Справа № 560/7305/23
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
07 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку при його звільненні, а саме невиплату у день звільнення індексації грошового забезпечення;
- стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період з 14.12.2017 по день фактичної виплати 29.03.2023 в розмірі 935550,19 грн.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.12.2017 по 29.03.2023 в сумі 10153,02 (десять тисяч сто п'ятдесят три гривні дві копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В свою чергу відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 14 грудня 2017 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №140 позивача, виключено зі списків військової частини та знято із усіх видів забезпечення.
29.03.2023 позивачу виплачено індексацію в сумі 3683,94 грн. та компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6469,08, що стверджено випискою по картковому рахунку за 29.03.2023 та довідками відповідача від 26.12.2023.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В силу частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відтак, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Таким чином, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.
Відмова військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.
За змістом пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
Позивач виключений зі списків особового складу 14.07.2017.
Тому відлік строку затримки щодо виплати позивачу заробітної плати розпочинається з 15.07.2017, з дня, наступного за днем, у який позивачу не виплачене в повному обсязі грошове забезпечення.
У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього.
Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 15.07.2017 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється статтею 117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, а за період з 19.07.2022 по 29.03.2023 - статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 з застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.
Так, щодо розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати за період з 15.07.2017 по 18.07.2022 підлягає врахуванню норма статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.
Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19 наведено чітку формулу зменшення відшкодування, а саме що розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених коштів з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 %, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Верховний Суд у зазначеній вище постанові від 10 квітня 2024 року по справі №360/380/23 зазначено: « 60. При цьому, Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню:
розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;
частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;
частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат».
Тобто, принцип співмірності повинен застосовуватися саме з урахуванням «частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат».
Період затримки розрахунку при звільненні з 15.07.2017 по 18.07.2022 становить 1831 день. Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача №533/1120 від 26.12.2023 складає 369,14 грн. Відтак, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2017 по 18.07.2022 становить: 369,14 грн. х 1831 днів = 675 895,34 грн.
Загальна сума належних позивачу при звільненні коштів становить 63804,59 грн. (2137,94+330,81+1878,21+6948,80+661,61+7036,70+34657,50+3683,94+6469,08).
Таким чином, частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат становить 15,91 % (10153,02 грн. / 63804,59 грн. х100).
Беручи до уваги зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - період з 05.07.2018 по 19.07.2022, виходячи з принципу пропорційності становить 107534,95 грн. (15,91% від 675 895,34 грн.), тобто15,91% від загальної суми середнього заробітку за даний період.
Що стосується періоду з 19.07.2022 по 29.03.2023, необхідно зазначити таке.
У вказаний період підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно сплатив.
Обмежений 6 місяцями період є період з 19.07.2022 по 19.01.2023, що становить 185 дні.
Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 369,14 грн. х 185 дні = 68290,90 грн.
Зважаючи на зазначене, розмір середнього заробітку, який належить позивачу до виплати:
1) за період з 05.07.2018 по 19.07.2022, виходячи з принципу пропорційності становить 107534,95 грн.;
2) за період з 19.07.2022 по 29.03.2023, що обмежений 6 місяцями, становить 68290,90 грн.
Отже, загальний розмір середнього заробітку, який належить до виплати з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року становить 175 825,85 грн. (107 534,95 грн. + 68 290,90 грн).
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при цьому суд невірно визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити з урахуванням даної постанови.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2024 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином:
"Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.12.2017 по 29.03.2023 в сумі 175 825,85 (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.".
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2024 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.