вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/18499/20 (910/17893/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Пантелієнка В.О.
Сотнікова С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" Самчука Антона Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року
у справі №910/18499/20(910/17893/23) (суддя: Чеберяк П.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" в особі
розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія
Олександровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей"
про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності
в межах справи № 910/18499/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23) позов задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 01-08 від 18.07.2017, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 01-09 від 26.09.2017, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 01-11 від 27.11.2017, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 01-1 від 25.01.2018, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №01-4 від 03.04.2018, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №02-4 від 03.04.2018, укладений між ТОВ "Хімреактив та ТОВ "Апогей"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 03-4 від 04.04.2018, укладений між ТОВ "Хімреактив" та ТОВ "Апогей"; застосовано наслідки недійсності правочинів та стягнуто з ТОВ "Апогей" на користь ТОВ "Хімреактив" 356576211,83 грн.; присуджено до стягнення з ТОВ "Апогей" на користь ТОВ "Хімреактив" судовий збір в розмірі 5368,00 грн.; присуджено до стягнення з ТОВ "Апогей" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 952820,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, розпорядник майна ТОВ "Апогей" Самчук А.М. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у даній справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23) та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.02.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Кравчук Г.А., Пантелієнко В.О.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 року для розгляду справи №910/18499/20(910/17893/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.
21.02.2025 через систему "Електронний суд" від розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, які мотивовані пропуском строку на подання апеляційної скарги, неподанням доказів сплати судового збору та поданням апеляційної скарги не уповноваженою особою.
Ухвалою суду від 26.02.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Апогей" Самчука А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18499/20(910/17893/23).
10.03.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18499/20(910/17893/23)/1343/25 від 07.03.2025 витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення; апеляційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Апогей" Самчука А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23) залишено без руху у зв'язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, п. 4 резолютивної частини ухвали від 17.03.2025 року попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 17.03.2025 надіслано одержувачу розпоряднику майна Самчуку А.М. через систему "Електронний суд" 19.03.2025 та в цей же день о 04:45 отримано останнім в електронному кабінеті.
Отже, граничний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, є 31.03.2025 року.
31.03.2025 через систему "Електронний суд" тобто в межах встановленого судом строку, скаржником на виконання ухвали суду від 17.03.2025 подано заяву про поновлення строків на подання апеляційної скарги з зазначенням інших підстав для поновлення строку та повторне клопотання про відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Слід зазначити, що суддя Сотніков С.В. 07.04.2025 перебував у відпустці, а тому розгляд матеріалів апеляційної скарги з урахуванням заяви про усунення її недоліків здійснюється по виходу судді Сотнікова С.В. з відпустки.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків, наданої на виконання вимог ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 22.07.2024 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року, з урахуванням вихідних днів, є 12.08.2024 року.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" 19.02.2025 року, тобто з пропуском двадцятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження більш ніж на шість місяців. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Так, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, що 23.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самчука А.М. В ході проведення процедури розпорядження майном розпорядником мана встановлено наявність оскаржуваного наразі судового рішення.
Апелянт зазначає, що враховуючи той факт, що керівником ТОВ "Апогей" не було повідомлено арбітражного керуючого про наявність оспорюваних договорів та рішення суду про визнання їх недійсними, а такі обставини стали відомі лише внаслідок аналізу господарської діяльності ТОВ "Апогей" та судових рішень щодо товариства, розміщених в єдиному Державному реєстрі судових рішень, наявні об'єктивні та незалежні від розпорядника майна обставини, які унеможливили подання апеляційної скарги в межах встановлених строків, адже про наявність оскаржуваного рішення скаржнику стало відомо лише 13.02.2025 при аналізі відомостей реєстру судових рішень, тобто апеляційну скаргу подано в межах двадцяти денного строку з моменту ознайомлення із фактом наявності та змістом оскаржуваного рішення суду, тому апелянт і звертається до суду з клопотанням про поновлення строків.
Однак, за висновками суду, в даному випадку відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення суду від 10.07.2024, згідно відмітки канцелярії суду, було надіслано 06.08.2024 на адресу ТОВ "Апогей", яка також зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9А, офіс 401.
Однак, 19.09.2024 року конверт з копією рішення суду від 10.07.2024 року, яка адресувалась ТОВ "Апогей", повернувся до суду з відміткою поштового відділення "адресат відмовився 28.08.2024".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, серед іншого, є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що днем вручення оскаржуваного рішення є 28.08.2024, тобто день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване рішення вручено скаржнику 28.08.2024, як наслідок останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року, з огляду на приписи ч.2 ст.256 ГПК України є 17.09.2024 року.
Натомість скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" 19.02.2025 року, тобто з пропуском двадцятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження.
Суд бере до уваги, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про його перегляд в апеляційному порядку.
При цьому, в даному випадку стороною у справі є саме ТОВ "Апогей", як юридична особа, а не розпорядник майна арбітражний керуючий Самчук А.М.
Водночас, як встановлено судом та було зазначено вище, ТОВ "Апогей" отримало оскаржуване рішення суду 28.08.2024 року.
Отже, саме з 28.08.2024 ТОВ "Апогей", як учасник провадження у справі у статусі відповідача, було обізнано зі змістом прийнятого судом рішення та, у разі наявності на те підстав, мало можливість оскаржити його у передбачені законодавством строки, однак протягом тривалого строку своїм процесуальним правом не скористалось, що свідчить про його згоду з цим рішенням.
Звертаючись до суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги скаржником не зазначено інших підстав для поновлення процесуальних строків крім тих, що вже були зазначені в апеляційній скарзі від 19.02.2025 і розглянуті судом в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху. Так, посилаючись на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей" та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Самчука А.М., останнім не доведено та не надано жодних доказів неможливості саме ТОВ "Апогей", як юридичної особи, яка на час прийняття оскаржуваного рішення мала свої органи управління, підготувати апеляційну скаргу для своєчасного її подання до суду.
Судова колегія наголошує, що відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей" та призначення розпорядника майна боржника не є підставою для іншого обчислення строків на звернення з апеляційною скаргою та не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу передбаченого законом строку, оскільки оскільки стороною у справі є саме ТОВ "Апогей", як юридична особа, а дії арбітражного керуючого (прирівняного до службової особи підприємства-боржника) у цій справі є здійсненням прав і обов'язків цієї юридичної особи відповідно до положень Закону про банкрутство та норм Глави 17 Цивільного кодексу України.
Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску відповідачем встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строку, а несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Колегія суддів зазначає, що у ТОВ "Апогей" було достатньо часу для підготування та подачі апеляційної скарги у межах визначеного ГПК процесуального строку, починаючи з дати отримання повного тексту оскаржуваного рішення - 28.08.2024 року.
При цьому, суд наголошує, що подання апеляційної скарги у короткий строк з моменту ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Разом з тим, отримавши оскаржуване рішення 28.08.2024 року, останній звернувся до суду з апеляційною скаргою тільки 19.02.2025 року.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об'єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.
В свою чергу, у поданій на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2025 заяві із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено жодних інших вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі.
Вказана заява, за своєю суттю, містить аналогічне обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були розглянуті судом та визнані неповажними, та фактично є незгодою з прийнятою апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги з цих підстав без руху.
Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2025 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).
За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Апогей" Самчука А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23).
Оскільки у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відмовлено на підставі ст. 261 ГПК України, повторне клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за її подання в даному випадку судом не розглядається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 256, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" Самчука Антона Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18499/20(910/17893/23).
2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" Самчуку А.М.
3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді В.О. Пантелієнко
С.В. Сотніков