29 листопада 2007 р. № 17/144/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиПриватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III”
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року
у справі№17/144/07
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укрексім”
до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III”
простягнення заборгованості в сумі 101541,24 грн
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_1.-за дов. №2811/1; Мотика А.Г.- протокол №1;
від відповідача: в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Розгляд касаційної скарги у цій справі, призначений на 08.11.07, ухвалою від цієї дати відкладений на 29.11.07.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрексім” у березні 2007 року заявлений позов про стягнення з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III” 101 541,24 грн заборгованості за поставлене дизельне пальне та 50 000,00 грн витрат зі сплати адвокатських послуг. Позивач посилався на приписи частини 2 статті 530 частини 2 , статті 617, статей 638, Доповідач: Добролюбова Т.В
655, 692 Цивільного кодексу України, статей 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.07, ухваленим суддею Коваль С.М., позовні вимоги задоволені частково шляхом стягнення з відповідача заборгованості за поставлене дизельне паливо на суму 13 145,89 грн. В частині стягнення 88 395,35 грн провадження у справі припинено на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату відповідачем вказаної суми. Стосовно вимог позивача про стягнення 50 000,00 грн витрат за адвокатські послуги суд визнав ці вимоги доведеними частково у розмірі 25 000,00 грн. В частині стягнення 25000,00 грн суд відмовив через відсутність документального підтвердження та невідповідність вартості цих послуг сумі позовних вимог. Водночас, місцевий суд стягнув з відповідача на користь позивача 1265,41 грн - державного мита, 118,00 грн -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів Ліпчанської Н.В.- головуючого, Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф., постановою від 17.05.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III” залишив без задоволення.
Приватне орендне сільськогосподарське підприємство “Веселий Кут-III” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині стягнення судових витрат змінити, а саме, стягнути на користь позивача 196,25 грн - державного мита, 15,28 грн -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3237,50 грн -на оплату послуг адвоката. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник вказує на те, що, оскільки, вимоги позивача були задоволені частково на суму 13 145,89 грн, то судові витрати необхідно стягувати з відповідача у пропорційному відношенні відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексім” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, задовольняє касаційну скаргу частково.
Рішення і постанова переглядаються в оскарженій частині.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексім” про стягнення з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III” 101 541,24 грн заборгованості за поставлене дизельне пальне, водночас заявлено про стягнення 50 000,00 грн судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката. Судові акти у справі оскаржені в частині розподілу судових витрат. Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, зокрема, з державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оплати послуг адвоката. Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні унормовано Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.02 №411 “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” та становить 118,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду із позовною заявою сплатив 1265,41 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судами установлено, що відповідач до прийняття судом рішення розрахувався з позивачем, сплативши йому 88 395, 35 грн. Водночас, суди визнали обґрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача 13 145,89 грн заборгованості за поставлене дизельне паливо. Суди вірно врахували, що у разі сплати відповідачем частково або у повному обсязі боргу після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача. Відтак, колегія суддів визнає правомірним покладення державного мита у розмірі 1265,47 грн та 118,00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на відповідача. Разом з цим, визнається обґрунтованим довід заявника про неадекватний розмір витрат за адвокатські послуги. Відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг здійснюється за наявності документального підтвердження таких витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжним дорученням або іншим документом, який підтверджує сплату відповідних послуг. Судами установлено, що надання позивачеві адвокатських послуг ОСОБА_1 на суму 25 000,00 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Проте, господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Суди попередніх інстанцій вказаних вимог не виконали. Враховуючи, що судові витрати не входять до суми позову, а надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, та користуючись правом касаційної інстанції змінити рішення місцевого і постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів визнає, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката ОСОБА_1 у цій справі не повинні перевищувати 5 000,00 грн. При цьому, приймається до уваги і те, що розглянутий у даній справі спір не відноситься до категорії надто складних. Оскільки судами попередніх інстанцій стягнуто 25 000,00 грн за адвокатські послуги, рішення і постанова скасовується в частині стягнення 20 000,00 грн судових витрат.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.07 у справі №17/144/07 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.07 в частині стягнення судових витрат змінити.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області викласти в редакції “Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III” (код 31131690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексім” (код 30396546) заборгованість за поставлене дизельне паливо в сумі 13145 грн 89 коп, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн, витрати по оплаті державного мита в сумі 1265 грн 41 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн”.
Доручити видати наказ Господарському суду Миколаївської області.
В решті рішення і постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “Веселий Кут-III” задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець