07 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/4015/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ (вх. №295 Х/2 від 12.02.2025)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/4015/24 (повна ухвала підписана 03.02.2025, суддя Погорелова О.В.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця Хальчицького Михайла Дмитровича, м. Харків,
про стягнення коштів,
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Хальчицького Михайла Дмитровича, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за кредитним договором №2973118754-КД-4 від 17.08.2021 у розмірі 436 104,46 грн, яка складається з 305 660,42 грн - заборгованості за наданим кредитом (тiлом кредиту) та 130 444,04 грн - заборгованості за процентами. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача - ФОП ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Зобов'язано відповідача невідкладно повідомити суду про закінчення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.
Місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі, вказує на те, що перебування відповідача в лавах Збройних Сил України підтверджується наданими до матеріалів справи довідками, відповідно до яких старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме: безпосередньо залучений до виконання бойових завдань та ведення бойових дій на підставі бойових розпоряджень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у справі №922/4015/24 підлягає зупиненню до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
12.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/4015/24 та направити справу для подальшого розгляду; судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач вказує, що на час розгляду справи (зокрема, 30.01.2025) відсутня інформація про те, що відповідач приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, населений пункт та підстав перебування. З огляду на що, вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення розгляду справи, оскільки у справі не вбачається обставин щодо перебування військової частини на воєнний стан відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у відповідності до п.17.10 Перехідних положень ГПК України у Господарського суду Харківської області витребувано матеріали справи № 922/4015/24.
19.02.2025 матеріали справи № 922/4015/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі № 922/4015/24; постановлено здійснити розгляд справи №922/4015/24 в порядку спрощеного (письмового) провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Відповідно до ч.2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена скаржнику (заявнику) через підсистему електронний суд до кабінету користувача і доставлена - 24.02.2025.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу фізичній особі-підприємця Хальчицькому Михайлу Дмитровичу засобами поштового зв'язку на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у матеріалах справи. Відповідно до відмітки поштового відділення АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою", у зв'язку з чим поштове відправлення з копією ухвали повернулась до суду апеляційної інстанції.
ФОП Хальчицький М.Д. не має зареєстрованого електронного кабінету.
Однак, відомостей про те, що боржник повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження наявні матеріали справи не містять.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Хальчицького М.Д., відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 2973118754-КД-4 від 17.08.2021 у розмірі 436 104,46 грн, яка складається з 305 660,42 грн - заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) та 130 444,04 грн - заборгованості за процентами. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
18.12.2024 до суду від відповідача надійшла заява, в якій він просив суд долучити до матеріалів справи довідку №1669/4172 від 01.12.2024 видану командиром ВЧ НОМЕР_2 про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, 21.01.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява, в якій він просив суд долучити до матеріалів справи довідку №1669/355 від 09.01.2025, видану командиром ВЧ НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
30.01.2025 постановлено оскаржувану ухвалу суду.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України процесуальний закон пов'язує обов'язок суду зупинити провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
До основних засад господарського судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України вимагають від сторін надання доказів переведення конкретної військової частини на воєнний стан, тобто безпосереднє залучення особи до бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони. При цьому такі обставини мають існувати саме на час подання особою клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки вказана норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується після безпосереднього залучення особи до бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони або коли обставина переведення структурної одиниці Збройних Сил України, де сторона проходить військову службу, на військовий стан, припиняється.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжений до цього часу.
Згідно з п. 2 наведеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Структура Збройних Сил України визначена ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Збройні Сили України" особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
У постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі №501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №296/5671/21).
Крім того, в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 14.02.2024 у справі №466/8799/22 висловлено правову позицію про те, що згідно з п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК Україні при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження наявності правових підстав для зупинення провадження у справі №922/4015/24 відповідач надав довідку Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2025, зі змісту якої вбачається, що ФОП Хальчицький М.Д. обіймає посаду згідно зі штатом та був безпосередньо залучено до бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони країни у період з 24.07.2023 по 27.07.2023, з 03.08.2023 по 06.08.2023, з 11.08.2023 по 18.08.2023, з 21.08.2023 по 24.08.2023, з 29.08.2023 по 31.08.2023, з 04.09.2023 по 07.09.2023, з 10.09.2023 по 13.09.2023, х 15.09.2023 по 17.09.2023, з 24.09.2023 по 27.09.2023, з 02.10.2023, з 29.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024 (а.с. 134).
Ураховуючи викладене, довідка Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України №1669/335, видана 09.01.2025, підтверджує безпосереднє залучення особи до бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони.
Відтак, суд першої інстанції у справі, що розглядається, станом на час постановлення оскаржуваної ухвали мав належні та допустимі докази про перебування ОСОБА_1 (відповідача у справі) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Достовірність означених доказів та встановлених ними обставин не спростована, відомостей про спростування відповідного статусу ОСОБА_1 на момент постановлення оскаржуваної ухвали матеріали справи не містять.
Разом з тим, зупинення позовного провадження за п. 3 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України є обов'язком суду, а не його дискреційним правом у разі надання доказів наявності відповідних підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі №922/4015/24 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. (вказана правова позиція викладене у Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 справа № 462/7300/20 провадження № 61-3945св24).
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не спростовано наведених висновків господарського суду першої інстанції та не доведено неправильного застосування ним норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/4015/24 - без змін.
При цьому, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/4015/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна