ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про зупинення провадження у справі
02 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1431/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
Прокурор - Пустовой В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 (складено та підписано 08.10.2024, суддя Малярчук І.А.)
у справі №916/1431/24
за позовом Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Акціонерного товариства “Укртелеком»
2) Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту
Роздільнянська окружна прокуратура (далі - Прокурор) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Позивач) до Акціонерного товариства “Укртелеком» (далі - АТ “Укртелеком», Відповідач-1) та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач 2), в якій просив:
- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком», що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;
- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер САА № 899954 від 30.03.2004 видане ВАТ «Укртелеком» на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд цеху № 14, що розташоване за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області;
- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов'язання Акціонерне товариство «Укртелеком» повернути державі в особі Фонду державного майна України приміщення протирадіаційного укриття № 57761 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття АТ “Укртелеком» права приватної власності на спірне державне майно - захисну споруду цивільного захисту.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 по цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що заявлені прокурором вимоги про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом, зокрема визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету та визнання недійсним свідоцтва про право власності не є ефективним способом захисту порушеного права та задоволення таких вимог не призведе до їх відновлення.
В свою чергу, як зазначено місцевим господарським судом, так як спірне нерухомого майно зареєстроване за АТ “Укртелеком», то належному способу захисту відповідає вимога про витребування від останнього майна. При цьому, не залежно від того, що прокурором викладено дану вимогу у вигляді усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном, шляхом зобов'язання АТ “Укртелеком» повернути державі захисної споруди, та відзначення характеру правовідносин як неготорних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
На переконання місцевого господарського суду, з огляду на встановлені обставини по справі, прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав АТ “Укртелеком», що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1431/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 по справі №916/1431/24 оголошено перерву до 02.04.2025.
До суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшло клопотання в якому останнє просить зупинити провадження у справі №916/1431/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №918/938/23.
В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на те, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляд справи №908/1162/23 буде сформований висновок щодо застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта (чи є вона негаторною вимогою, на яку не поширюється позовна давність, або є віндикаційною вимогою, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки).
У судовому засіданні 02.04.2025 прокурор висловив заперечення проти задоволення клопотання про зупинення провадження.
Інші представники учасників провадження у цій справі у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Від АТ "Укртелеком" судом апеляційної інстанції отримано заяву і якій товариство підтримало своє клопотання про зупинення провадження та просило провести судове засідання за відсутності свого представника.
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" про зупинення провадження у цій справі, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 передано справу №918/938/23 за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з тим, що зроблений апеляційним судом висновок у вказаній справі про те, що заявлена прокурором вимога є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а тому на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки повністю відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у цій справі, а також у постанові від 11.09.2024 у справі №906/1052/22.
Поряд з цим, у низці інших постанов, а саме: від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що вимога про повернення у державну чи комунальну власність протирадіаційних укриттів, які в процесі приватизації (корпоратизації) були зареєстровані за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження таких об'єктів є негаторною вимогою, виходячи з того, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади у подібних правовідносинах слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Касаційний господарський суд також виснував, що приписи про застосування позовної давності на спірні правовідносини не поширюються, адже негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.
З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 26.02.2025 у справі №918/938/23 виснував, що наразі у Касаційному господарському суді існує неоднозначний підхід до застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України у спорах, пов'язаних із поверненням протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність, що не відповідає вимогам єдності судової практики.
Таким чином, суд касаційної інстанції при розгляді справи №918/938/23 не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №918/938/23 та від 11.09.2024 у справі №906/1052/22 (застосування статей 387, 391 Цивільного кодексу України щодо правової кваліфікації заявленого прокурором позову як віндикаційного) та з метою формування єдиної правозастосовчої практики вважає необхідним відступити від них, підтримавши інші наявні висновки, що викладені у постановах від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/1431/24 та №918/938/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/938/23 (зокрема, щодо застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта, а саме: чи є вона негаторною вимогою, на яку не поширюється позовна давність, або є віндикаційною вимогою, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/1431/24, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" та зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1431/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №918/938/23.
Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 10.03.2025 у справі №922/2484/24 та від 13.03.2025 у справі №927/412/24, в межах яких також вирішуються спори між прокурором та Акціонерним товариством "Укртелеком" щодо повернення у державну власність споруд цивільного захисту (протирадіаційних укриттів).
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Клопотання Акціонерного товариства “Укртелеком» про зупинення провадження по справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі №916/1431/24 до перегляду судового рішення по справі №918/938/23 у подібних правовідносинах у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у строки та випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Принцевська Н.М.