вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/100/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.03.2025:
від позивача: не з?явився;
від відповідача: не з?явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 24.01.2025
у справі №910/100/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт"
про стягнення 1 933 114,70 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
03.01.2025 в системі "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю " Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод " сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт" про стягнення заборгованості за договором підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023 року у розмірі 1 933 114,70 грн. з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052, 49 грн. та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 грудня 2023 р. між ТОВ "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" (надалі - Замовник) та ТОВ "Еко Полімербуд Трейд" (надалі - Підрядник) було укладено договір підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП (надалі - Договір), відповідно до якого Підрядник зобов'язувався виконати роботи з улаштування полімерної підлоги на об'єкті Замовника.
Положеннями п. 2.1 Договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов'язується за замовленням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений цим Договором та згідно з Графіком виконання робіт (Додаток № 3 до цього Договору), виконання робіт з будівництва "Цех підготовки №1. Цех підготовки №2. Відділення грануляції шроту та лушпиння. Трансформаторна підстанція. Електрощитова. Операторська. Лабораторія та побутові приміщення" за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер: 6824286400:04:022:0114 (далі Об'єкт будівництва).
Представник позивача зазначає, що борг Підрядника за невиконанні роботи по отриманому авансу становить 1 629 052,49 грн.
З огляду на викладене представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованістьу розмірі 1 933 114,70 грн. з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052, 49 грн. та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Короткий зміст ухвали
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" за територіальною підсудністю до господарського суду Хмельницької області (3 поверх, площа Незалежності, 1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки заявлена заборгованість виникла у зв'язку із здійсненими роботами на об'єкті будівництва, що розташований у Хмельницькій обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер: 6824286400:04:022:0114, а відтак даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто господарським судом Хмельницької області.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/100/25 та направити справу для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням ч. 1, ч. 2 ст. 27, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/100/25, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/100/25.
06.03.2025 на виконання вказаної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/100/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/100/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2025, розгляд призначено в судовому засіданні на 26.03.2025.
Ухвали доставлені учасникам справи у їх електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 26.03.2025 представники учасників справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представника бути присутнім в даному судовому засіданні у зв?язку з зайнятістю в інших судових засіданнях.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що позивача та відповідача про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників відповідача, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні, у зв?язку з чим відхиляє заявлене клопотання про відкладення розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
03.01.2025 в системі "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт" про стягнення заборгованості за договором підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023 року у розмірі 1 933 114,70 грн. з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052, 49 грн. та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2023 між ТОВ "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" (надалі - Замовник) та ТОВ "Еко Полімербуд Трейд" (надалі - Підрядник), яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНТОЛ КОРАЛ ІНВАЙТ", було укладено договір підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП (надалі - Договір), відповідно до якого Підрядник зобов'язувався виконати роботи з улаштування полімерної підлоги на об'єкті Замовника.
Положеннями п. 2.1 Договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов'язується за замовленням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений цим Договором та згідно з Графіком виконання робіт (Додаток № 3 до цього Договору), виконання робіт з будівництва "Цех підготовки №1. Цех підготовки №2. Відділення грануляції шроту та лушпиння. Трансформаторна підстанція. Електрощитова. Операторська. Лабораторія та побутові приміщення" за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер: 6824286400:04:022:0114 (далі Об'єкт будівництва).
Представник позивача зазначає, що борг Підрядника за невиконанні роботи по отриманому авансу становить 1 629 052,49 грн.
З огляду на викладене представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 933 114,70 грн. з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052, 49 грн. та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" за територіальною підсудністю до господарського суду Хмельницької області (3 поверх, площа Незалежності, 1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки заявлена заборгованість виникла у зв'язку із здійсненими роботами на об'єкті будівництва, що розташований у Хмельницькій обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер: 6824286400:04:022:0114, а відтак даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто господарським судом Хмельницької області.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до п. 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувала ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.
Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
Ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, враховуючи положення статті 181 ЦК України, до спорів з приводу нерухомого майна належать позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У чинній редакції ГПК України, частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Також, предметом спору у справі № 911/2390/18 були правовідносини щодо оренди нерухомого майна.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено в контексті дослідження підстав застосування правил виключної підсудності стосовно ініційованого спору, що ТОВ «Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНТОЛ КОРАЛ ІНВАЙТ" про стягнення 1 933 114,70 грн. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» посилався на укладення позивачем, як замовником, з відповідачем, як підрядником, договору підряду №12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати роботи з улаштування полімерної підлоги на об'єкті замовника. Як зазначав позивач у позові, борг підрядника за невиконанні роботи по отриманому авансу становить 1 629 052,49 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 933 114,70 грн. з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052, 49 грн. та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі N 910/100/25 стосується стягнення боргу за роботи, які були авансово оплачені, проте не виконані відповідачем, і відповідно, спір не стосується правового режиму саме об?єкту, на якому повинні були проводитись ці роботи (Цеху підготовки №1, Цеху підготовки №2, Відділення грануляції шроту та лушпиння, Трансформаторної підстанції, Електрощитової, Операторської, Лабораторії та побутових приміщень, що розташований у Хмельницькій обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер:6824286400:04:022:0114), і не стосується спору стосовно правового режиму такого об'єкту, як об'єктів нерухомості, а стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг/виконання робіт за договором підряду.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі не є таким, що має розглядатись за правилами виключної підсудності (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України), тобто за місцезнаходженням об'єкта відповідача за адресою: Хмельницькій обл., Хмельницький p-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, у Господарському суді Хмельницької області, оскільки спір у справі не стосується саме вказаного об?єкта, а стосується стягнення спірних коштів з відповідача за порушення договірних зобов?язань щодо виконання робіт.
Посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати від 07.07.2020 у справі №910/10647/18- судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не є релевантними по відношенню до предмету спору у даній справі в контексті спірних правовідносин, враховуючи зокрема те, що у справі № 910/10647/18 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно - картоплесховища, які були збудовані товариством, учасником якого є позивач, та в подальшому зареєстровані на праві власності за третьою особою на підставі спірного договору купівлі-продажу майнових прав, і предметом оспорюваного договору є майнове право на створений об'єкт (картоплесховища), якому присвоєно поштову адресу та зареєстровано в державних органах готовність до експлуатації та право власності, переміщення цього об'єкта є неможливим без знецінення та зміни його призначення, тобто, якому притаманні усі ознаки нерухомого майна, і відповідно встановлено, що спір у цій справі № 910/10647/18 виник з приводу об'єкта нерухомого майна.
Проте, у справі № 910/100/25 спір у справі виник саме щодо наявності підстав для стягнення з відповідача коштів за порушення договірних зобов?язань (стягнення боргу за роботи з влаштування полімерної підлоги, які були авансово оплачені, проте не виконані відповідачем), тобто є спором, обумовленим ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, і не належить до спорів, обумовлених ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт" є: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, а тому відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, відповідний спір підсудний Господарському суду міста Києва.
Також, згідно із ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Вказана стаття регулює підсудність справ за вибором позивача. При цьому, частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Отже, оскільки у справі № 910/100/25 спір у справі виник саме щодо наявності підстав для стягнення з відповідача коштів за порушення договірних зобов?язань (стягнення боргу за роботи з влаштування полімерної підлоги, які були авансово оплачені, проте не виконані відповідачем), тобто є спором, обумовленим ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, і не належить до спорів, обумовлених ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, а тому позивач правомірно користуючись своїм правом, закріпленим у статті 29 Господарського процесуального кодексу України, звернувся саме до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з порушенням ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 29, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в апеляційному порядку з направленням справи до Господарського суду міста Києва для вчинення визначених вказаним Кодексом процесуальних дій.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції не оцінюються, оскільки вони стосуються правового статусу обєкта нерухомості та реєстрації права власності на нього, що не входить до предмету спору та до предмету дослідження в межах апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника у апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження матеріалами справи, з урахуванням саме мотивів даної постанови, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/100/25 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 277, п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, а матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт" про стягнення заборгованості за договором підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023 у розмірі 1 933 114,70 грн. підлягають направленню до Господарського суду міста Києва.
Розподіл судових витрат
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею позову на розгляд місцевого господарського суду у м.Києві, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/100/25- задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/100/25 - скасувати.
3. Матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський Олійноекстракційний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентол Корал Інвайт" про стягнення заборгованості за договором підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023 у розмірі 1 933 114,70 грн. - направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено та підписано підписано: 07.04.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров