Справа № 991/3017/25
Провадження 1-кс/991/3013/25
08 квітня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі - слідчий суддя чи суд),
отримавши скаргу директора ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
1. Стислий опис судового провадження.
07.04.2025 до ВАКС надійшла скарга від 03.04.2025 директора ТОВ «МЖК ІрЛАГА» ОСОБА_2 (далі - скаржник) на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
2. Короткий виклад скарги.
Скаржник в скарзі просив: «Поновити пропущений термін подання скарги та прийняти скаргу до розгляду і провести розгляд скарги за відсутності скаржника. Зобов?язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладене у заяві ТОВ «МЖК ІрЛАГА» про вчинення злочину суддями Касаційного адміністративного суду України та розпочати досудове розслідування»,
що обґрунтовувалась зокрема таким: «ТОВ «МЖК ІрЛАГА» зверталося до НАБУ із заявою про вчинення злочину суддями Касаційного адміністративного суду, які вступили у протиправний зговір з посадовими особами суб'єкта владних повноважень і вчинили протиправні діяння, передбачені ст. 364 КК України, незаконно, всупереч вимог КАС України прийняли касаційну скаргу суб?єкта владних повноважень на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка не підлягала оскарженню у зв?язку з тим, що адміністративне провадження було спрощеним, скасували законне рішення суду апеляційної інстанції у справі №600/1647/22 та ухвалили незаконне рішення суду касаційної інстанції, яким спричинили скаржнику шкоду в розмірі 34 тисячі гривень.
Рішення суду апеляційної інстанції у справі №500/1647/22 касаційному оскарженню не підлягало, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, відтак відповідно до норми п.2 ч.5 ст. 328 КАС України : «Не підлягають касаційному оскарженню: 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково».
Адміністративна справа №500/1647/22 не належала до жодної категорії, яка би давала підстави для перегляду рішення суду апеляційної інстанції, однак судді Касаційного адміністративного суду, зловживаючи посадовим становищем, незаконно, без будь-яких правових підстав прийняли незаконну касаційну скаргу та скасували законне судове рішення суду апеляційної інстанції у справі № 500/1647/22, яке не підлягало касаційному оскарженню.
Службовими особами НАБУ у визначений ст. 214 КПК України строк, подане скаржником повідомлення про злочин не було розглянуто належним чином, інформація, яка містилась у заяві про вчинення злочину не була внесена до ЄРДР і не було відкрито кримінальне провадження, що стало підставою для звернення до слідчого судді із даною скаргою…
Враховуючи той факт, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, на які посилається скаржник, у скаржника є підстави вважати, що уповноваженими особами Національного антикорупційного бюро України була допущена бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення», з доданими до скарги копіями заяви про вчинення злочину з додатками і відповідей НАБУ.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до частини 1 статті 214 КПК, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів скарги, 20.01.2025 скаржник надіслав до НАБУ «заяву про вчинення злочину Касаційного адміністративного суду України шляхом зловживання владою або службовим становищем», та з листа-відповіді НАБУ вих.№112-288/2793 від 31.01.2025 вбачається, що така заява зареєстрована 24.01.2025 за №288/1745-00, й водночас НАБУ повідомило скаржника, що «детективами НАБУ не встановлено достатніх об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з чим на сьогодні відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування».
Згодом скаржник повторно надіслав до НАБУ заяву щодо можливого вчинення кримінального правопорушення суддями Касаційного адміністративного суду, та з листа-відповіді НАБУ вих.№112-288/6775 від 06.03.2025 вбачається, що ця заява зареєстрована 03.03.2025 за №288/4833-00, й водночас НАБУ повідомило скаржника заявника, що «заява, яка була зареєстрована в НАБУ 24.01.2025 з аналогічних питань була предметом розгляду у Національному бюро.. У Вашій поточній заяві не наведено нових даних чи обставин, які б потребували додаткового розгляду».
Відтак останнім днем строку можливого подання скарги на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення (який відраховується з дня, наступного за днем спливу встановленого КПК 24-годинного строку) було 04.02.2025 щодо першої заяви скаржника та 14.03.2025 щодо другої заяви.
Статтею 113 КПК визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього кодексу
Частинами 1, 3, 5, 7 статті 115 КПК визначено, що строки, встановлені цим кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію…При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку… При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу…При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Згідно із частиною 1 статті 117 КПК, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього кодексу, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
З огляду на вищенаведене, поновленню підлягають порушені винятково з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом, адже дотримання строків звернення до суду є одним із засобів забезпечення виконання завдань кримінального провадження учасниками судового провадження, оскільки інститут строків у кримінальному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності та стимулює як суд, так й учасників кримінального процесу добросовісно користуватись правами та належно виконувати обов'язки.
Відтак поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із скаргою, заявою чи клопотанням, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Враховуючи наведене очевидно, що у цьому випадку скаржник пропустив встановлений КПК процесуальний строк на оскарження бездіяльності НАБУ, та не надав будь-яких доказів наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку та існування реальних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, а тому належить відмовити у клопотанні про поновлення такого строку.
3.4. Слідчий суддя також зазначає, що із змісту заяви і скарги вбачається виключно незгода скаржника із ухваленими суддями судовими рішеннями, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, подання необґрунтованих заяв про вчинення суддями кримінальних правопорушень може мати ознаки протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначену статтями 126 та 129 Конституції України, внаслідок порушення конституційних гарантій незалежності суддів, що є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об'єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
Частиною 1 статті 376 КК передбачено кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, та частиною 2 статті 376 передбачені кваліфікуючі ознаки - перешкоди запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - що карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Конституційний Суд України (КСУ) у рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004 в справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Крім того, КСУ в рішенні від 11.06.2020 в справі №7-р/2020 у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України зокрема зазначив, що в статті 375 КК не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. Формулювання диспозиції статті 375 КК допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб'єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є «неправосудним» (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням). З огляду на наведене, КСУ визнав, що стаття 375 КК суперечить частині 1 статті 8 Конституції України, оскільки будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді має ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачними, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя.
3.5. Окрім того, слідчий суддя зазначає, що 02.04.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_3 в справі №991/2781/25 повернуто тому ж скаржнику аналогічну скаргу від 31.03.2025 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви від 24.02.2025.
Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к).
Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).
Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.
Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
Суд зазначає, що у цьому випадку повторне подання аналогічних скарг є очевидним виявом зловживання скаржником процесуальними правами, та у разі подання згодом таких скарг вони підлягатимуть залишенню без розгляду.
3.6. Відповідно до частин 2, 3 статті 304 КПК скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Перевіривши й оцінивши відомості, наведені у скарзі та доданих матеріалах, слідчий суддя вважає, що оскільки відсутні підстави для поновлення скаржнику пропущеного строку на подання цієї скарги, тобто наявна підстава, визначена пунктом 3 частини 2 статті 304 КПК, відтак таку скаргу належить повернути скаржнику.
Керуючись статтями 303-309, 532 КПК, слідчий суддя
Повернути скаргу директора ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ____________