1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме речі і документи, вилучені 12.11.2024 під час обшуку квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2024, а саме:
- грошові кошти в сумі 73 604 дол. США, 767 400 грн., 79 600 Євро;
- копії платіжних квитанцій на видачу готівки АТ «Таскомбанк» формату А5 з наступними номерами: 1935338962, 1959210317, 1944943304, 1944942689, 1959210111, 1948467332, 1948463626, 1935539014, 1948466365, 1948466190, 1935340518, 1459210247, 1959211462;
копії платіжних квитанцій на здійснення валютно-обмінних операцій АТ «Таскомбанк» формату А5 з наступними номерами: 1521600, 1490790, 1498956, 1515149, 1498301, 14916261521597,1531131;
- копії платіжних квитанцій на здійснення валютно-обмінних операцій АТ «Креді Агріколь Банк» формату А5 з наступними номерами: 62159489/1, 63836115/1, 64075693/1, 64620134/1, 62644548/1, 62132814/1, 63732590/1, 62334536/1, 62735252/1, 63600916/1;
- копії платіжних інструкцій на видачу готівки АТ «Креді Агріколь Банк» формату А4 з наступними номерами: 63835379-1, 63835220-1, 63835451-1, 62160171-1, 62158694-1, 62159329- 1,62158774-1;
- копії касових чеків АТ «Креді Агріколь Банк» від 16.10.2024 та від 23.10.2024 на 1 арк.;
- витяг з ЄДРПОУ відносно ОСОБА_5 від 10.10.2024 на 5 арк.;
- витяг з ЄДРПОУ відносно ОСОБА_5 від 09.02.2024 на 6 арк.;
- витяг з ЄДРПОУ відносно ОСОБА_5 від 20.03.2023 на 5 арк..
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме: 73 604 (сімдесят три тисячі шістсот чотири) доларів США, 767 400 (сімсот шістдесят сім тисяч чотириста) гривень, 79 600 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот) Євро.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану ухвалу отримано представником власника майна 12 грудня 2024 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 16 грудня 2024 року.
На думку апелянта, слідчим суддею не обґрунтовано підставу та мету накладення арешту на грошові кошти.
Звертає увагу на те, що грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, при цьому в матеріалах клопотання відсутні докази того, що вказане майно набуте ОСОБА_5 злочинним шляхом.
При цьому, грошові кошти надано ОСОБА_5 добровільно разом із документами, що підтверджують їх походження.
Посилається на те, що у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, а ОСОБА_5 не викликали на допит як свідка.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 22 листопада 2024 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення ОСОБА_5 чи його представника, відомості про направлення копії ухвали матеріали справи не містять. Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що оскаржувану ухвалу отримано представником власника майна 12 грудня 2024 року, а апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 16 грудня 2024 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 31 серпня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024000000001810, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що на території України створено та функціонує злочинне угрупування, яке налагодило протиправний фінансовий механізм, направлений на формування штучного податкового кредиту з ПДВ підприємствами Київської області, в результаті чого завдаються економічні збитки інтересам Державного бюджету України, у вигляді недонадходження податків та обов'язкових платежів.
Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 .
12 листопада 2024 року на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року проведено обшук квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено, в тому числі грошові кошти в сумі 73 604 дол. США, 767 400 грн., 79 600 Євро.
12 листопада 204 року постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 вилучене за результатами проведення обшуку майно, в тому числі грошові кошти, визнано речовими доказами у кримінальному провадженню.
13 листопада 2025 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна вилученого майна, в том числі грошових коштів за результатами проведення обшуку квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року клопотання задоволено.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12024000000001810 про накладення арешту на майно, в тому числі на вказані грошові кошти, які вилучено під час проведення обшуку, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням слідчого судді, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При вирішенні даної апеляційної скарги, колегія суддів також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Перевіркою матеріалів справи, в тому числі долучених прокурором до клопотання та документів, наданих захисником, колегія суддів встановила, що зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів, звертає увагу на кваліфікацію кримінального правопорушення, щодо якого триває досудове розслідування, враховує зміст об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вказані грошові кошти не можуть бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ч. 2 ст. 364 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вилучені грошові кошти не набуто кримінально протиправним шляхом та не отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегли сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З письмових заперечень на клопотання про арешт майна вбачається, що арештовані грошові кошти отримано ОСОБА_5 у законний спосіб, що підтверджується платіжними інструкціями, квитанціями та витягами платників податків з Державного реєстру фізичних осіб України (а.с. 20-89, т. 2).
На думку колегії суддів, наведені докази підтверджують законність джерел походження коштів, вилучених за результатами проведення обшуку квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року не надано дозволу на вилучення грошових коштів.
Колегія суддів вважає, щов силу положень ч.7 ст. 236 КПК України, вказані арештовані грошові кошти є тимчасово вилученим майном, які не відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та не є безпосередньо предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються, а органом досудового розслідування зворотнього не доведено. Хоча в матеріалах і міститься постанова слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 12 листопада 2024 про визнання зазначених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання цього майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить сугубо формальний характер, оскільки в ній як і в самому клопотанні прокурора про арешт грошових коштів, не приведено жодного обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає це майно.
Ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна грошових коштів для власника майна.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вилучені кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти належні ОСОБА_5 в сумі 73 604 дол. США, 767 400 грн., 79 600 Євро, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити.
- Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, - скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 73 604 дол. США, 767 400 грн., 79 600 Євро.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно вилучені 12.11.2024 під час обшуку квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2024, а саме:
- грошові кошти в сумі 73 604 дол. США, 767 400 грн., 79 600 Євро, - відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/53064/24 -к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Справа № 11сс/82/971/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК