ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 квітня 2025 року Справа № 906/1330/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача: Давиденко В.В.
відповідача: Сичов Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. у справі №906/1330/24, постановлену суддею Вельмакіною Т.М., повний текст ухвали складено 21.02.2025 р.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" від 20.02.2025 про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007"
про стягнення 1 721 565,21 грн
До Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - комплекс виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м.Житомир, провулок Крутий, буд. 12 (реєстраційний номер 2696223418040), що належить відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" від 20.02.2025 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - комплекс виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м. Житомир, провулок Крутий, буд. 12 (реєстраційний номер 2696223418040), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007".
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 року у справі №906/1330/24. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали оскарження ухвали від 21.02.2025р. у праві №906/1330/24 у Господарського суду Житомирської області.
11.03.2025 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025р. надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. у справі №906/1330/24, розгляд апеляційної скарги призначено на "03" квітня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
27.03.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1330/24 - задоволено.
28.03.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1330/24 - задовольнити.
31.03.2025р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" через систему «Електронний суд» надіслав на адресу апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Макс-2007» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.05.2025 р. без змін.
01.04.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Макс-2007» через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення в яких вказує на те, що рішення по справі №906/1329/24 підприємством було виконано в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами, які є додатком до даних пояснень. При винесенні рішення по даній справі просить врахувати вище зазначені обставини.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 03.04.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 у справі №906/1330/24 скасувати та відмовити в забезпеченні позову.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві. Просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2025 про вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд дійшов висновку про існування взаємозв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача та заявленими позовними вимогами, такий захід забезпечення позову може гарантувати фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, тому суд вважає подану заяву обґрунтованою та задовольняє її.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" вказує на те, що звертаючись з відповідною заявою, позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Скаржник вказує на те, що позивачем з позовною заявою надано копії актів та не підписаний зі сторони відповідача акт звіряння взаємних розрахунків. Крім того позивачем не вживались та не вживаються заходи досудового врегулювання спору та не надано до суду доказів ухилення відповідача від сплати коштів.
Однак, заявником не надано доказів того, що станом на час подачі даної заяви у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" відсутні грошові кошти у достатній кількості для їх сплати позивачу у випадку задоволення позову, чи ним вчиняються дії по виведенню грошових коштів з рахунків, чи будь-які інші дії щодо відчуження належного йому майна або його продажу. До клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не додано жодних документів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову та доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Таким чином, позивачем не наведено достатніх підстав та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість заявлених вимог та подані заявником докази та встановлює наявність фактичних обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення.
У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" не наводить та не надає доказів реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог в межах відносин, які склалися між сторонами. Так само позивач не надає доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку про необхідність застосування вказаних позивачем заходів забезпечення позову.
Також, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Відтак, Господарський суд Житомирської області без наявності нових доказів та обставин по даному питанню вирішив накласти арешт на арештоване майно Підприємства, що в свою чергу на думку апелянта не створює ні яких передумов , щодо питання забезпечення виконання судового рішення.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" у відзиві наголошує на тому, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 721 565,21 грн. Тобто, предмет позову безпосередньо стосується стягнення грошових коштів.
Відповідач свої зобов'язання не виконує. З Єдиного реєстру боржників вбачається та Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що відносно відповідача з 07.03.2025 відкрито виконавче провадження №77437873.
Наявність відкритого виконавчого провадження свідчить про відсутність коштів на рахунках відповідача для задоволення вимог кредиторів. Твердження відповідача про відсутність доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду, відчужити майно тощо, не є обґрунтованим і суперечить усталеній практиці Верховного Суду.
Арешт нерухомого майна є пропорційним предмету позову та не порушує баланс інтересів сторін, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, арешт майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача відчужити вказане майно третім особам.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
20.02.2025 до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява від 20.02.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - комплекс виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м. Житомир, провулок Крутий, буд. 12 (реєстраційний номер 2696223418040), що належить відповідачу.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що підставами для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості стало: порушення графіку платежів; регулярні недоплати та затримки; повне припинення комунікації та ігнорування спроб врегулювання заборгованості.
Зазначає, що з огляду на складну економічну ситуацію в країні та умови воєнного стану, сума заборгованості є критичною для позивача, оскільки складає значну частину його обігових коштів.
Вказує, що позивачу стало відомо, що відповідач володіє комплексом виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м. Житомир, провулок Крутий, будинок 12, та на даний момент це майно вже перебуває під арештом за ухвалою суду у справі №906/1329/24, в межах якої також ухвалено рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" заборгованості.
Позивач зазначає, що існує реальна загроза, що зазначене майно може бути реалізоване для погашення заборгованості в межах справи №906/1329/24, що унеможливить виконання майбутнього рішення у цій справі. У разі добровільного погашення боргу відповідачем арешт може бути знято, що дозволить відповідачу відчужити майно на власний розсуд.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" від 20.02.2025 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - комплекс виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м. Житомир, провулок Крутий, буд. 12 (реєстраційний номер 2696223418040), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007".
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) наголошує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі "Доран проти Ірландії" (заява №2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2008 року у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява №50389/99) вбачається висновок, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) та є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи не тільки під час виконання рішення суду, а й для можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суть забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 наголосила на тому, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом даного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" 1 721 565,21 грн заборгованості; підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортного засобу №04/04/2024-350-0458 від 04.04.2024.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову є борг - грошова сума значного розміру, який виник при виконанні господарського договору. На думку сторони позивача , яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, виконання рішення може бути ускладнено тими обставинами, що стосовно відповідача здійснюється виконавче провадження щодо стягнення боргу на користь іншого кредитора на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Значний розмір боргового зобов'язання та наявність інших боргів у відповідача обґрунтовує необхідність накладення арешту саме на майнові активи відповідача, оскільки грошові кошти відповідач використовує для сплати інших боргових зобов'язань. Разом з тим, арешт нерухомого майна Товариства безпосередньо не впливає на його господарську діяльність, оскільки Товариство "ТЕХ-МАКС-2007" згідно даних державного реєстру є власником комплексу виробничих будівель, накладення арешту на які не позбавляє власника можливості використовувати їх без будь-яких обмежень.
Посилання апелянта на ту обставину, що сам факт арешту майна Товариства негативно впливає на ділову репутацію суб'єкта господарювання, зокрема у випадку участі його у тендерних закупівлях, апеляційний суд оцінює як несуттєві, з огляду на необхідність суду дотримуватись справедливого балансу інтересів сторін при застосуванні заходів забезпечення позову.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №915/373/20, від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 08.10.2020 у справі №465/4985/18, від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20, від 19.02.2024 у справі №906/952/23.
Колегія суддів вважає, що враховуючи значний розмір позовних вимог, для забезпечення збалансованості інтересів сторін адекватним заходом буде накладення арешту на нерухоме майно відповідача, оскільки надає можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпоряджання цим майном задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відтак, апеляційний господарський суд, оцінивши надані докази, а також встановивши з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на нерухоме майно, що належать відповідачу в межах суми заборгованості, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.
Підсумовуючи усе викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про доцільність в даному випадку забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - комплекс виробничих будівель загальною площею 1363,4 кв.м за адресою: м.Житомир, провулок Крутий, буд.12 (реєстраційний номер 2696223418040), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007".
У апеляційній скарзі ТОВ «Тех-Макс-2007» посилається на те, що він не підписував частину актів надання послуг, позивач не надав змінні рапорти водіїв та про відсутність доказів на підтвердження наведених в актах надання послуг кількість мотогодин.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується результат розгляду справи по суті позову.
Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Однак, колегія суддів не бере вказаний довід до уваги, оскільки при зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23.
Відтак, переконливих доводів щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідачем не наведено.
З урахуванням встановлених судами обставин, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення, що за умови відсутності у відповідача грошових коштів на момент виконання рішення стягнення боргу може бути утруднено або унеможливлено взагалі без застосування іншого засобу забезпечення - арешту нерухомого майна, що є підставою для вжиття судом цього заходу забезпечення позову.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає до задоволення.
Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Також, Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ціна нерухомого майна відповідача, на яке накладається арешт, становить 49 368,00 грн.
Апеляційний суд вважає, що господарський суд не мав необхідності конкретизувати суму, в межах якої накладено арешт на майно відповідача, оскільки сума позову (1 721 565,21 грн) значно перевищує вартість майна, на яке накладено арешт (49 368,00 грн). Відтак, заявлена вартість нерухомості відповідача не перевищує розміру позовних вимог, а тому накладений арешт у будь-якому разі залишається в межах позовних вимог.
За таких обставин, ухвала місцевого суду про вжиття заходів забезпечення позову у справі №906/1330/24 є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали Господарського суду Житомирської області, апеляційний господарський суд не знаходить.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК. Керуючись ст. ст.271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. у справі №906/1330/24 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025 р. у справі №906/1330/24 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали від 21.02.2025 р. у справі №906/1330/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "07" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.