07 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22433/23 пров. № А/857/5572/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, прийняте суддею Кравцівим М.В. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (надалі - ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправними дії щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме, за 2020-2022 роки; зобов'язання перерахувати з 23.05.2023 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме, за 2020-2022 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше в червні 2023, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV.
Враховуючи те, що до звернення позивача із заявою від 07.06.2023 їй була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом №1058-IV, суд виснував, що дії відповідача є протиправними.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачка перебувала на обліку як одержувач пенсії за вислугу років з 22.08.2011, яка була призначена відповідно до Закону №1058-IV згідно поданої заяви щодо призначення пенсії від 22.08.2011. Виплата пенсії за вислугу років позивачці була припинена з 01.10.2015, в зв'язку з працевлаштуванням по спеціальності, що дає право на цей вид пенсії.
07 червня 2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком та за результатом її розгляду прийняте рішення № 134550023046 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 23.05.2023
Звертає увагу на те, що пенсія за вислугу років позивачці призначена з 22 серпня 2011, відповідно до її заяви від 22 серпня 2011 про призначення/перерахунок пенсії (додаток 4 до п. 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV). Тобто, пенсія за вислугу років позивачці призначена відповідно до Закону №1058-IV, а не до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як про це зазначає суд.
Покликається на те, що призначення пенсій за віком здійснюється у відповідності до вимог Закону №1058-IV, а не Закону №1788-ХІІ. Крім того, перехід з одного виду пенсії на інший відбувся в межах одного Закону №1058-IV.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що їй було призначено з 22.08.2011 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти згідно ст.55 Закону №1788-ХІІ. Призначення пенсії згідно Закону №1788-ХІІ не входить до правового регулювання Закону №1058, а регулюється виключно Законом №1788-ХІІ, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначено з 22.08.2011 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - як і раніше Закон №1788-ХІІ).
Позивач звернулась до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 07.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - як і раніше Закон №1058-IV).
Відповідач прийняв рішення №134550023046 від 14.08.2023 про призначення позивачу пенсії за віком з 23.05.2023.
Позивач не погодившись із розрахунком розміру пенсії, звернулась до відповідача із заявою від 08.08.2023, в якій просила призначити з дня звернення за призначенням пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії - 2020-2022 роки.
Відповідач листом від 23.08.2023 повідомив позивача про те, що при розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосовано показник проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески у сумі 7405,03 грн, оскільки позивачу була призначена пенсія за вислугу років.
Ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-IV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У справі, яка розглядається, позивачу з 22.08.2011 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 07.06.2023.
При цьому, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 у справі № 580/4901/22.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2025 у справі №380/21644/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24.
З приводу покликання апелянта на те, що позивачка перебувала на обліку як одержувач пенсії за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону №1058-IV, а не Закону №1788-ХІІ, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що статтею 9 Закону №1058-IV взагалі не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Застосування відповідачем до даного спору положень статті 114 Закону №1058-IV є помилковим, оскільки зазначеною нормою Закону передбачено умови призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, а саме артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Позивачу була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти, умови призначення якої передбачені пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №380/22433/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар