Постанова від 27.02.2025 по справі 910/10124/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 910/10124/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.02.2025:

від позивача: Хмара Ю.О.

від відповідача: Сингаївська О.А.

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.11.2024 (повний текст складено та підписано 18.11.2024)

у справі №910/10124/23 (суддя ПУКАС А.Ю.)

за позовом Міністерства оборони України

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг

військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

про стягнення 21 631 819, 49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Міністерство оборони України (далі - позивач, Міністерство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення неустойки у загальній сумі 21 631 819,49 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту від 05.10.2022 № 403/1/22/316 (далі - контракт), а саме в частині своєчасної поставки Міністерству товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 7.2 контракту, нарахував 11 058 646,49 грн пені та 10 573 173 грн штрафу.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання у передбачені контрактом строки внаслідок дії форс-мажорних обставин. Вказував на відсутність його вини у простроченні поставки товару за державним контрактом, оскільки прострочення зумовлене невиконанням його контрагентом зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 22.09.2022 № USE-20/2-259-K/KI-22. Крім того відповідачем, на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій до 115 807,72 грн.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 158 077,22 грн пені та 17 371,16 грн витрат з оплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що через порушення відповідачем обов'язку з передачі товару позивач набув право вимагати від відповідача сплати неустойки за період прострочення 11-27 березня 2023 року до дати настання форс-мажорних обставин. Суди виходили з того, що при визначенні розміру штрафних санкцій за прострочення поставлення продукції позивач не врахував наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання контракту після 27.03.2023 року; відповідач у строки, встановлені пунктом 7.3 контракту, повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили вчасне виконання спірного контракту. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми штрафу, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав про те, що заявлене прострочення з вини відповідача тривало менше 30 днів, відповідно, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/10124/23 - скасовано, справу № 910/10124/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:

- у справі, що розглядається, відповідач не заперечує, що частину товару за державним контрактом поставлено позивачу з порушенням узгоджених сторонами строків;

- відповідач стверджував, що затримка (порушення строків поставки) виникла з наявністю форс-мажорних обставин, а саме несвоєчасне постачання Іноземним контрагентом - Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." товару (за зовнішньоекономічним контрактом), що підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за державним контрактом;

- зі змісту сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 вбачається, що обставинами непереборної сили (форс-мажору) вважається: військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, як наслідок зрив ланцюгів постачання, відсутність сировинних матеріалів, обмеження, накладені урядами на постачальників, перешкоджання поставки компонентів певними контрагентами, що спричинили затримки виробництва та терміни доставки; сертифікат про існування форс-мажору Бухарестської Торгово-промислової палати щодо схвалення обставин непереборної сили, починаючи з 27.03.2023 та до 30.09.2023 внаслідок чого затримано виконання за експертним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22, де Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." - як продавець, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - як покупець (Україна);

- тобто, фактично вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом - Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A.", який не є стороною державного контракту, у зв'язку з чим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за державним контрактом є необґрунтованими, у зв'язку з чим не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем (Міністерством оборони України);

- суди попередніх судових інстанцій не врахували вищенаведеного та дійшли передчасних висновків про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що засвідчені сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683, які звільняють відповідача від відповідальності, на підставі пункту 7.3 контракту, за порушення строків поставки позивачу товару. У зв'язку з чим вважали, що позивач набув права вимагати сплати пені лише за період з 11-27 березня 2023 (до настання форс-мажорних обставин) у сумі 1 158 077,22 грн, а також в повному обсязі відмовили Міністерству у задоволенні позову в частині стягнення штрафу;

- суд зазначає, що для спірних правовідносин між Міністерством та Компанією вказані у наведеному сертифікаті обставини можуть бути кваліфіковані як недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), відповідно, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, в розумінні статті 617 ЦК України (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 909/1043/21);

- крім цього, Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини першої статті 617 ЦК України та частиною другою статті 218 ГК України прямо передбачено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

- з огляду на вказані приписи чинного законодавства, посилання у сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати на неможливість виконання контрагентом відповідача своїх зобов'язань не може слугувати підтвердженням форс-мажорних обставин;

- таким чином аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права, а саме застосування приписів статті 617 ЦК України знайшли своє підтвердження;

- з врахуванням викладеного, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені (суди частково відмовили у її задоволенні у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин) та штрафу з огляду на наявність форс-мажорних обставин, неправильно застосувавши до спірних правовідносин приписи статті 617 ЦК України, як наслідок, поза увагою господарських судів залишились обставини справи щодо наявності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності здійсненого позивачем розрахунку, а також щодо наявності чи відсутності правових підстав для зменшення штрафних санкцій (за поданим клопотанням відповідача), а суд касаційної інстанції позбавлений повноважень на з'ясування таких обставин, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції;

- з огляду на те, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, як наслідок не перевірили доводів, наведених в обґрунтування позовних вимог, а також наявності/відсутності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності здійсненого розрахунку, наявності чи відсутності правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за поданим клопотанням відповідача, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 позов задоволено: стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України пеню - 5 529 323 (п'ять мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч триста двадцять три) грн 24 коп, штраф - 5 286 586 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 50 коп, судовий збір за звернення до суду з позовом - 324 477 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн 30 коп, судовий збір за подання апеляційної скарги - 389 372 (триста вісімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят дві) грн 75 коп, судовий збір за подання касаційної скарги - 778 745 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн 50 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивачем доведено прострочення виконання договірного зобов'язання Відповідачем в частині строків поставки товару, а відтак і наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми нарахованих штрафних санкцій, які підлягають зменшенню за клопотанням Відповідача, і які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України в розмірі 5 529 323, 24 грн. пені, 5 286 586, 50 грн. штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 - скасувати в частині стягнення 9 675 832,52 грн. неустойки та ухвалити нове рішення, яким у прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України у відповідній частині у зв'язку з:

- неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у взаємозв'язку з приписами Закону України "Про оборонні закупівлі"), що регулюють підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару за державним контрактом стосовно підстав для звільнення Відповідача у період з 27.03.2023 по 05.10.2023 від відповідальності за порушення строку поставки Товару за Держконтрактом, укладеним за неконкурентною процедурою, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки Суд не з'ясував, чи містять обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), на які посилається Відповідач, ознаки надзвичайності та невідворотності, чи була у Відповідача можливість альтернативного виконання свого обов'язку поставки товару за державним контрактом, суд не врахував, що залучена у ланцюг поставки болгарська сторона є єдиним постачальником матеріалів, необхідних для виготовлення товарів для Кінцевого споживача (Міноборони);

- неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України), що регулюють питання зменшення судом неустойки, оскільки застосування судом принципу "золотої середини" у вигляді зменшення на 50 % штрафних санкцій взагалі не відповідає балансу інтересів сторін, оскільки стягнутий Судом розмір неустойки суттєво перевищує розмір прибутку Відповідача за державним контрактом, внаслідок чого вказане призводить до збиткової діяльності Відповідача, який є частиною оборонно-промислового комплексу України і діяльність якого спрямована на посилення обороноздатності держави, та, як наслідок, - до подальших пов'язаних з цим негативних наслідків у вигляді зриву виконання інших державних контрактів, укладених у тому числі з Міноборони;

- порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо перевірки правильності розрахунку розміру штрафних санкцій, заявлених Позивачем, в яких останній не врахував норм ст. 693 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, що вплинуло на період нарахування неустойки та, відповідно, суму неустойки. Тобто, суд безпідставно надав перевагу доводам Позивача, аніж запереченням Відповідача, внаслідок чого неповно та невсебічно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також, скаржник посилався на те, що:

- судом безпідставно не надано оцінки науково- правовому висновку від 17.10.2024, наданого Відповідачем в якості додаткових пояснень під час розгляду справ та який судом долучено до матеріалів справи, а також додатковим аргументам Відповідача, які зводились до того, що за обставин правовідносин у цій справі та їх нормативно-правового регулювання наявні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності, оскільки: 1) порушення зобов'язання контрагентом боржника повинно знаходитися поза контролем боржника та мати надзвичайний характер; 2) порушення зобов'язання контрагентом боржника та його наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору; 3) наявність причинно-наслідкового зв?язку між порушенням зобов'язання контрагентом боржника і неможливістю виконання боржником своїх зобов'язань в межах іншого правовідношення; 4) неможливість альтернативного виконання: на боржника покладається обов'язок довести, що не тільки виконання, але і будь-яке альтернативне виконання у конкретних обставинах було неможливим;

- висновки суду про порушення Відповідачем п. 7.3 Держконтракту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Відповідач відповідно до умов п. 7.3 Держконтракту підтвердив настання форс-мажорних обставин за Держконтрактом, а з урахування висновків Верховного Суду, отримання сертифікату про форс-мажорні обставини після закінчення строків поставки товару не можуть розглядатися судами як неможливість однієї із сторін договору посилатись на наявність форс-мажорних обставин;

- судом не взято до уваги та не надано оцінки наданим Відповідачем доказам щодо майнового стану Відповідача, а також не надано оцінки іншим винятковим обставинам з огляду на особливість правовідносин у даній справі та відсутності свободи договору у Відповідача при укладенні Держконтракту;

- суд не надав будь-якої оцінки тим обставинам, що сума неустойки, визначена судом до стягнення з Відповідача у розмірі 10 815 909,74 грн., є надмірною для Відповідача, і на підтвердження чого Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 73, 76-78 ГПК України надав суду належні, допустимі та достовірні письмові докази складного майнового становища Відповідача, а саме фінансовий план Відповідача на 2023 рік, згідно якого запланований чистий прибуток Відповідача на 2023 рік становить 44 866 000,00 грн. і у пропорційному співвідношенні до стягнутої суми неустойки це складає 24,1 % від запланованого чистого прибутку Відповідача на 2023 рік;

- покладення судом на Відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 815 909,74 грн. набуде ознак каральної санкції та у разі набрання рішенням суду законної сили призведе до негативних фінансових наслідків у господарській діяльності Відповідача, а саме несплати обов'язкових платежів до державного бюджету, недотримання встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам та інших платежів, що забезпечують життєдіяльність підприємства, що у свою чергу призведе до зриву виконання інших державних контрактів про поставки товарів оборонного призначення, укладених з Міноборони та іншими державними замовниками;

- розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій (10 815 909,74 грн.) більше ніж в 4 рази перевищує розмір отриманого Відповідачем прибутку (2 560 848,89 грн.) за результатом виконання Держконтракту;

- штрафні санкції, які вирішено судом стягнути з Відповідача на користь Позивача у цій справі, є надмірними для Відповідача і набули для нього саме карального характеру та не носять компенсаційний характер, що у свою чергу не відповідає принципам розумності та справедливості в розумінні ст. 3 ЦК України, не відповідає балансу інтересів сторін, призводить до збитковості діяльності Відповідача, який перебуває у сфері управління Позивача, унеможливлення виконання Відповідачем поставлених перед ним Позивачем завдань щодо поставок озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань Сил безпеки і оборони України;

- господарська діяльність Відповідача при укладанні договорів (державних контрактів) з Позивачем про поставку продукції оборонного призначення є повністю залежною від Позивача, зокрема і при визначенні строків виконання таких договорів, оскільки виключно Позивач, як замовник, наділений правом підготовки проектів державних контрактів, які вже після їх підписання направляються для підписання виконавцю відповідно до встановленого порядку здійснення оборонних закупівель. ДК "Укрспецекспорт" як виконавець державного контракту має неоднаковий статус і обсяг відповідальності перед Міноборони як замовником за державним контрактом;

- Позивач в своєму листі від 20.04.2023 № 403/3/2/5425 повідомляв про те, що у зв'язку з обставинами, які виникли у Іноземного постачальника і безпосередньо впливають на виконання Держконтракту, поставка решти Товару не планується, і у зв'язку з цим Позивач просив повернути йому решту попередньої оплати, отже, висновки суду про зацікавленість Позивача у належному виконанні умов Держконтракту та отриманні Товару не відповідають фактичним обставинам справи;

- суд задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми нарахованих штрафних санкцій, які підлягають зменшенню за клопотанням Відповідача у сумі 21 631 819,49 (11 058 646,49 грн пеня та 10 573 173,00 грн. штраф) за період з 11.03.2023 по 21.06.2023, залишив поза увагою те, що в матеріалах справи наявний лист Позивача від 20.04.2024 № 403/3/2/5425 про повернення Позивачу 10 861 675,00 грн. попередньої оплати з урахування курсової різниці, що засвідчує реалізацію ним своїми конклюдентними діями однієї з наданої йому ч. 2 ст.693 ЦК України правомочностей - його волевиявлення відмовитися від прийняття простроченого виконання за договором, і з цього моменту у Відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в сумі 10 861 675, грн.;

- суд першої інстанції, дійшовши висновку про стягнення з Відповідача неустойки за період з 11.03.2023 по 21.06.2023, залишив поза увагою те, що Позивач листом від 20.04.2024 звернувся до Відповідача з вимогою про повернення різниці отриманої попередньої оплати і з цього моменту у Відповідача припинився обов'язок поставити Товар за Держконтрактом;

- судом зроблено помилковий висновок щодо періоду прострочки виконання зобов'язання Відповідачем з 11.03.2023 по 21.06.2026 та у зв'язку з не застуванням ч. 2 ст. 693 ЦК України залишено поза увагою обставини, саме з якого моменту у Відповідача припинився обов'язок поставити товар, та як наслідок невірно встановлено період нарахування пені та штрафу.

Додатково скаржник наголошував, що ДК "Укрспецекспорт" 22.03.2024 вже сплатила (переказала) Міноборони 1 158 077,22 грн. пені та 17 371,16 грн. витрат по оплаті судового збору на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у даній справі № 910/10124/23, яке було у подальшому скасовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Відповідач вважає, що дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін у даній справі, у суду були підстави для стягнення неустойки в розмірі 1 158 077,22 грн., які є більш справедливими і розумними в контексті обставин даної справи, ніж той розмір, що вирішено судом стягнути з Відповідача в оскаржуваному рішенні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

07.02.2025 через підсистему "Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо наявності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності здійсненого позивачем розрахунку, зводяться до того, що:

- Відповідач порушив умови Контракту, а саме - не поставив Товар у встановлений строк;

- як вимагає ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами або договором;

- статтями 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов укладеного договору і в установлений у ньому строк, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом;

- порушення зобов'язань за договором є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та контрактом;

- відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом;

- згідно п. 7.2. Контракту, за порушення строків поставки товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягуються штраф у розмірі 7% від вказаної суми;

- Міноборони вважає що існують всі правові підстави для задоволення позову, факт порушення виконання зобов'язань в частині строків поставки Відповідачем не оскаржується та фактично визнається, ДК "Укрспецекспорт" не оскаржує правильність розрахунку.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо існування форс-мажору та застосування статті 617 Цивільного кодексу України, , зводяться до того, що:

- в якості причини порушення строків поставки, Відповідач посилається на несвоєчасність постачання Компанією "С.Т. "ROMTEHNIACA S.A." (Румунія) Товару;

- Відповідач отримав від Іноземного постачальника Сертифікат від 10.05.2023, виданий Бухарестською Торгово-промисловою палатою, яким підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які не дозволили Іноземному постачальнику вчасно виконати його зобов'язання за контрактом, згідно якого унеможливлення виконання зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22 від 22.09.2022 спричинено дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме того факту, що іноземний контрагент з Республіки Болгарія виявився неспроможним виконати свої договірні зобов'язання перед Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." через відсутність сировини, спричинену обмеженнями, накладеними поточним геополітичним контекстом, відповідно неспроможності закупити такі матеріали у інших постачальників, так як болгарська сторона єдиним постачальником у європейському регіоні, який може здійснювати таку діяльність;

- Відповідач отримав сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини;

- фактично, дана обставина мала місце саме через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України і нерозривно пов'язана з ним, однак, Відповідач уклав контракт з Міноборони 5 жовтня 2022 року, тобто більше ніж через півроку від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто, Відповідач міг передбачити можливість виникнення тих чи інших обставин, що прямо пов'язані з війною та можуть заважати йому у виконанні зобов?язань за Контрактом;

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання може мати юридичні наслідки у правовідносинах між Відповідачем та його контрагентом, проте для спірних правовідносин між ним та Міноборони така обставина може бути кваліфікована як недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, що не вважається форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), в розумінні Регламенту, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст відповіді на відзив

12.02.2025 Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" через підсистему "Електронний суд» подала відповідь на відзив Міністерства оборони України, в якому в заперечення доводі відзиву наголошувала на наступному:

- твердження Позивача в частині не оскарження та згодою Відповідача з розрахунком штрафних санкцій не відповідають дійсності;

- в розділі 5 апеляційної скарги Відповідач зазначив та навів аргументи на підтвердження невірності розрахунку нарахованих Позивачем штрафних санкцій, які не були перевірені судом першої інстанції відповідно до норм процесуального права, а тому протилежні доводи Позивача про його неоскарження Відповідачем є безпідставними;

- доводи Відповідача в апеляційній скарзі в цій частині обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо періоду прострочки виконання зобов'язання Відповідачем з 11.03.2023 по 21.06.2026 та у зв'язку з не застосуванням ч. 2 ст. 693 ЦК України та як наслідок залишено поза увагою обставину, а саме з якого моменту у Відповідача припинився обов'язок поставити товар, вказане призвело до невірного визначення періоду нарахування пені та штрафу; при цьому, Позивач у відзиві на апеляційну скаргу жодним чином не спростовує та не заперечує наведені Відповідачем в розділі 5 апеляційної скарги обставини;

- Позивач у відзиві на апеляційну скаргу жодним чином не спростовує наведені в розділі 2 апеляційної скарги основні наявні елементи юридичного складу обставин непереборної сили, яка мала місце, а саме те, що порушення зобов'язання іноземним постачальником знаходилось поза контролем Відповідача та мало надзвичайний характер; настання обставин непереборної сили та їх наслідки неможливо було передбачити на момент укладення державного контракту; наявний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання Відповідачем обов'язку з поставки; неможливість альтернативного виконання Відповідачем обов'язку з поставки;

- Позивач не спростовує і не заперечує проти доводів апеляційної скарги, що укладення державного контракту відбулось на неконкурентних засадах (за неконкурентною процедурою), а правовідносини, які виникли під час здійснення імпортної закупівлі товарів оборонного призначення за ним, не можна ототожнювати зі звичайними правовідносинами у сфері приватного права;

- Позивач не спростовує і не заперечує викладених в апеляційній скарзі обставин неможливості вільного вибору Відповідачем як виконавцем державного оборонного замовлення іноземного постачальника, що також є ще одним критерієм, який відмежовує правовідносини сторін від звичайної господарської діяльності Відповідача, оскільки він не був вільний у виборі контрагента за зовнішньоекономічним контрактом.

Короткий зміст додаткових пояснень учасників спору

18.02.2025 Міністерством оборони України через підсистему "Електронний суд» подано додаткові пояснення по суті спору, в яких наведено розрахунок штрафних санкцій, а також зазначено, що лист № 403/3/2/5425 від 20.04.2023, на думку Міністерства оборони України, є складовою частини ділової переписки та не породжував ті юридичні наслідки, на які посилається Відповідач; ДК "Укрспецекспорт" здійснила повернення різниці отриманої попередньої оплати в розмірі 10 861 675,00 грн, а також курсової різниці у розмірі 455 800,01 грн, про що Міноборони було повідомлено листом від 28.06.2023 Вих.№USE-54.3.1-5758.

16.02.2025 Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" через підсистему "Електронний суд» подала додаткові пояснення по суті спору, в яких наголошувалось, що:

- зі змісту вказаного листа Позивача від 20.04.2023 № 403/3/2/5425 чітко і однозначно вбачається, що Позивач 20.04.2023 просив повернути йому решту попередньої оплати, оскільки поставка залишку товарів не відбудеться, що свідчить про реалізацію (волевиявлення) ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України, наслідком реалізації якого є відмова від прийняття Позивачем простроченого виконання за договором [Держконтрактом] та припинення з цього моменту у Відповідача обов'язку поставити Позивачу товар, що виключає нарахування штрафних санкцій за його прострочення;

- наведений Позивачем у позовній заяві розрахунок штрафних санкцій, з яким безпідставно погодився суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення у цій справі, є невірним, оскільки Позивач 20.04.2023 фактично відмовився від прийняття простроченого зобов'язання з поставки Товару за Держконтрактом, а розрахунок штрафних санкцій за період дійсного (фактичного) існування зобов'язання з поставки Товару наведений Відповідачем в розділі 5 апеляційної скарги, відповідно до якого до стягнення відповідно до п. 7.2 Держконтракту могла б підлягати пеня у сумі 2 635 291,83 грн. та штраф у сумі 4 200 250, 46 грн. за період з 11.03.2023 по 19.04.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024, апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10124/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6987/24 за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23, розгляд справи призначено на 13.02.2025.

У зв'язку з перебуванням 13.02.2025 у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.02.2025, справу №910/10124/23 за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 справу №910/10124/23 за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні на 13.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 розгляд справи вирішено проводити в закритому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні на 27.02.2025.

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 27.01.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 - залишено без руху, роз'яснено право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 194 686 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 37 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23.

Крім того, вищевказаною ухвалою Північного апеляційного господарського суду скаржника попереджено, що у випадку невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 повернуто скаржнику у зв?язку з неусуненням скаржником недоліків у встановлений строк.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 27.02.2025 з?явились представники позивача - Міністерства оборони України та відповідача (скаржника) Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник скаржника - Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 - скасувати в частині стягнення 9 675 832,52 грн. неустойки та ухвалити нове рішення, яким у прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Представник позивача - Міністерства оборони України в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 05.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та ДК "Укрспецекспорт" (виконавець) укладено Контракт, умови якого змінювалися додатковими угодами № 1 від 11.11.2022, № 2 від 28.11.2022, № 3 від 26.12.2022, № 4 від 30.01.2023, № 5 від 14.02.2023, № 6 від 27.02.2023, № 7 від 12.04.2023.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту, виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з іноземної держави з метою забезпечення відсічі ті стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити товар.

Згідно з пунктом 2.6 Контракту (в редакції додаткової угоди № 1), розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставлених товарів протягом 15 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату товарів та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту, а також підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).

Відповідно до умов пункту 3.1 Контракту, товари поставляються виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року та приймаються вантажоодержувачем на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

Пунктом 3.2 Контракту сторони визначили, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товарів за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товарами, у місці поставки. Товари передаються виконавцем та приймаються вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією.

Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товарів є дата початку приймання товарів, яка вказується вантажоодержувачем у акті приймання-передачі. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (пункт 3.4 Контракту).

Відповідно до пункту 4.1 Контракту, виконавець зобов'язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією.

Умовами специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди № 7 від 12.04.2023) до укладеного Контракту, сторони погодили поставку товару за контрактом загальною вартістю 253 247 278 грн трьома партіями:

- І партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 77 435 950 грн у строк до 10.02.2023;

- ІІ партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 84 769 578 грн (з яких 800 одиниць вартістю 12 389 752 грн, 800 одиниць вартістю 12 376 248 грн, 700 одиниць вартістю 10 841 033 грн, 2700 грн вартістю 49 162 545 грн) у строк до 10.03.2023;

- ІІІ партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 91 041 750 грн у строк до 1.05.2023.

У пункті 7.2 Контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У відповідності до пункту 7.3 Контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами.

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Контрактом унаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу Сторону.

У разі неповідомлення у строк, який визначений абзацом 3 цього пункту у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та / або регіональними торгово-промисловими палатою.

Строк дії Контракту, відповідно до умов пункту 10.1, встановлений з моменту підписання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов'язань і діє до 31.12.2023.

На виконання умов Контракту, Відповідачем (покупець) та Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.09.2022 № USA-20.2-259-K/KI-22 щодо закупівлі продукції для подальшої поставки замовнику.

Відповідач звернувся до Позивача із листом від 26.10.2022 № ВИХ.USE-20/2-7223 про здійснення попередньої оплати в розмірі 113 063 625 грн з наданням попереднього рахунку.

Відповідач звернувся до Позивача із листом від 07.11.2022 № ВИХ.USE-54.3.1-7571 з доповненнями до листа від 26.10.2022 № ВИХ.USE-20/2-7223.

06.12.2022 Відповідач отримав лист Компанії "C.N. "ROMTEHNICA S.A." № SOC-705- 05.12.2022, в якому продавець повідомив про можливе розірвання Контракту в силу відсутності попередньої оплати, що може призвести до неможливості поставки товару у визначені строки.

Відповідач листом від 09.12.2022 № USE-54.3.1-8748 повідомив позивача про вказані обставини та просив позивача вжити заходів, спрямованих на прискорення сплати авансу за контрактом для забезпечення своєчасної поставки товару.

Матеріали справи не містять доказів направлення вказаних листів Відповідачем Позивачу, водночас обставина отримання таких листів Позивачем не заперечуються, що обгрунтовано враховано судом першої інстанції.

Згідно наданих Позивачем платіжних інструкцій № 403/1/827 від 10.12.2022 на суму 37 687 875,00 грн., № 403/1/828 від 10.12.2022 на суму 37 687 875,00 грн., № 403/1/829 від 10.12.2022 на суму 37 687 875,00 грн., Позивачем сплачено на користь Відповідача загалом 113 063 625 грн.

28.12.2022 Відповідач отримав лист іноземного постачальника № SOC-792- 27.12.2022, в якому останній повідомив про поставку першої партії товару в розмірі 3 200 штук 23.12.2022 незважаючи на суттєву затримку сплати авансового платежу.

Також, Відповідача повідомлено про те, що зазначені обставини зумовили зменшення обсягу товару у першій партії та викликали необхідність у внесенні змін в частині строків постачання товару.

Відповідач листом від 29.12.2022 № USE-54.3.1-9384 повідомив Позивача про вказані обставини та надав позивачу копію вищезазначеного листа іноземного постачальника.

Крім того, Відповідач у вказаному листі послався на пункт 7.4 Контракту та зазначив про істотну зміну обставин, які впливають на виконання зобов'язань за Контрактом у зв'язку з чим просив Позивача розглянути питання укладання додаткової угоди щодо продовження строків постачання товару відповідно до наведеного графіку.

Як наслідок, між сторонами укладено додаткову угоду № 4 від 30.01.2023 до Контракту, якою зокрема викладено в новій редакції Специфікацію товарів оборонного призначення (додаток № 1 до Контракту).

В подальшому, Відповідач листом від 01.02.2023 № Вих.№ USE-54-3.1-1027 просив Позивача продовжити строк виконання зобов'язань з постачання товару - до 10.02.2023 (перші 5000 шт), до 10.03.2023 (наступні 5000 шт), строк постачання решти товару залишається без змін та укласти відповідну додаткову угоду до Контракту.

Також, до вказаного листа Відповідачем додано висновок ТПП України від 13.01.2023 № 78/1.2 щодо суттєвого ускладнення виконання зобов'язань за Контрактом зумовленого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладенні.

Як наслідок між сторонами укладено додаткову угоду № 5 від 14.02.2023 до Контракту, якою, зокрема, викладено в новій редакції Специфікацію товарів оборонного призначення (додаток № 1 до Контракту).

Відповідач листом від 30.03.2023 № Вих.№ USE-54.3.1-2881 повідомив Позивача про те, що за інформацією іноземного постачальника у нього продовжують діяти наявні суттєві ускладнення з постачанням сировинних матеріалів у зв'язку з чим виробник такої сировини не має можливості визначити дату відновлення постачання сировини до іноземного постачальника.

З огляду на зазначене, Позивачу запропоновано організувати постачання залишку готового товару не в повному укомплектуванні з подальшою їх доукомплектацією з наявних запасів Позивача.

Зазначене стало підставою для укладання між сторонами додаткової угоди № 7 до Контракту.

Відповідач листом від 15.05.2023 № Вих.№ USE-54.3.1-4265, адресованого Позивачу, зазначив про отримання від його іноземного постачальника листа з сертифікатом форс-мажорних обставин Бухарестської торгово-промислової палати для підтвердження наявності форс-мажорних обставин в рамках реалізації контрактних зобов'язань, що випливають із контракту № USA-20.2-259-K/KI-22, укладеного між Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." та ДК "Укрспецекспорт".

Відповідно до вказаного сертифікату, унеможливлення виконання зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22 від 22.09.2022 спричинено дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме того факту, що іноземний контрагент з Республіки Болгарія виявився неспроможним виконати свої договірні зобов'язання перед Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." через відсутність сировини, спричинену обмеженнями, накладеними поточним геополітичним контекстом, і відповідно неспроможності закупити такі матеріали у інших постачальників, так як болгарська сторона є єдиним постачальником у європейському регіоні, який може здійснювати таку діяльність.

Відповідач листом від 16.05.2023 № USE-54.3.1-4302 звернувся до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати з відповідною заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, які не дозволили відповідачу вчасно виконати зобов'язання за державним контрактом щодо поставки товару.

Відповідач отримав сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за державним контрактом, який додано до листа від 12.06.2023 № USE-54.3.1-5128, адресованого Позивачу.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що Відповідачем здійснено поставку товару Позивачу за Контрактом в загальній кількості 6 600 одиниць за наступними актами, які складені та підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін:

- Акт приймання - передачі товарів № 26 дата поставки 3 200 одиниць товару - 25.12.2022;

- Акт приймання - передачі товарів № 159 дата поставки 1 800 одиниць товару - 28.01.2023;

- Акт приймання - передачі товарів № 223 дата поставки 800 одиниць товару - 11.03.2023;

- Акт приймання - передачі товарів № 335 дата поставки 800 одиниць товару - 30.03.2023.

Звертаючись з позовом, Міністерство оборони України зазначало про прострочку поставки Відповідачем - 800 одиниць виробів загальною вартістю 12 376 248 грн на 19 днів, 8 400 одиниць виробів загальною вартістю 151 045 328 грн взагалі не передано, у зв'язку з чим у Позивача виникло право, на підставі пункту 7.2 Контракту на стягнення з Відповідача неустойки: 11 058 646,49 грн пені та 10 573 173 грн штрафу за порушення строків поставки товару.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач звертався до Відповідача із претензією № 403/3/2/5290 від 18.04.2023, в якій зазначено про необхідність сплати штрафних санкцій, які станом на дату звернення до суду з позовом не виплачені.

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що ним не заперечується здійснення з прострочення строків поставки частини партії товару та не поставка 8400 одиниць товару взагалі.

Доводи Відповідача фактично ґрунтуються на наступному:

- Відповідач є невід'ємною складовою частиною оборонно-промислового комплексу України та спеціальним суб'єктом господарювання у здійснення зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення, військово-технічного співробітництва з іноземними державами;

- Відповідач здійснює стратегічно важливу для України діяльність у сфері імпорту озброєння;

- Відповідачем добросовісно виконувалися обов'язки за Контрактом у повному обсязі та вживалися усі заходи, необхідні для належного виконання ним зобов'язань, а причиною порушення строку поставки частини товару та не поставки решти товару зумовлено наявністю об'єктивно непередбачених форс-мажорних обставин, які істотно вплинули на можливість виконання зобов'язання з поставки товару за Держконтрактом;

- Відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язань за Контрактом в силу наданого висновку Київської ТПП від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про засвідчення форс-мажорних обставин;

- наявні обґрунтовані підстави для зменшення розміру штрафних санкцій оскільки останні є надмірними та не відповідають засадам справедливості і розумності;

- фінансова діяльність Відповідача спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства;

- після початку повномасштабної збройної агресії Російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану фінансовий стан Відповідача погіршився;

- стягнення штрафних санкцій спричинить погіршення фінансового стану Відповідача.

На переконання Відповідача, прострочення поставки товару становить 16 днів з 11.03.2023 по 27.03.2023, а тому пеня за порушення строків поставки 800 одиниць товару складає 198 019, 97 грн, а за не поставку 3400 одиниць - 960 057, 25 грн., що загалом становить 1 158 077, 22 грн, які Відповідач просить суд зменшити до розміру 115 807, 72 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Контракту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Контракт є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене вище та враховуючи межі заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, а Позивачем доведено належними та допустимими доказами прострочення Відповідачем строку поставки щодо 800 одиниць товару на суму 12 376 248 грн за Контрактом на 19 календарних днів (з 11.03.2023) із врахуванням Специфікації в редакції додаткової угоди № 7 від 12.04.2023.

Також, матеріалами справи підтверджено, а Позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини не здійснення Відповідачем постачання товару у кількості 3 400 одиниць на суму 60 003 578 грн. у строк до 10.03.2023 та 5 000 одиниць на суму 91 041 750 грн у строк до 01.05.2023, а відтак і допущення Відповідачем порушення та прострочення виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає про його обґрунтованість та правомірність заявлення, в силу порушення Відповідачем умов Контракту в частині строків постачання товару, а відтак сума пені в розмірі 11 058 646,49 грн та штрафу в розмірі 10 573 173 грн підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача, з огляду на наступний розрахунок.

Відповідно до Специфікації до Контракту від 05.10.2022 року № 403/1/22/316, поставці підлягав товар, а саме 120 мм. мінометні постріли ОФ-843 (Номенклатурний номер НАТО (NSN): 1315-50-0000789, Код УКТ ЗЕД - 9306 90 10 00) у кількості 15 000 од., який мав поставлятись трьома партіями: І партія: 5000 од. - до 01.01.2023; ІІ партія: 5000 од. - до 01.03.2023; III партія: 5000 од. - до 01.05.2023. Загальна вартість товару без ПДВ мала становити 226 127 250,00 грн.

В подальшому, між сторонами неодноразово було укладено додаткові угоди до контракту, якими змінювалися строки, ціна та порядок поставки товару.

12 квітня 2023 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 7 до контракту та викладено Специфікацію у новій редакції (остання редакція), і сторонами було погоджено, що вартість товару за Контрактом становитиме 253 247 278,00 грн. без ПІДВ. Поставку товару буде здійснено трьома партіями: І партія: 3200 од. за ціною 15 487,19 грн./од. та 1 800 од. за ціною 15 487,19 грн./од.- до 10.02.2023; II партія: 800 од. за ціною 15 487,19 грн./од., 800 од. за ціною 15 470,31 грн./од., 700 од. за ціною 15 487,19 грн./од. та 2700 од. за ціною 18 208,35 грн./од. - до 10.03.2023; III партія: 5000 од за ціною 18 208,35 грн./од. - до 01.05.2023.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Міністерством оборони України на виконання умов Контракту 10.12.2022 перерахувало Відповідачу попередню оплату у розмірі 113 063 625,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, і що перевірено і судом апеляційної інстанції, обумовлений сторонами обсяг товару поставлений частково, а саме: не поставлено 3400 од. 120 мм. мінометних пострілів ОФ-843 з другої партії та 5000 од. 120 мм. мінометних пострілів ОФ-843 із третьої партії. Крім того, поставка 800 од. товару з другої партії проведена із затримкою на 19 днів (поставлено 30.03.2023). Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію за вих. № 403/3/2/5290 від 18.04.2023, яка не була задоволена.

Отже, неустойка (штраф та пеня) підлягають вирахуванню, виходячи із наступних розрахунків:

Розрахунок пені за прострочення поставки 800 од. товару на 19 дні у ІІ партії:

12 376 248,00 грн. х 0,1 % х 19 днів /100 = 235 148,71 грн., де 12 376 248,00 грн. - вартість невчасно поставленого товару, 0,1 % - розмір пені за кожний день прострочення, 19 днів - прострочення поставки товару з 11.03.2023 по 30.03.2023, і відповідно, 235 148,71 грн. - пеня за прострочення поставки товару.

Розрахунок пені за прострочення поставки 3400 од. товару у ІІ партії:

60 003 578,00 грн. х 0,1 % х 103 дні /100 = 6 180 368,53 грн., де 60 003 578,00 грн. - вартість непоставленого товару, 0,1 % - розмір пені за кожний день прострочення, 103 дні - прострочення поставки товару з 11.03.2023 по 21.06.2023, і відповідно, 6 180 368,53 грн. - пеня за прострочення поставки товару.

Розрахунок пені за прострочення поставки 5000 од. товару у III партії:

91 041 750,00 грн. х 0,1 % х 51 день /100 = 4 643 129,25 грн., де 91 041 750,00 грн. - вартість непоставленого товару, 0,1 % - розмір пені за кожний день прострочення, 51 день - прострочення поставки товару з 02.05.2023 по 21.06.2023, 4 643 129,25 грн. - пеня за прострочення поставки товару, і відповідно, 4 643 129,25 грн. пеня за прострочення поставки товару.

Отже, загальний розмір пені за порушення відповідачем Контракту становить 235 148,71 грн. + 6 180 368,53 грн. + 4 643 129,25 грн. = 11 058 646,49 грн.

Розрахунок штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів:

151 045 328,00 грн. х 7 % = 10 573 173,00 грн., де 151 045 328,00 грн. - загальна вартість непоставленого товару, а саме: 60 003 578,00 грн. - вартість непоставленого товару у ІІ партії, 91 041 750,00 грн. - вартість непоставленого товару у III партії, 7% - розмір штрафу, визначений контрактом, за непоставку товару понад 30 днів, і, відповідно, 10 573 173,00 грн. - розмір штрафу за порушення відповідачем Контракту.

Доводи скаржника про те, що наведений Позивачем у позовній заяві розрахунок штрафних санкцій, з яким безпідставно погодився суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення у справі, - є невірним, оскільки Позивач 20.04.2023 у листі № 403/3/2/5425 фактично відмовився від прийняття простроченого зобов'язання з поставки Товару за Контрактом, а розрахунок штрафних санкцій за період дійсного (фактичного) існування зобов'язання з поставки Товару наведений Відповідачем в розділі 5 апеляційної скарги, відповідно до якого до стягнення відповідно до п. 7.2 Держконтракту могла б підлягати пеня у сумі 2 635 291,83 грн. та штраф у сумі 4 200 250, 46 грн. за період з 11.03.2023 по 19.04.2023 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Зокрема, скаржник вказував, що лист Позивача від 20.04.2024 № 403/3/2/5425 про повернення Позивачу 10 861 675,00 грн. попередньої оплати з урахування курсової різниці, засвідчує реалізацію ним своїми конклюдентними діями однієї з наданої йому ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України правомочностей - його волевиявлення відмовитися від прийняття простроченого виконання за договором, і з цього моменту у Відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в сумі 10 861 675, грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши зміст листа від 20.04.2024 № 403/3/2/5425, суд апеляційної інстанції встановив, що у ньому Позивачем заявлено про необхідність повідомлення відповідно до п. 7. 3 Контракту (стосовно форс-мажорних обставин), а також організацію повернення різниці повернутої передоплати з урахуванням курсової різниці. Проте, вказаний лист, як і факт повернення сплаченої за товар суми, не є визначеною законом та Контрактом підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення виконання його зобов?язань за Контрактом у заявлені Позивачем періоди прострочення, що також не передбачено і згадуваним приписом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів Відповідача на надмірність заявлених Позивачем штрафних санкцій, які і щодо наявності підстав для зменшення останніх, а також підстав для звільнення Відповідача від відповідальності, суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про їх зменшення, з огляду на наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Господарського кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Як вірно враховано судом першої інстанції, і що також враховано судом апеляційної інстанції, істотна зміна обставин, яка виникала під час дії Контракту, підлягає врахуванню при вирішенні спору, що в свою чергу зумовило укладання між сторонами низки додаткових угод до Контракту. Однак, про існування форс-мажорних обставин та неможливість належного виконання Контракту, Відповідач повідомив Позивача листом від 15.05.2023 №Вих.USE-54.3.1-4265.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що докази направлення вказаного листа Позивачу в матеріалах справи відсутні, а сама дата складання такого листа (15.05.2023) підтверджує прострочення Відповідачем строків поставки товару в редакції додаткової угоди № 7 від 12.04.2023, оскільки третя партія товару повинна була б бути поставлена у строк до 01.05.2023, докази чого в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу положень 7.3 Контракту Відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини - в даному випадку неможливість постачання товару його контрагентом оскільки такі обставини настали після закінчення строків поставки товару та після фактичного порушення умов Контракту. При цьому, сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 долучено Позивачем до листа лише 12.06.2023 № ВИХ.USE-54/3/1-5128, який знову ж таки не містить доказів направлення Позивачу. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником.

З огляду на те, що обставини отримання Позивачем таких листів у відповіді на відзив не заперечуються, суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що такі обставини фактично визнаються стороною та є належним чином встановлені судом.

Зі змісту сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 вбачається, що обставинами непереборної сили (форс-мажору) вважається: військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, як наслідок зрив ланцюгів постачання, відсутність сировинних матеріалів, обмеження, накладені урядами на постачальників, перешкоджання поставки компонентів певними контрагентами, що спричинили затримки виробництва та терміни доставки; сертифікат про існування форс-мажору Бухарестської Торгово-промислової палати щодо схвалення обставин непереборної сили, починаючи з 27.03.2023 та до 30.09.2023 внаслідок чого затримано виконання за експертним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22, де Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A." - як продавець, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - як покупець (Україна).

Тобто, вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між Відповідачем та його контрагентом - Компанією "C.N. "ROMTEHNICA S.A.", який не є стороною державного контракту, у зв'язку з чим посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за державним Контрактом - є необґрунтованими, а підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань перед Позивачем (Міністерством оборони України) - відсутні.

Абзацом 2 частини першої статті 617 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання у сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати на неможливість виконання контрагентом відповідача своїх зобов'язань не є підтвердженням форс-мажорних обставин у даній справі, у зв?язку з чим обумовлені законом підстави для звільнення Відповідача від відповідальності - відсутні, а надані в цій частині докази не спростовують заявлених Позивачем вимог. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки науково- правовому висновку від 17.10.2024, наданого Відповідачем в якості додаткових пояснень під час розгляду справ та який судом долучено до матеріалів справи, а також додатковим аргументам Відповідача, які зводились до того, що за обставин правовідносин у цій справі та їх нормативно-правового регулювання наявні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності, оскільки: 1) порушення зобов'язання контрагентом боржника повинно знаходитися поза контролем боржника та мати надзвичайний характер; 2) порушення зобов'язання контрагентом боржника та його наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору; 3) наявність причинно-наслідкового зв?язку між порушенням зобов'язання контрагентом боржника і неможливістю виконання боржником своїх зобов'язань в межах іншого правовідношення; 4) неможливість альтернативного виконання: на боржника покладається обов'язок довести, що не тільки виконання, але і будь-яке альтернативне виконання у конкретних обставинах було неможливим - судом апеляційної інстанції відхиляються, як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки по-перше, судом першої інстанції вірно встановлено вище факт неможливості застосування наслідків форс-мажорних обставин, а такий доказ не впливає на здійснені судом висновки. А по-друге, статтею 109 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду і суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив самостійно обгрунтовані висновки стосовно спірних правовідносин учасників справи, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стосовно питання зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК та статті 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 9.1 Статуту, господарська діяльність Відповідача провадиться відповідно до законодавства України з метою одержання прибутку та ґрунтується на принципах самоокупності та самофінансування. Основним показником фінансових результатів господарської діяльності Компанії є прибуток.

Згідно з пунктом 9.2 Статуту, використання прибутку Відповідачем здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог Господарського кодексу України та норм чинного законодавства України.

Фінансова діяльність Відповідача спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

В силу зазначеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що Відповідач є повноцінним суб'єктом господарювання, діяльність якого провадиться в першу чергу з метою отримання прибутку згідно пункту 2.1. Статуту, в тому числі з метою відрахування до державного бюджету частини такого прибутку, отриманого від здійснення діяльності експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості та пропорційності, суд першої інстанції обгрунтовано врахував наступне, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції: (1) сума невиконаного зобов'язання значно перевищує суму неустойки, яка заявлена до стягнення; (2) Відповідачем не здійснено поставку всього обсягу товару згідно умов Контракту; (3) про існування дії стосовно іноземного постачальника суттєвих ускладнень з постачання сировинних матеріалів Відповідачу станом на 30.03.2023 (згідно листа від 30.03.2023 № Вих.№ USE-54.3.1-2881) було відомо однак Відповідачем не заявлялися існування форс-мажорних обставин або ж про існування ймовірності ускладнень в частині поставки товару; (4) в силу об'єктивних обставин сторонами неодноразово змінювалися строки поставки шляхом підписання додаткових угод до Контракту, що на переконання суду свідчить про зацікавленість Позивача у належному виконанні умов Контракту та отриманні товару; (5) діяльність Відповідача відноситься до сфери управління Позивача; (6) порушення Відповідачем умов Контракту зумовлене невиконання обов'язків контрагентом Відповідача.

Враховуючи зазначені фактори, а також з огляду на відсутність доказів понесення Позивачем збитків у справі, спричинених порушенням Відповідачем своїх зобов'язань, а також те, що зменшення розміру штрафних санкцій не знівелює правову природу неустойки як засобу відповідальності за порушення зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягнення з Відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для Позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків Позивачем не доведено. Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримавшись принципу збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, і які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України у наступних розмірах: пені - 5 529 323, 24 грн, штрафу - 5 286 586, 50 грн.

Доводи скаржника про те, що суд не надав будь-якої оцінки тим обставинам, що сума неустойки, визначена судом першої інстанції до стягнення з Відповідача у розмірі 10 815 909,74 грн., є надмірною для Відповідача, і на підтвердження чого Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 73, 76-78 ГПК України надав належні, допустимі та достовірні письмові докази складного майнового становища Відповідача, а саме фінансовий план Відповідача на 2023 рік, згідно якого запланований чистий прибуток Відповідача на 2023 рік становить 44 866 000,00 грн. і у пропорційному співвідношенні до стягнутої суми неустойки це складає 24,1 % від запланованого чистого прибутку Відповідача на 2023 рік, покладення судом на Відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 815 909,74 грн. набуде ознак каральної санкції та у разі набрання рішенням суду законної сили призведе до негативних фінансових наслідків у господарській діяльності Відповідача, а саме: несплати обов'язкових платежів до державного бюджету, недотримання встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам та інших платежів, що забезпечують життєдіяльність підприємства, що у свою чергу призведе до зриву виконання інших державних контрактів про поставки товарів оборонного призначення, укладених з Міноборони та іншими державними замовниками, розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій (10 815 909,74 грн.) більше ніж в 4 рази перевищує розмір отриманого Відповідачем прибутку (2 560 848,89 грн.) за результатом виконання Держконтракту, штрафні санкції, які вирішено судом стягнути з Відповідача на користь Позивача у цій справі, є надмірними для Відповідача і набули для нього саме карального характеру та не носять компенсаційний характер, що у свою чергу не відповідає принципам розумності та справедливості в розумінні ст. 3 ЦК України, не відповідає балансу інтересів сторін, призводить до збитковості діяльності Відповідача, який перебуває у сфері управління Позивача, унеможливлення виконання Відповідачем поставлених перед ним Позивачем завдань щодо поставок озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань Сил безпеки і оборони України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки судом першої інстанції вірно враховано вищенаведені обставини саме в контексті зменшення на 50% заявлених до стягнення пені та штрафу, і наведені скаржником обставини не є підставами для звільнення Відповідача від сплати і вже зменшених судом відповідних штрафних санкцій, які в контексті спірних правовідносин сторін у присудженому до стягнення розмірі відповідають принципам розумності та справедливості в розумінні ст. 3 ЦК України, а також впроваджують і подальшу зобов?язальну дисципліну між учасниками правовідносин, зокрема і в умовах запровадженого і діючого воєнного стану.

До того ж, суд апеляційної інстанції враховує, що Відповідач уклав контракт з Міноборони 5 жовтня 2022 року, тобто більше ніж через півроку від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто, Відповідач міг передбачити можливість виникнення тих чи інших обставин, що прямо пов'язані з війною та можуть заважати йому у виконанні зобов?язань за Контрактом, і не був позбавлений права ініціювати як внесення змін у відповідний Контракт, так і ініціювати застосування штрафних санкцій до своїх контрагентів за укладеними контрактами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши приписи ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, встановивши під час вирішення спору обставини, що мають значення для справи, надавши їм юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову, дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу і пені є обгрунтованими, а справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, і які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України у наступних розмірах: пені - 5 529 323, 24 грн, штрафу - 5 286 586, 50 грн.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, скаржник наголошував, що ДК "Укрспецекспорт" 22.03.2024 вже сплатила (переказала) Міноборони 1 158 077,22 грн. пені та 17 371,16 грн. витрат по оплаті судового збору на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у даній справі № 910/10124/23, яке було у подальшому скасовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Відповідач вважає, що дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін у даній справі, у суду першої інстанції були підстави для стягнення неустойки в розмірі 1 158 077,22 грн., які є більш справедливими і розумними в контексті обставин даної справи, ніж той розмір, що вирішено судом стягнути з Відповідача в оскаржуваному рішенні.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника в цій частині, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено здійснення процесуального зарахування відповідних позовних вимог, адже судом досліджуються саме правові підстави для нарахування відповідних сум, а вимогами наведеного кодексу чітко передбачений процесуальний інструмент повернення стороною стягнутих за рішенням сум, зокрема, обумовлений 333 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, учасники спору не позбавлені права застосувати обумовлений 333 Господарського процесуального кодексу України процесуальний інструмент повернення стороною стягнутих/сплачених саме за рішенням сум на будь-які стадії судового процесу у визначеному законом порядку, з урахуванням частин 5 та 9 наведеної статті.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23, за наведених доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/10124/23- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/10124/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 07.04.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров