04 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13675/24 пров. № А/857/32110/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя: Чаплик І.Д., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТД КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року визнано протиправними та скасувовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з питань реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10743664/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2384 від 27.02.2024; № 10743662/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2385 від 27.02.2024; № 10743663/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2386 від 28.02.2024; № 10741804/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2388 від 28.02.2024; № 10741803/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2389 від 28.02.2024; № 10741802/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2387 від 28.02.2024; №10780718/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2705 від 04.03.2024; № 10780711/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2706 від 05.03.2024; № 10780719/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2707 від 05.03.2024; № 10780717/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2708 від 05.03.2024; № 10780713/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2709 від 05.03.2024; № 10780715/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2710 від 05.03.2024; № 10780716/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2711 від 05.03.2024; № 10780714/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2712 від 05.03.2024; № 10780710/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2713 від 11.03.2024; № 10780712/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2714 від 11.03.2024. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» податкові накладні № 2384 від 27.02.2024; № 2385 від 27.02.2024; № 2386 від 28.02.2024; № 2387 від 28.02.2024; № 2388 від 28.02.2024 ; № 2389 від 28.02.2024 № 2705 від 04.03.2024; № 2706 від 05.03.2024; № 2707 від 05.03.2024; № 2708 від 05.03.2024; № 2709 від 05.03.2024; № 2710 від 05.03.2024; № 2711 від 05.03.2024; № 2712 від 05.03.2024; № 2713 від 11.03.2024; № 2714 від 11.03.2024, датою подання їх на реєстрацію.
У подальшому позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивач належним чином необгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024, Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024, в якій вказано обсяг послуг наданих АБ «АННИ КРАМАР», в особі адвоката Крамар А.О., та згідно якої сума оплати за надані ТОВ «ТД КРАМАР ЛТД» послуги становить 15 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 17 жовтня 2024 року за Договором про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024, платіжну інструкцію № 8164 від 18.10.2024 на сум 15000 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 17 жовтня 2024 року за Договором про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024 АБ «Анни Крамар» в особі адвоката Крамар А.О. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 1996 від 08.09.2012, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.09.2012 № 11) надало наступні юридичні послуги (правову допомогу): аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції, підготовка та подача позовної заяви разом з додатками до суду по справі № 380/13675/24.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (15000 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 4000 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 380/13675/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін