Справа № 757/39633/24-а
Провадження № 2-а/761/428/2025
08 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024р. матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2024р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Під час вивчення матеріалів заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст. 161 КАС України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024р. вказану позовну залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Копію ухвали від 04 грудня 2024р. було направлено позивачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену останнім у позові, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду 04 лютого 2025р. із неврученням, де проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022р. у справі №757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022р. у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022р. у справі №760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.
Крім того, копію ухвали суду було скеровано позивачу в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену останнім у позові, проте, елекронний лист не був доставлений, про що свідчить довідка про помилку доставки електронного листа від 05 грудня 2024р., яка наявна у матеріалах справи.
Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 січня 2023р. у справі №465/6147/18 (провадження №61-8101св22), від 30 листопада 2022р. у справі №759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022р. у справі № 725/486/22 (провадження №61-7107 св22).
Разом із тим, рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Cтаном на 08 квітня 2025р., вимоги ухвали суду від 04 грудня 2024р. виконано не було. Заяв про усунення зазначених в ухвалі недоліків на адресу суду не надходило.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001р.
У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 169 КАС України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, вважаю за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 169 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - визнати неподаним і повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: