Справа № 758/10774/23
Категорія 54
26 лютого 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М., Оболонській Ю.С.,
за участю: представник позивача - адвоката Дейнегіна С.М.,
представників відповідача - Нікуліна Є.В. та Білашка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, -
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, і якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи про зняття з реєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 раніше був одружений з громадянкою рф ОСОБА_2 , шлюб з якою було розірвано 15.06.2015 року. Його зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживає його колишня дружина ОСОБА_2 та спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.07.2023 р. за місцем реєстрації позивач отримав лист від Подільської районної в місті Києві адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи № 777-35/23 від 22.06.2023 р. про зняття його з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до відповідачів з адвокатським запитом № 864 з приводу підстав прийняття даного рішення. Згідно наданої 16.08.2023 р. відповіді відповідачем № 106-7158 повідомлено, що надійшла заява власника житла ОСОБА_2 від 21.06.2023 р., щодо зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи наявність письмового звернення ОСОБА_2 від 21.06.2023 р. позивача було знято із зареєстровано місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 р. № 1871-IX. Позивач з вказаним рішенням не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Позивач у період з 06.06.2009 р. по 15.06.2015 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_4 22.07.2013 р. позивачем та ОСОБА_2 спільно придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З 06.08.2013 р, позивач зареєстрований за вищевказаної адресою: з 01.12.2021 р. набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» На підставі норм цього закону, 10.08.2022 ОСОБА_2 , як власник житла, звернулась до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації листом від 22.06.2023 р. № 777-35/23 повідомив позивача,, що місце його проживання знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно п.п. 2 п. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» та п.п.5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 р. № 265. Позивач просив визнати протиправним та скасувати дане рішення.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року провадження у вказаній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.
В жовтні 2023 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи тим, що 21.06.2023 до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява власника житла ОСОБА_2 щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 22.06.2023 ОСОБА_1 був знятий із зареєстрованого місця проживання. Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг, є Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-ІХ.В позовній заяві йдеться про ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 8.08.2020 по справі № 758/11117/18 в якій визнано право позивача на користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу на те, що Подільська районна в місті Києві державна адміністрація не являється стороною по вищевказаній справі, тому рішення суду не отримувала і на момент отримання заяви про зняття з реєстрації не володіла інформацією про заборону суду.Отже, Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією було проведено зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на законних підставах.
Ухвалою від 12.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28.08.2020 р. (справа № 758/11117/18) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 , а саме: зобов'язати зняти замок з дверей в кімнату площею 18,4 кв.м.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.04.2024 р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, залишено без розгляду (справа № 758/6887/17).
Відповідно до заяви про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 22.06.2023 р. власника житла ОСОБА_2 звернулася до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа Подільської районної адміністрації № 106-7158 від 16.08.2023 р., до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява власника житла ОСОБА_2 від 21.06.2023 р., щодо зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За результати вищевказаної заяви, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 18 Закону №1871-IX зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 Закону №1871-IX до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування), (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України.
Так, в силу вимог Закону №1871-IX та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) підставою для реєстрації особи за відповідною адресою місця проживання є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про вселення цієї особи.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг, є Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-ІХ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до тану реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого о зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце доживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Предметом спору в цій справі є визнання протиправними дій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зняття з реєстрації позивача, а також вселення позивача до житла, що належить на праві власності відповідачу.
Досліджуючи питання правомірності дій Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в спірних правовідносинах, суд ураховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі по тексту рішення - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Разом з тим, відповідно до пп.5 п.50 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Згідно п.57 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає: паспортний документ (у разі особистого звернення); свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи у зв'язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.
Пунктом 61 Порядку вказується, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.
Доводи позивача про позбавлення його діями відповідача Подільської районної в місті Києві державної адміністрації права користування та проживання у квартирі є безпідставними та спростовуються ч. 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», згідно з якою декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «Мак Кенн проти Сполученого Королівства» (Mc Cann v. The United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47).
Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, пункт 56). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. The United Kingdom), заява № 66746/01, пункт 82).
ЄСПЛ у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У постанові Верховного суду від 26.01.2024 р. (справа № 161/5576/23) зазначено, що з 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання. За положеннями пункту 2 частини першої статті 18 Закону №1871-IX зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування). Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 Закону №1871-IX до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування), (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України. Так, в силу вимог Закону №1871-IX та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) підставою для реєстрації особи за відповідною адресою місця проживання є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про вселення цієї особи.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Нормами статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами другою, третьою статті 64 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
У статті 162 ЖК України вказано, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника квартири користуватися житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї.
У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житловим приміщенням допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право користування чужим майном може бути визначено й щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Права члена сім'ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік речових прав, похідних від права власності: право користування (сервітут); інші речові права відповідно до закону.
Тобто під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому пануванню особи.
При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
Також необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права члена сім'ї власника на користування квартирою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зняття з зареєстрованого обліку місця проживання позивача, тому позов до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації є безпідставним та до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, ст. ст. 16, 319, 321 ЦК України, ст. ст.7, 64, 162 Житлового кодексу України, Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декламування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 р. № 1871-IX, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст.10,12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 355 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Подільська районна в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 04070, м.Київ, Контрактова площа, буд. 2, ЄДРПОУ 3733608).
Суддя Н. М. Ларіонова