Справа № 554/8713/23 Номер провадження 22-ц/814/453/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
02 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Лобова О. А.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2024 року, постановлену суддею Савченко Л.І.,
у справі за клопотанням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 як опікуна в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міленіна К. О., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , як опікуна в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , в якому просила суд усунути перешкоди у праві користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання протиправним та скасування обтяження іпотекою, зареєстрованим у реєстрі за № 12872135 від 15.08.2012 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Міленіною К. О. відповідно до договору іпотеки № 22.45/10/07-ДІ від 21.12.2007, щодо нерухомого майна - будівлі по АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди шляхом визнання протиправним та скасування реєстраційної дії щодо відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 30.11.2015, зареєстрованими у реєстрі за № 2219 та посвідченими приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тишко І. О., відповідно до якого ТОВ «ФК «Поліс» набуло права іпотекодержателя за договором наступної іпотеки № 22.45/10/07-ДІ від 21.12.2007; усунути перешкоди шляхом визнання укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс» договору переуступлення права вимоги прав за договором наступної іпотеки № 22.45/10/07-ДІ від 21.12.2007 таким, що не породжує правових наслідків у частині набуття ТОВ «ФК «Поліс» права іпотекодержателя та права вимоги згідно договору.
02 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , який діє як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , про забезпечення позову, в якому він просив суд накласти арешт на нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101); заборонити ТОВ «ФК «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: нежитлового приміщення 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101); заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, іншим підприємствам, установам та організаціям у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (у тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяжень та/або відчуження) нерухоме майно - нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101).
Клопотання мотивовано тим, що на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02.11.2016 у справі № 554/5438/16-ц ОСОБА_2 є власником 2/5 частин будівлі по АДРЕСА_1 .
Вказував, що йому як представнику недієздатного ОСОБА_2., стало відомо, що ТОВ ФК «Поліс» зареєструвала за собою право власності на 1/1 частку вказаної будівлі, чим позбавило недієздатного ОСОБА_2 права власності.
Вважає необхідним вжиття заходів по забезпеченню позову, оскільки ТОВ ФК «Поліс» вчинялися та продовжують вчинятися дії, направлені на руйнування, передачу в оренду та на відчуження спірного майна, його зникнення тощо, а відповідач, зареєструвавши право власності, фактично може відчужити спірне майно, що утруднить або зробить неможливим подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2024 року заяву задоволено частково.
Заборонено ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад , Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: нежитловим приміщенням 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101).
Заборонено ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, іншим підприємствам, установам та організаціям у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (у тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяжень та/або відчуження) нерухоме майно - нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101).
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду.
Не погодившись з даною ухвалою, представник ТОВ «ФК «Поліс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ТОВ «ФК «Поліс» зареєструвало право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.10.2018, постанови Верховного Суду від 16.06.2021 та постанови Полтавського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 554/9012/16-ц, які набрали законної сили.
Вказує, що 19.10.2016 товариство зареєструвало право власності на предмет іпотеки, з чим не погодилися ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та подали до суду позов про скасування рішення про реєстрацію права власності, проте остаточним рішенням - постановою Полтавського апеляційного суду від 16.10.2018 у задоволенні позову було відмовлено.
Зазначає, що застосований судом вид забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій відносно нерухомого майна не відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки предметом спору є не нерухоме майно та не право власності на нього, а усунення перешкод у праві користування та розпорядження нерухомим майном.
Наголошує, що жодних ризиків унеможливлення та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у справі не існує.
Звертає увагу на те, що позивач у справі не є ані власником, ані титульним володільцем майна, що позбавляє її права на звернення до суду з негаторним позовом.
Зауважує, що на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 10.11.2023 ТОВ «ФК «Поліс» є законним власником майна з 10.11.2023, що свідчить про обрання позивачем неналежним способом захисту прав та відсутність між сторонами спору саме про право користування та розпоряджання майном.
Додатково вказує на те, що твердження заявника про те, що товариством вчинялися та продовжують вчинятися дії, направлені на руйнування, передачу в оренду та відчуження спірного майна, його зникнення, не підтверджені жодними доказами, а право володіння та користування майном як власником не свідчить про наявність наміру відчужити майно.
Також вважає, що суд у порушення норм процесуального права прийняв заяву про забезпечення позову, яка не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та підлягала поверненню, оскільки заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника та заява не оплачена судовим збором у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення повністю.
В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа № 554/8713/23 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна К. О., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Позов мотивований тим, що 21.12.2007 між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_7 укладено генеральну угоду № 10, на підставі якої між сторонами укладено кредитні договори № 22.45-10/07-СК від 21.12.2007, № 22.47-10/07-СК від 21.12.2007, № 22.71-10/08-СК від 31.03.2008.
Вказані договори були забезпечені договором наступної іпотеки від 21.12.2007 № 22.45-10/07-ДІ, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 , предметом якого є нерухоме майно АДРЕСА_2 .
30.11.2015 між відповідачами ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс» укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, за яким до ТОВ «ФК «Поліс» перейшло право іпотекодержателя за договором наступної іпотеки.
Проте, на думку позивача, вказаний договір повинен бути визнаний таким, що не породжує правових наслідків в частині набуття ТОВ «ФК «Поліс» права іпотекодержателя за договором наступної іпотеки № 22.45/10/07-ДІ від 21.12.2007 та право вимоги згідно цього договору, оскільки власники майна ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не укладали з ПАТ «ВТБ Банк» жодних договорів та не перебували у відповідних правовідносинах, й набули право на спірне нерухоме майно, яке не було обтяжене іпотекою, тому повторне обтяження іпотекою та повторна державна реєстрація права іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс» на підставі іпотечного договору, укладеного із ОСОБА_2 , без згоди власників майна або рішення суду є протиправним, таким, що суперечить вже зареєстрованим речовим правам на нерухоме майно.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем, свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення, а тому заява про забезпечення позову в частині заборони ТОВ «ФК «Поліс» вчиняти дії, вказані у заяві, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктами 1, 2 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії; заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення в разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 20/3560/18 (провадження № 61-5051св19), зазначено, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача оспорює набуття відповідачем ТОВ «ФК «Поліс» права іпотекодержателя вказаного нерухомого майна, яке до реєстрації права власності ТОВ «ФК «Поліс» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору наступної іпотеки від 21.12.2007, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 , належало на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_3 (19/100 частки) та третім особам на стороні позивача - ОСОБА_5 (37/100 частки), ОСОБА_6 (1/25 або 4/100 частки) та ОСОБА_2 (2/5 або 40/100 частки).
Таким чином, між сторонами дійсно існує спір стосовно права на спірне нерухоме майно та заявник застосовує механізм забезпечення позову з метою збереження об'єкта спірних правовідносин до вирішення судом спору по суті, а відтак, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з тим, покладаючи заборону вчинення певних дій на невизначене коло осіб, суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно із частиною першою статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. При цьому вказівка суду на заборону іншим особам вчиняти реєстраційні дії, а також відчужувати та передавати у користування вказане нерухоме майно не дозволяє ідентифікувати боржників та унеможливлює виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Крім того, заборона відповідачу ТОВ «ФК «Поліс» здійснювати відповідні правомочності власника, що не пов'язані з відчуженням майна, зокрема, передавати майно у користування, є непропорційним вручанням у право власності та не відповідає балансу інтересів сторін і ефективність такого способу забезпечення заявником належним чином не обґрунтована, адже, будь-який правочин, за яким майно може перейти у власність інших осіб охоплюється поняттям відчуження майна та заборони на вчинення таких дій відповідачем буде достатньо для захисту інтересів заявника.
Доводи апеляційної скарги щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Поліс» на підставі судового рішення у справі № 554/9012/16-ц, яке набрало законної сили, не свідчать про відсутність між сторонами спору щодо права відповідача на таке майно, а саме існування очевидної загрози відчуження нерухомого майна, що може призвести до порушення прав заявника, є достатньою підставою для забезпечення позову.
Обґрунтованість заявлених позовних вимог та належність обраного позивачем способу захисту змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання, а також наявність у заявника права власності на спірне нерухоме майно при вирішенні питання забезпечення позову судом не досліджуються, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не беруться апеляційним судом до уваги.
Норми частини четвертої статті 14 ЦПК України у редакції Законів № 3200-IX від 29.06.2023 та № 3424-IX від 19.10.2023 щодо обов'язковості реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, не стосуються фізичної особи, інтереси якої представляє опікун, тому посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог частини десятої статті 153 ЦПК України є безпідставним.
Представництво інтересів недієздатного ОСОБА_2 заявником ОСОБА_1 здійснюється згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2018 про призначення опікуна недієздатній особі та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.03.2011 у справі № 2-о-6/11, яке набрало законної сили 09.04.2011, про визнання ОСОБА_2 недієздатним, яке ухвалене судом на підставі статті 241 ЦПК України у редакції, що діяла на час вирішення справи, та відповідно до частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України не має обмеження щодо строку дії такого рішення та відповідно повноважень опікуна, як законного представника недієздатної особи.
Питання щодо повноти сплати сторонами судового збору та його розподілу у порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України, може бути вирішено судом за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до частин сьомої-восьмої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома, восьма статті 158 ЦПК України).
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частини дев'ята, десята статті 158 ЦПК України).
Таким чином, пропорційним, обґрунтованим та ефективним способом забезпечення захисту прав заявника у разі можливого задоволення позову є заборона відповідачу ТОВ «ФК «Поліс» відчужувати спірне нерухоме майно, тому ухвала суду першої інстанції за заявою ОСОБА_1 інтересах недієздатного ОСОБА_2 про забезпечення позову в оскаржуваній частині підлягає зміні з викладенням мотивів забезпечення позову у редакції цієї постанови та конкретизацією заходів обмеження прав відповідача шляхом заборони вчинення ним дій щодо відчуження майна, які зможуть забезпечити поновлення прав заявника у разі задоволення позову або діятимуть до набрання рішенням суду законної сили у випадку відмови у позові.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови та виклавши резолютивну частину у такій редакції:
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» вчиняти дії з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення 1 по АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. А. Лобов