Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4373/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С.
31 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/4373/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення заборгованості в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Коваленко В.П.
У липні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області на свою користь в порядку спадкування недоотриману за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно перерахунку за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року в сумі 50 724,85 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області з 17.07.2018 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
На підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року, у справі №240/17555/20 видано виконавчий лист №153162021.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 року замінено сторону у виконавчому провадженні з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на його правонаступника Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області.
Згідно листа Управління соціальної політики Коростенської РДА від 03.04.2024 №10/1335 року вбачається, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року у справі №240/17555/20 ОСОБА_2 здійснено нарахування щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року у сумі 50 724,85 гривень.
Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.01.2024 року. Згідно даного свідоцтва спадщина, на яку воно видано, складається з недоотриманих коштів, які передбачені статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року в сумі 50 724,85 грн., які належать померлій на підставі довідки № 10/45.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду 18 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про заміну позивача у справі №240/17555/20 на правонаступника померлого стягувача ОСОБА_2 у виконавчому листі.
Зазначає, що він є спадкоємцем за законом після смерті матері. Вважає, що невиплата зазначених коштів порушує його права, а тому просить суд стягнути з відповідача 50 724,85 грн.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2024 року провадження у справі закритона підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що висновок суду про те, що між позивачем та Управлінням соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області виник спір з приводу стягнення недоотриманої грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України його необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Зазначає, що позов ним подано з метою захисту його спадкових прав, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованої, але не отриманої спадкодавицею позивача за життя щорічної грошової допомоги, тобто виплати, яка є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Отже, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач разом із апеляційної скаргою подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, у зв'язку із тяжким матеріальним становищем та станом здоров'я.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є майнова шкода у вигляді недоотриманої допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідачем за такими вимогами є Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, тобто суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату допомоги позивачу. Отже, за вказаною позовною вимогою стосовно недоотриманої суми допомоги, яку позивач визначив як матеріальна шкода, між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати допомоги позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (пункт перший частини першої статті 19 КАС України).
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин не є рівноправними: одна зі сторін - суб'єкт владних повноважень виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб'єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У поданому позові ОСОБА_1 просив стягнути з Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області на свою користь у порядку спадкування не одержану за життя спадкодавиці ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 724,85 грн.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованої, але не отриманої спадкодавицею позивача за життя щомісячної грошової допомоги, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними.
За таких обставин позовні вимоги випливають із спадкових правовідносин, а отже повинні розглядатися в рамках цивільного судочинства.
Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про те, що спір у даній справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, оскільки він є публічно-правовим.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.
Головуючий Судді