вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/12092/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025
у справі № 910/12092/24 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ."
про стягнення 33 257,44 грн
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (надалі - відповідач) про стягнення 33 257,44 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 20.09.2024, тобто з пропущенням річного строку, встановленого у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - вказане є підставою для відмови в задоволенні позову.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" 23.01.2025 (засобами поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 27.01.2025), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/12092/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (4 542,00 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.
04.02.2025 (через Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1112821 від 27.01.2025. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/12092/24; призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Водночас, ухвала про відкриття провадження у справі від 07.02.2025 направлена стороні на адресу, за якою сторона зареєстрована, повернулась на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається належно повідомлений про відкриття апеляційного провадження.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його такими, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для їх скасування, з огляду на наступне.
Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем річного строку для звернення за стягненням страхового відшкодування, передбаченого п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що стало підставою для втрати у нього права на його стягнення, оскільки як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, за доводами скаржника, ані Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб?єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, скаржник вважає, що немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
Враховуючи викладене, позивач просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України не скористався.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2019 року на 28 км + 500 м автодороги Київ - Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «CHEVROLET» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «FORD» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Бориспільського районного суду Київської області від 06.05.2019 року у справі про адміністративне правопорушення № 359/3872/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «FORD» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в ПР АТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 221337а8к від 27.07.2018 року.
Власник пошкодженого автомобіля «FORD» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПРАТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку з чим, ПРАТ «СК «АРКС» на підставі страхового акту № ARX2486538 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 37220,27 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
За положенням п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до пп. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зазначений у пп. 37.1.4 п. 37 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає, а отже, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15, від 22 лютого 2022 року у справі № 161/8285/22, а також у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 201/16373/16-ц. Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставним.
Так, як правомірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Подільського районного суду від 21.07.2023 року у справі № 758/10750/19, ПРАТ «СК «АРКС» на підставі страхового акту № ARX4209868 від 12.08.2024 року здійснило доплату страхового відшкодування в розмірі 33 257 грн 44 коп, що підтверджується, платіжним дорученням № 1077713 від 13.08.2024 року. Тоді як лише 20.09.2024 року ПРАТ «СК «АРКС» звернулось до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про регресні вимоги (виплату страхового відшкодування) № 7427 АРКС на суму 33257 грн 44 коп.
В указаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).
Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Тоді як позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 Цивільного кодексу України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 Цивільного кодексу України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП. Такі строки саме і передбачено підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В цій частині, повністю відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільним кодексом України при пропуску позовної давності.
Водночас Цивільним кодексом України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що поважних причин, які б могли бути визнаними судом як підстава для поновлення пропущеного строку позивачем зазначено не було, а судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, однак правомірно відмовив через пропуск позовної давності. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/12092/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/12092/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, у зв'язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/12092/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім