Справа № 347/721/22
Провадження № 22-з/4808/43/25
Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.
Суддя-доповідач Мальцева
08 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мальцевої Є.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко Вольга Василівна про відвід суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів дарування житлового будинку, земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 21 березня 2023 року,
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилалась на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 21 березня 2023 року - без зміни.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування від 20 липня 2020 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування від 19 березня 2021 року, скасування державної реєстрації договорів дарування від 20 липня 2020 року та скасування державної реєстрації договорів дарування від 19 березня 2021 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування від 20 липня 2020 року, розподілу судових витрат скасовано та в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Системою автоматизованого розподілу справ здійснено розподіл даної справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2025 року по справі № 347/721/22, провадження № 22-ц/4808/569/25 визначено колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач): Барков В. М., судді: Василишин Л. В., Максюта І. О.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 березня 2025 року справу призначено до розгляду на 10 квітня 2025 року о 14:30 год.
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко В. В. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про відвід суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Частинами 2, 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року вирішення питання про відвід передано на розгляд судді Івано-Франківського апеляційного суду Мальцевій Є.Є.
Заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко В. В. про відвід суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту даної заяви вбачається, що позивач має сумнів щодо об'єктивності суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О. при вирішенні даного спору з тих підстав, що 12 березня 2025 року о 16:50:14 год було здійснено автоматизований розподіл даної судової справи. Згідно інформації, що міститься на сайті Івано-Франківського апеляційного суду у розділі «Розклад роботи», 12 березня 2025 року суд працював до 17.15 год. Тобто, 12 березня 2025 року справу не було передано судді - доповідачу Баркову В. М.
Водночас, 13 березня 2025 року, в день фактичного отримання справи суддею - доповідачем Барковим В. М., позивач ОСОБА_2 уже звернулася до Івано-Франківського апеляційного суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Хоча, дану справу до розгляду призначено, лише 19 березня 2025 року, що свідчить про те, що клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції заявлено передчасно, а саме до моменту постановлення ухвали про призначення справи до розгляду.
Разом з тим, 19 березня 2025 року, задовольняючи вищенаведене клопотання позивача, суд не звернув уваги ані на відсутність на час звернення позивача із клопотанням ухвали про призначення судового засідання по справі, ані на факт того, що у порушення ст.ст. 43, 212 ЦПК України, копія заяви в той самий строк не надіслана іншим учасникам справи в електронній формі з використанням ЄСІТС. Тобто, Івано-Франківським апеляційним судом, а саме суддею-доповідачем Барковим В. М. ігноруються процесуальні порушення при зверненні до суду позивача та ухвалюються рішення на користь ОСОБА_2 , що свідчить про надання процесуальної переваги позивачу по відношенню до інших учасників процесу.
Вказує, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. При цьому, колегією суддів не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не враховано фактичних обставин справи, кола позовних вимог, що свідчить про формальний підхід до розгляду такої заяви.
Крім того, судді: Василишин Л. В., Максюта І. О., не можуть брати участь у розгляді зазначеної цивільної справи і підлягають відводу, оскільки такі неодноразово брали участь у розгляді інших справ, стороною яких була позивач ОСОБА_2 , що викликає обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суддів
З метою гарантування неупередженого та об'єктивного розгляду даної справи, виключення будь-яких сумнівів у сторін щодо об'єктивності та неупередженості суду, а також для забезпечення довіри учасників справи до судових рішень, вважає, що наявні підстави для відводу суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.
Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.
Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (частина 8 статті 40 ЦПК).
Перевіривши матеріали справи, дослідивши заяву про відвід судді в контексті наведених в ній доводів та врахувавши вимоги закону, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення відводу немає.
Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Згідно з ч.1,4 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 36 ЦПК України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 37 ЦПК України передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, що є підставою для відводу (самовідводу) судді, у випадках, якщо суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, вона обґрунтовується тим, що наявні сумніви в об'єктивності суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О. через те, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не враховано фактичних обставин справи, кола позовних вимог, що свідчить про формальний підхід до розгляду такої заяви. Задовольняючи 19 березня 2025 року клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції, суд не звернув уваги ані на відсутність на час звернення позивача із клопотанням ухвали про призначення судового засідання по справі, ані на факт того, що у порушення ст.ст. 43, 212 ЦПК України, копія заяви в той самий строк не надіслана іншим учасникам справи в електронній формі з використанням ЄСІТС. Крім того, судді: Василишин Л. В., Максюта І. О., неодноразово брали участь у розгляді інших справ, стороною яких була позивач ОСОБА_2 , що викликає обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суддів
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України). У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.
Кравець Н. М.у заяві про відвід не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.у розгляді даної цивільної справи.
Передбачених ст. 36, ст. 37 ЦПК України підстав, за яких судді: Барков В. М., Василишин Л. В., Максюта І. О.не можуть розглядати цю справу і підлягають відводу, не встановлено.
На час вирішення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко В. В. про відвід суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.відсутні підстави вважати, що вказані судді у розглядуваній справі виявляють особисту упередженість та/або має пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи.
Аргументи, якими ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко В. В. обґрунтовує свою заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.
Підстав для задоволення заяви про відвід судді, що передбачені ст. 36 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко Вольга Василівна про відвід суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів дарування житлового будинку, земельної ділянки - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: Мальцева Є.Є.