Справа № 120/6021/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
07 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що нормами чинного законодавства гарантоване право на зарахування до стажу роботи одного з батьків дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12- річного віку.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявами про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку особам, які евакуйовані з зони відчуження 1986 року, відповідно статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20.10.2023, від 10.11.2023 та від 15.03.2024.
7. Заяви позивача розглядалися за принципом екстериторіальності - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, якими були прийняті рішення про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
8. Підставою для прийняття рішень про відому в призначені пенсії слугувала відсутність достатнього страхового стажу, необхідного для призначення пенсії - 20 років.
9. Відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.03.2024 №023830025555 зазначено, що стаховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 08 місяців 18 днів з необхідних 20 років. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.05.2006 по 20.07.2014 згідно витягу з ЄДР, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.
10. Разом із тим, позивач зверталася на Урядову "гарячу лінію" та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою №616/В-0200-24 від 12.01.2024, про зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми потерпілими від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку.
11. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.01.2024 №1360-648/В-02//8-0200/24 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дітьми потерпілими від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку.
12. Позивач вважає саме дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які виразилися у незарахуванні до страхового стажу періодів догляду за дітьми потерпілими від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку та відмові у призначені пенсії за віком, протиправими, у зв'язку із чим звернулася до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
13. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
15. Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
16. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
17. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені статтею 24 Закону №1058-IV.
18. Зокрема, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
19. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
20. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до січня 2004 р.), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
21. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі Закон № 796-XII).
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
23.Пунктом 13 статті 30 Закону №796-XII передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
24. Слід зазначити, що згідно із пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
25. У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
26. Перелік застрахованих осіб наведений у пункті 2.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, серед якого відсутні особи, які фактично здійснюють догляд за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
27. Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що внаслідок зміни правового регулювання у сфері пенсійного страхування, починаючи з 01.01.2004 обов'язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам до страхового стажу, що регламентовані Законом №1058-IV, який є спеціальним у цих правовідносинах.
28. Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 06.02.1996 р позивачка не працювала у періоди з 20.01.2005 р. по 20.02.2005 р., з 28.01.2007 р. по 20.09.2013 р., з 20.10.2014 р. по 05.04.2018 р., з 18.04.2018 р. по 20.10.2023 р.
29. В той же час судом встановлено, що за зазначені вище періоди страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок за позивачку до Пенсійного фонду не сплачувалися. Крім того, доказів того, що позивач стала на облік у відповідне територіальне управління праці та соціального захисту населення та отримував відповідну соціальну допомогу, з якої мали бути сплачені страхові внески за рахунок держави, матеріали справи не містять.
30. За такого правового регулювання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстав для зарахування до страхового стажу часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років після 1 січня 2004 року немає, оскільки остання не є застрахованою особою та за неї у цей час ніхто не сплачував внесків до Пенсійного фонду.
31. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у рішенні від 29.03.2023 по справі №640/14153/19.
32. Законом №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, передбачено лише єдиний варіант зарахування певних періодів до страхового стажу, що дає право на пенсію - це сплата страхового внеску в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок. При цьому, період з 01.01.2004 також може бути зарахований до страхового стажу в разі добровільної участі особи, котра доглядає за дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та сплати страхових внесків.
33. Інші доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
34. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
35. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
39. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.