Єдиний унікальний номер 626/1916/24
Номер провадження 22-ц/818/593/25
07 квітня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року в складі судді Рибальченко І.Г. по справі № 626/1916/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 14 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6245623788, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 13009 грн строком на 3 місяці зі сплатою відсотків, обумовлених договором.
13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР» укладено договір відступлення права вимоги № 20221213, відповідно до умов якого останнє відступило права грошової вимоги за вказаним кредитним договорам ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13 грудня 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16912,02 грн, з яких 13009,00 грн - основний борг; 0,32 грн - заборгованість за річними відсотками; 3902,00 грн - сума заборгованість за щомісячними відсотками; 0,00 грн -пеня.
05 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 480901538, за яким останній отримав кредит у розмірі 4000 грн строком до 04 листопада 2021 року.
В подальшому на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2018 року та Додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року право вимоги за вказаним договором перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС».
20 жовтня 2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» відступлено права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги, у тому числі й до відповідача.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 до вказаного Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16984,80 грн з яких: 4000,00 грн - основний борг, 12984,80 грн - заборгованість за відсотками.
Після відступлення права грошової вимоги за вказаними договорами ОСОБА_1 не здійснювались платежі для погашення кредитних заборгованостей ні на рахунки Товариства, ні на рахунки попередніх кредиторів.
Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 33896,82 грн, а також судові витрати.
16 липня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому він просив позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Вказував про відсутність доказів отримання ним кредитних коштів, а також набуття позивачем права вимоги до нього за кредитними договорами.
Також, матеріали справи не містять виписки з його карткового рахунку, у зв'язку з чим вважав розрахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» необґрунтованими.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 6245623788 в загальному розмірі 16912 грн 02 коп., заборгованість за кредитним договором № 48091538 в розмірі 16984 грн 80 коп., а всього 33896 грн 82 коп., а також 3028 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори підписані відповідачем за допомогою електронного підпису, тобто їх укладання підтверджено належними та допустимими доказами, а тому, зважаючи, що відповідач належним чином не виконував умови кредитних договору, що призвело до утворення заборгованості, наявні підстави для стягнення боргу у судовому порядку. Також суд першої інстанції вважав, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до боржника у встановленому законом порядку, оскільки договори факторингу не є нікчемними за законом та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
17 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрикаль Максим Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено укладання сторонами кредитних договорів та наявності заборгованості за кредитним договором № 6245623788 від 14 вересня 2021 року та за кредитним договором № 480901538 від 05 жовтня 2021 року у наведеному (заявленому) ним розмірі.
Матеріали справи не містять доказів надання йому кредиту у сумі 13009 грн безготівковим шляхом протягом 3 банківським днів від дня укладення договору; документ на підтвердження зазначених обставин відсутній.
Позивачем не надано доказів виникнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки в матеріалах справи відсутні виписки по його карткових рахунках.
Розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 6245623788 містить інформацію лише за період з 14 вересня 2021 року по 14 грудня 2021 року, а тому не є належним доказом формування боргу. За договором з ТОВ «Манівео швидка допомога» позивачем надано розрахунок, який містить зафіксовану суму на момент її переуступки (21 жовтня 2022 року) від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (16984,8 гривень). Між тим, механізм утворення цієї заборгованості не розкрито, належний розрахунок не наданий.
Також, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано доказів набуття права вимоги до нього за спірними кредитними договорами.
Договір про відступлення права вимоги № 20211213 від 13 грудня 2022 року не є належним доказом переходу права вимоги від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки ідентифікувати будь-який пункт договору з наявних його сторінок (1- 4 та 11) саме відносно позичальника ОСОБА_1 неможливо. Також, необхідною умовою для відступлення права вимоги є не лише підписання такого договору, а й сплату Новим Кредитором «ціни придбання», що не було доведено позивачем.
Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року укладені між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до дня укладення договору кредитної лінії № 480901538 від 05 жовтня 2021 року, а тому умови цих договорів не можуть розповсюджуватися на позивальника за вказаним кредитом.
29 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «ЄАПБ» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що спірні кредитні договори укладені у встановленому законом порядку, недійсними визнанні не були, а тому підлягають виконанню відповідачем.
Підписання ОСОБА_1 відповідних договорів підтверджує факт наявності кредитних правовідносин, їх зміст та погодження сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки у разі непогодження певних операцій з грошовими коштами, ОСОБА_1 мав можливість надати виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження кредитних коштів від кредитора.
Також, долучені до позовної заяви квитанції про надання кредиту відповідачем не спростовані, доказів, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, матеріали справи не містять.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості підтверджено детальним розрахунком заборгованості первісного кредитора та відповідними копіями вказаного договору, в якому відображаються всі істотні умови такого договору, а також договором факторингу з додатками.
Розрахунки заборгованості є чіткими, зрозумілими та узгоджуються з умовами кредитного договору. Контррозрахунку на спростування зазначених обставин ОСОБА_1 надано не було.
На підставі договору факторингу, актів прийому-передачі реєстру боржників, витягів з реєстру боржників до договорів факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержав від Первісних кредиторів право вимоги по заборгованості Апелянта. Договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що 13 вересня 2021 року шляхом підписання анкети- заяви ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «ЦФР» з метою отримання фінансових послуг (а. с. 10).
14 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем укладено кредитний договір № 6245623788, за умовами якого позичальнику було надано грошові кошти в сумі 13009 грн строком на 3 місяці зі сплатою річних процентів, обумовлених договором(а. с. 8).
Відповідно до п.1.4 Договору позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити в рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:
10000,00 грн - переказ до запитання на користь ОСОБА_1 , отримувач Пат «Ощадбанк», рахунок НОМЕР_1 ;
600 грн - страховий платіж , отримувач «ПАТ «СК «ТАС», рахунок у АТ «ТАСКОМБАНК» НОМЕР_2 ;
300,00 грн - оплата страхового платежу за договором страхування, отримувач «ПАТ «СК «ТАС», рахунок у АТ «ТАСКОМБАНК» НОМЕР_2 ;
650,00 грн - оплата страхового платежу за договором страхування № 6245623788-С від 14/09/2021;
459, 00 грн - оплата електронного ключа доступу до додатку «RADAR.Screen» отримувач ТОВ «ЦФР» рахунок у АТ «ТАСКОМБАНК» НОМЕР_3 .
За довідкою, складеною 24 грудня 2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» заборгованість ОСОБА_1 за № 6245623788 станом на 13 грудня 2022 року становить 16912,02 грн (а. с. 15). Аналогічну суму заборгованості наведено також у розрахунку ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 13 грудня 2022 року(а. с. 16).
13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 20221213, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а. с. 17-19).
Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників - додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 20221213 від 13 грудня 2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» відчужено ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6245623788 від 14 вересня 2021 року в розмірі 16912,02 грн (а. с. 20).
05 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 480901538, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 4000 грн на умовах зворотності, платності строком до 04 листопада 2021 року (а. с. 25-28)
Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV389RV, відправленим 05 жовтня 2021 року об 17:26:12, введеним 05 жовтня 2021 року об 17:27:52.
На виконання умов вказаного договору 05 жовтня 2021 року Товариством було перераховано грошові кошти у загальній сумі 4000,00 грн відповідачу на банківську карту НОМЕР_4 (а. с. 87)
З розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором № 480901538 від 05 жовтня 2021 року у розмірі 10309,60 грн, з яких-основний борг - 4000 грн, відсотки - 6309,60 грн (а. с. 85).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року, відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено в редакції цієї угоди (а. с. 29-31).
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
За п. 2.3 Договору розмір послуг фактора та надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що оплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребу.
Відповідно до розділу І зазначеного вище договору:
-кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;
-право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
-реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.
Відповідно до реєстру прав вимоги №163 від 07 грудня 2021 року, складеного на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон плюс» набув право вимоги до ОСОБА_1 на суму 10309,6 грн (а.с. 84)
За розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором № 480901538 від 05 жовтня 2021 року у розмірі 16984,80 грн, з яких-основний борг - 4000 грн, відсотки - 12984,80 грн (а. с. 86).
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 32 -33).
21 жовтня 2022 року складено Витяг з Реєстру прав вимоги № 1 до вказаного Договору факторингу, за яким заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 480901538 становить в сумі 16987,80 грн, з яких: основний борг - 4000 грн, відсотки - 12984,80 грн - сума заборгованості за відсотками (а. с. 34).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 21 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 480901538 становить 16987,80 грн, з яких-основний борг - 4000 грн, відсотки - 12984,80 грн (а. с. 35)
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Враховуючи викладене, оскільки при укладанні спірний кредитних договорів сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов, за відсутності належних доказів виконання зобов'язань за спірними договорами, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Доводи відповідача про недоведеність розміру його заборгованості спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з розрахунку заборгованості від 13 грудня 2020 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить - 16912,02 грн, з яких 13009 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 0,32 - прострочена заборгованість за відсотками, прострочена плата за щомісячними відсотками -3902,70 грн (а. с. 16). Відповідно до цього розрахунку проценти нараховано за період з 14 вересня по 14 грудня 2021 року, тобто, в межах строку кредитування (3 місяці) обумовленого договором. Також, до позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 480901538 який містить порядок нарахування загального боргу 16987,80 грн з урахуванням умов договору, строку кредитування, пільгового періоду тощо.
Вказані розміри заборгованості відповідно до вимог статті 12, 81 ЦПК України відповідачем не спростовано, контррозрахунку не наведено. Докази здійснення платежів в рахунок погашення заборгованості також відсутні.
Доводи ОСОБА_1 , що товариством не надано доказів фактичного отримання кредиту, спростовується умовами договору, яким було передбачено здійснення платежів на користь інших осіб за дорученням відповідача.
Доводи відповідача, що позивач не набув права вимоги до ньогої, оскільки договір факторингу між первісним кредитором укладено до виникнення кредитних зобов'язань є необґрунтованими. Колегія суддів звертає увагу, що додатковими договорами строк дії договорів факторингу було пролонговано, а також, що умовами вказаних договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги.
Зважаючи, шо відповідний реєстр про передачу права вимоги до ОСОБА_1 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано 07 грудня 2021 року, тобто, вже після укладання 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 кредитного договору № 480901538, право вимоги до відповідача у встановленому законом порядку було відступлено до ТОВ «Таліон Плюс» та подальших кредиторів, останнім з яких є ТОВ « ФК «ЄАПБ».
Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова