Справа № 600/3367/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
07 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
3. Апелянт не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що не погоджується з діями відповідача щодо відмови у звільненні його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби). Позивач вважає, що він підлягає звільненню з військової служби у зв'язку з тим, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, і яка бажає, щоби саме позивач здійснював догляд за нею.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-зенітника зенітного відділення зенітно-ракетного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
7. 17 травня 2024 року позивач подав командиру зенітно-ракетного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби з лав Збройних Сил України у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку з наявністю ІІ групи інвалідності у матері ОСОБА_2 , який був поданий в порядку підпорядкування на розгляд командиру зенітно-ракетного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 , а в подальшому - командиру аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
8. До вказаного рапорту позивач подав такі документи:
- копію військового квитка, паспорта громадянина України ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого повторно Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 16 травня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- копію паспорта матері позивача - ОСОБА_2 ;
- копію рішення Шепетівського міськрайонного суду від 20 березня 2013 року (справа №2220/3021/2012), яке набрало законної сили 02 квітня 2013 року і яким розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Городищенською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області 10 жовтня 1999 року, актовий запис №17;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Городищенською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області 07 квітня 2010 року (серія НОМЕР_5 ), згідно з яким ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №938103 від 08 травня 2024 року, згідно з якою матері позивача - ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності по причині «загальне захворювання» строком до 01 червня 2027 року. Додатково в пункті 12 довідки зазначено, що ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця;
- копію висновку №3190 від 10 травня 2024 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, в якому вказано, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду;
- копію довідки ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради від 10 травня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
9. Як вбачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 від 02 липня 2024 року №693/13621 на адвокатський запит адвоката Вітюка С.В., діючого в інтересах позивача ОСОБА_1 , у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби відмовлено, оскільки вказана у ньому підстава для звільнення з військової служби вже не є актуальною. Так, на момент реєстрації рапорту, а також відповідно до положень статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в матеріалах рапорту відсутні документи, що підтверджують відсутність родичів І (батьки, діти, чоловік) чи ІІ (рідні брати чи сестри, баба, дід) ступеня спорідненості чи такі родичі самі потребують постійного стороннього догляду за рішенням МСЕК чи ЛКК. Додатково відповідачем зазначено, що для того, щоб підтвердити факт здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, військовослужбовцю необхідно звернутись до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду із заявою про встановлення факту здійснення постійного догляду за особою.
10. За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
13. У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.
14. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
15. Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
16. Відповідно до абз. 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
17. Підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 визначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
18. Згідно з п. 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються:
1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16), зокрема, звільнення з військової служби.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
20. Як встановлено судом, рапорт про звільнення з військової служби позивач подав на розгляд своєму безпосередньому керівнику 17 травня 2024 року, а 18 травня 2024 року набрав чинності Закон №3633-IX, яким внесено зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
21. Зі змісту листа військової частини НОМЕР_1 від 02 липня 2024 року №693/13621 вбачається, що рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , зареєстрований 29 травня 2024 року за вх.№ 693/20540, розглянуто та у його задоволенні відмовлено.
22. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
23. Так, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту від 17 травня 2024 року) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
24. Водночас суд зауважує, що 11 квітня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX (далі - Закон №3633-IX), який набрав чинності 18 травня 2024 року.
25. Так, вказаним Законом №3633-IX внесені зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ та викладено статтю 26 в новій редакції.
26. Зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
27. Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби.
28. Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
29. Між тим, таку підставу для звільнення з військової служби як «наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи», яка була у попередній редакції статті 26 Закону №2232-XII (до 18 травня 2024 року), нова редакція цієї статті 26 названого Закону (після внесення змін Законом №3633-IX) не містить.
30. Отже, правове регулювання підстав звільнення з військової служби при наявності у військовослужбовця одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи починаючи з 18 травня 2024 року зазнало змін.
31. Так, з огляду на зміст внесених Законом №3633-IX змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 18 травня 2024 року підставу для звільнення під час дії воєнного стану з військової служби через сімейні обставини, зокрема, враховуючи наявність у військовослужбовця одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, доповнено двома обов'язковими умовами, а саме:
- необхідність здійснювати постійний догляд за такими особами;
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
32. Таким чином, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести відсутність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний догляд, або неможливості здійснення постійного догляду такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
33. Відповідно до п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
34. Інших строків та порядку розгляду матеріалів звільнення військовослужбовця з військової служби чинним законодавством не передбачено.
35. Отже, у військової частини виникає обов'язок щодо розгляду надісланих матеріалів з моменту їх надходження, а не з моменту подання рапорту.
36. У межах цієї справи спірним є вирішення питання про те, яка редакція статті 26 Закону №2232-ХІІ мала б бути застосована військовою частиною НОМЕР_1 під час розгляду рапорту позивача .
37. У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
38. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
39. У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
40. Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
41. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
42. Стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на момент прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби в редакції на яку посилається позивач, не діяла.
43. Пунктом 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" передбачено, що цей Закон набирає чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п'ятої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
44. Закон України від 11.04.2024 № 3633-IX опубліковано в офіційному виданні газеті "Голос України" від 17.04.2024 № 16 та відповідно Закон набрав законної сили 18.05.2024, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п'ятої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
45. Таким чином, Закон України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" був оприлюднений 17.04.2024 та починаючи з цієї дати у позивача не могло бути законних очікувань на те, що у період, який охоплюється загальним тридцятиденним строком розгляду та вирішення його рапорту, буде діяти норма Закону у старій редакції, яка була змінена Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX.
46. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
47. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
48. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
52. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.