Справа № 164/1232/23 Провадження №11-кп/802/356/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 30.05.2025 включно.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необґрунтованість підозри. При цьому посилається на практику ЄСПЛ.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які, кожен зокрема, підтримали апеляцію з викладених у ній підстав, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінується обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у сфері обігу наркотичних засобів, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи захисника про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованого йому діяння, те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів стосовно останнього,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді