваного позову, задоволення якого унеможливило б визнання грошових вимог Банку (Відповідач 2), фактично опосередковує узгоджену через пов'язаних осіб Позивача та Відповідачів 1 і 3 мету уникнення притягнення до солідарної відповідальності, що не сумісно із приписами ч.3 ст.13 ЦК.
29.5. Колегією апеляційного суду, враховуючи очікувані Позивачем наслідки від задоволення позовних вимог у вигляді втрати Банком (Відповідачем 2) права вимоги до ТОВ «ЛКМЗ», рішення про що опосередковує втручання у відповідне майнове право у розумінні ст.1 ратифікованого Україною Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., зазначається про відсутність будь-яких доказів обізнаності Банку (Відповідача 2, адже його добросовісність піддана сумніву за змістом позову і саме на нього покладатимуться негативні наслідки ймовірного задоволення позову) на момент вчинення спірної угоди як про існування невиконаного грошового зобов'язання Відповідача 1 перед Позивачем, так і про створення підстави для переривання строку позовної давності за таким зобов'язанням:
- виходячи зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2023 у справі №922/2167/23, якою у межах справи про банкрутство визнані грошові вимоги Позивача до ТОВ «АКМЗ», позовна давність за грошовим зобов'язанням зі сплати дивідендів мала сплинути 27.10.2016 - тобто до укладання спірного договору поруки 05.09.2017;
- Позивачем не вживалися заходів зі спонукання ТОВ «ЛКМЗ» до примусового виконання такого обов'язку у судовому порядку, натомість Боржник, так само, як і у випадку стверджуваної Позивачем характеристики спірного договору поруки, за відсутністю економічного сенсу для себе як самостійного господарюючого суб'єкту тричі визнав відповідне грошове зобов'язання перед Позивачем для цілей переривання строку позовної давності, що підтверджує висновок апеляційного суду про вірогідність несумісних із приписами ч.3 ст.13 ЦК дій на шкоду, зокрема, і Відповідача 2.
29.6. Аргумент (2) Скаржника відтворює його твердження, викладені у позові, яким була надана належна правова оцінка переглядуваним рішенням, та не спростовує викладених вище висновків апеляційного суду про недоведеність факту порушення укладанням спірної угоди, інтересу Позивача, пов'язаного із виконанням грошового зобов'язання перед ним, у спосіб унеможливлення чи ухилення від такого виконання.
30. Відносно аргументу (1) Апелянта колегією суддів зазначається, що дійсно позовну заяву не було обґрунтовано посиланням на приписи ст.42 КУзПБ, зокрема вчиненням спірного договору поруки у «підозрілий період», через що висновок місцевого суду про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним у відповідності до приписів вказаної норми, хоча і є формально правильним, але недоречним у світлі приписів ст.14 ГПК, адже не узгоджується із визначеними Позивачем підставами позову.
Разом із тим, означений детальний правовий аналіз, здійснений місцевим судом у вказаному контексті, не призвів до неправильного вирішення спору по суті, а тому не може враховуватися у якості належної підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
31. Викладені вище висновки апеляційного суду зумовлюють відмову у задоволені апеляційної скарги Позивача та віднесення на нього в порядку с.129 ГПК понесених ним витрат у зв'язку з апеляційним переглядом, адже переглядуване рішення залишається без змін. Іншими учасниками справи у порядку ч.1 ст.124 ГПК не було визначено орієнтованого розрахунку власних судових витрат, що за змістом ч.2 цієї норми унеможливлює їх покладання внаслідок розподілу на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/2167/23 (922/4092/24) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/2167/23 (922/4092/24) залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський логістичний комплекс», м. Харків.
4. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2025р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця