625/59/19
Провадження № 1-кс/625/2/25
"08" квітня 2025 р. с. Різуненкове
Слідчий суддя Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , вирішуючи питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення дізнавача СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2018 року за № 12018220750000188,
08 квітня 2025 року до Коломацького районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_2 , в якій скаржниця просить скасувати постанову, винесену 20 березня 2025 року дізнавачем СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2018 року за №12018220750000188 за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185 КК України.
Дослідивши зміст скарги, а також доданих до неї матеріалів доходжу наступного висновку.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Як визначено у п. 18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Зі змісту ст. 303 КПК України вбачається, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Зі змісту положень норм статей глави 26 КПК України вбачається, що територіальна підсудність розгляду скарг не визначена, проте згідно норм Кримінального процесуального Кодексу України заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг та клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 223-558/0/4-13 від 05.04.13).
З аналізу відповідних норм Кримінального процесуального кодексу України слідує, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) "кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом". А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів Бюро економічної безпеки України; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих чи дізнавачів цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи, підрозділи детективів та підрозділи дізнання.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Так ч. 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ, або підрозділ дізнання.
Такий висновок узгоджується й з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22 квітня 2020 року у справі № 487/7605/19 (пр. № 51-1901впс20).
Відповідно інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням положень частини 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (частина 1 статті 306 КПК України). Правильним є застосування зазначеного правила і до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, таким чином слід зробити висновок, що територіальна підсудність справ щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування відноситься до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_2 просить скасувати прийняте дізнавачем СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області рішення про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2018 року за № 12018220750000188.
На теперішній час СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області розташований за адресою: 63002, Харківська область, Богодухівський район, місто Валки, вулиця Паркова, будинок №22, та територіально відноситься до підсудності Валківського районного суду Харківської області.
Розгляд справи саме судом, встановленим законом, є складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, у рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якою є право доступу до суду (рішення у справі Gоldеrv. TheUnitedKingdom від 21 лютого 1975 року, серія А №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Згідно із п.2 ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скаргу на рішення дізнавача СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2018 року за № 12018220750000188, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185 КК України слід повернути заявнику у зв'язку з тим, що скарга не підлягає розгляду в Коломацькому районному суді Харківської області.
Водночас, слідчий суддя вважає за доцільне роз'яснити, що відповідно до ч.7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст. 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на рішення дізнавача СД ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2018 року за №12018220750000188, повернути заявниці.
Роз'яснити скаржнику, що згідно ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1