Єдиний унікальний номер 641/1285/24
Номер провадження 22-ц/818/576/25
07 квітня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2024 року в складі судді Маньковської О.О. у справі № 641/1285/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнівес» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,
У березні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Юнівес» (далі - ПрАТ «Юнівес») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Позво мотивовано тим, що 19 квітня 2019 року о 08.30 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ньютона в районі буд. № 111 в м. Харкові не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_2 та автомобілем ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , чим спричинив пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2019 року у справі № 641/3447/19 відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На час ДТП транспортний засіб DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі полісу № 191331722 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-13659/ЦО від 15 серпня 2019 року страховою компанією було визначено суму завданих збитків власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_2 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 57 810,66 грн.
Страхувальником за полісом № 191331722 є громадянин України, пенсіонер ОСОБА_2 , забезпечений ТЗ по полісу - DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 .
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений із ОСОБА_2 з урахуванням пільги 50% пенсіонеру, що передбачена п.13.2. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), а саме - розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.
Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Під час настання дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом керував відповідач, який не є страхувальником, що порушує умови п. 13.2 ст. 13 Закону, а тому він має компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в сумі 28 905,33 грн.
Посилаючись на вказані обставини ПрАТ «Юнівес» просило стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 28905,33 грн та судові витрати.
18 березня 2024 року ОСОБА_1 подано відзив на позову заяву, в якому просив позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано пропуском строку позовної давності позивачем.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2024 року позов ПрАТ «Юнівес» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Юнівес» в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 28905, 33 грн, судовий збір в розмірі 2336 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем було порушено положення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме під час настання дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом керувала особа, яка не є страхувальником, власником забезпеченого ТЗ та пенсіонером, наявні підстави для стягнення 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування у розмірі 28905,33 грн. Суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки початок перебігу строку розпочався з 21 червня 2019 року ( з дати виплати страхового відшкодування) та продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, а в подальшому й воєнного стану. Також, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав за необхідне компенсувати відповідачу 1000 грн витрат на правничу допомогу.
15 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ПрАТ «Юнівес» не було подано заяву на поновлення пропущеного строку позовної давності у зв'язку з дією воєнного стану на території України та не надано суду належні та допустимі докази того, що у нього існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений ст.257 ЦК України
Запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами та само по собі не є підставою для поновлення процесуального строку. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Вказував, що ПрАТ «Юнівес» розташовано у місті Києві та перебувало під негативним впливом на початку повномасштабного вторгнення російської федерації лише декілька місяців у 2022 році, а тому позивач мав можливість реалізувати свої процесуальні права та звернутись з позовною заявою в межах строку позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше, ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 квітня 2019 року о 08.30 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ньютона в районі буд. №111 в м. Харкові, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобілем ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , чим спричинив пошкодження транспортних засобів, заподіяв матеріальну шкоду. Своїми діями Відповідач порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2019 року у справі № 641/3447/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.13).
На підставі полісу № 191331722 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 червня 2018 року транспортний засіб DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», страхувальник ОСОБА_2 , пенсійне посвідчення НОМЕР_4 від 14 червня 2014 року, сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн (а.с.11)
07 вересня 2019 року ПрАТ «СК «Юнівес» щодо обставин ДТП, яка мала місце 22 квітня 2018 року за участю водія автомобілю DACІA LOGAN, д.н.з. НОМЕР_1 , складено Страховий Акт №ГО-13659/ЦО, за яким визначено суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті, у розмірі- 52810,66 грн (а. с. 9)
15 серпня 2019 року ПрАТ «СК «Юнівес» та ОСОБА_4 , власником автомобілем MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_2 , укладено Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-13659/ЦО, яким узгоджено розмір страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком у сумі 57810,66 грн ( а.с.8-10, 12).
23 серпня 2019 року внесено доповнення до страхового акту № ГО-13659/ЦО від 07 червня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_4 має бути здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 5000 грн (а. с. 10).
21 червня 2019 року та 29 серпня 2019 року ПрАТ «СК «Юнівес» здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 57 810,66 грн.(а.с.14).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За п. 13.2. статті 13 Закону № 1961-IV розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,129 3цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації та наразі воєнний стан триває.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28905, 33 грн у зв'язку порушенням ОСОБА_1 вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України таких строк було продовжено на період карантину та введення воєнного стану.
Заперечення відповідача про відсутність заяви ПрАТ «СК «Юнівес» про продовження процесуального строку є необґрунтованими, оскільки така заява має бути подана у разі пропуску строку позовної давності. Між тим, як було встановлено судом, такий строк не пропущено.
Також, чинне законодавство мітить імперативну вимогу щодо продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки та не зобов'язує суд встановлювати поважність причин не звернення до суду протягом трьох років.
В частини визначенні розміру судових витрат рішення суду не оскаржується та судовою колегією не переглядається.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова