Справа №766/11995/24
н/п 1-кс/766/2797/25
08.04.2025 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суд Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022041710000522 від 29.04.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
28.03.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого суддів з клопотанням, якому просив: накласти арешт на транспортний засіб «Hyundai H100» д.н.з. НОМЕР_1 , 1994 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який відповідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речового доказу, з забороною користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
Розгляд клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України провести без повідомлення та участі власника - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01.02.2023 до ВП №1 Бериславського РВП надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 02.08.2022 року, військові рф, здійснили крадіжку автомобіля марки «Hyundai H100», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , що належить її зятю гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить заявнику, про що внесено відомості до ЄРДР за № 12023231130000249 від 01.02.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України.
16.05.2022 Херсонською обласною прокуратурою підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за СВ ІНФОРМАЦІЯ_3.
15.02.2024 кримінальне провадження № 12023231130000249 від 29.12.2022 об'єднано з кримінальним провадженням № 12022041710000522 від 29.04.2022.
07.09.2023 Херсонською обласною прокуратурою здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022041710000522 від 29.04.2022 доручено СУ ГУНП в Херсонській області.
Під час опитування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання зазначила, що у чоловіка її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявний транспортний засіб Hyundai H100 д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на території подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 . Під час окупації селища, російські окупаційні війська, на початку серпня 2022 року протиправно проникли на територію вказаного домоволодіння та викрали вказаний транспортний засіб. Встановлено повні технічні характеристики викраденого транспортного засобу, а саме: «Hyundai H100» д.н.з. НОМЕР_1 , 1994 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який відповідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
03.07.2024 транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
03.07.2024 транспортний засіб оголошено в розшук.
Враховуючи вищевикладене, виникає необхідність у накладенні арешту на вказаний транспортний засіб, як на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, адже є ймовірність того, що не застосування арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення та незаконного відчуження.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності.
Власник майна в судове засідання також не з'явився, про час і місце розгляду клопотання тричі повідомлявся за допомогою смс-повісток, які не були доставлені одержувачу, оскільки абонент є тимчасово недоступним (номер телефону наданий ОСОБА_6 ). Про час і місце розгляду клопотання також була повідомлена ОСОБА_6 , яка є тещою власника майна та є заявником у кримінальному провадженні. В інший спосіб повідомити власника майна не представляється можливим. При цьому, враховуючи, що накладення арешту на майно відповідає інтересам його власника, який є потерпілим у кримінальному провадженні, враховуючи обмежені строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розгляду клопотання у відсутності ОСОБА_5 .
Вивчивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З наданих матеріалів вбачається, що 01.02.2023 року до ВП №1 Бериславського РВП надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 02.08.2022 року, військові рф, здійснили крадіжку автомобіля марки «Hyundai H100», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , що належить її зятю гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесено відомості до ЄРДР за № 12023231130000249 від 01.02.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України.
15.02.2024 кримінальне провадження № 12023231130000249 від 29.12.2022 об'єднано з кримінальним провадженням № 12022041710000522 від 29.04.2022.
07.09.2023 Херсонською обласною прокуратурою здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022041710000522 від 29.04.2022 доручено СУ ГУНП в Херсонській області.
Під час опитування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання зазначила, що у чоловіка її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний транспортний засіб Hyundai H100 д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на території подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 . Під час окупації селища, російські окупаційні війська, на початку серпня 2022 року протиправно проникли на територію вказаного домоволодіння та викрали вказаний транспортний засіб. Встановлено повні технічні характеристики викраденого транспортного засобу, а саме: «Hyundai H100» д.н.з. НОМЕР_1 , 1994 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який відповідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
03.07.2024 транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
03.07.2024 транспортний засіб оголошено в розшук.
З огляду на викладене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, є предметом злочину, а не накладення арешту може призвести до його знищення, псування, приховування, відчуження, тому з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для арешту майна.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме необхідність його збереження як речового доказу, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони користування, розпоряджання ним та його відчуження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 98, 107, 167, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 , шляхом заборони користування, розпоряджання вказаним майном та його відчуження, а саме на: транспортний засіб «Hyundai H100» д.н.з. НОМЕР_1 , 1994 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, їх захисника, іншого власника або володільця майна, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1