Справа № 359/7198/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/340/2025
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання належності нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Чирки С.С.,-
встановив:
У жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Після зміни предмета позову, ОСОБА_1 просила: визнати житловий будинок загальною площею 86, 0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати за позивачем право власності на 7/16 часток житлового будинку загальною площею 86, 0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне їй на праві спільної сумісної власності подружжя із ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилась спадщина яка складається з земельних ділянок: площею 2, 6727 га кадастровий номер 3220881700:03:004:0176, площею 0,1169 га кадастровий номер 3220881700:04:002:0891, площею 0,0138 га кадастровий номер 3220881700:03:005:1191 та 1/2 частки житлового будинку в праві спільної сумісної власності подружжя по АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_1 та чоловік покійної ОСОБА_4 .
В 2021 році спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які належали ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , станом на вказану дату право власності на 1/2частку будинку АДРЕСА_1 оформлено не було.
Позивач зазначала, що житловий будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 вважала, що оскільки право власності на нього виникло в 1997 році за час перебування у шлюбі із ОСОБА_5 , відтак, будинок належить останній на праві спільної сумісної власної подружжя.
Позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на будинок через відсутністьдержавної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на 1/2 частку спірного будинку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2023 рокупозовні вимоги залишено без задоволення.
Вапеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила рішення суду залишити без змін.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_2 заперечив щодо вимог апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог про визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Враховуючи, що будинок не увійшов до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилась спадщина яка складається з земельних ділянок: площею 2, 6727 га кадастровий номер 3220881700:03:004:0176, площею 0,1169 га кадастровий номер 3220881700:04:002:0891, площею 0,0138 га кадастровий номер 3220881700:03:005:1191 та 1/2 частки житлового будинку в праві спільної сумісної власності подружжя по АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_1 та чоловік покійної ОСОБА_4 .
В 2021 році спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які належали ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , станом на вказану дату право власності на 1/2частку будинку АДРЕСА_1 оформлено не було.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначала, що оскільки право власності на житловий будинок виникло у 1997 році, відтак, житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували у зареєстрованому шлюбі із 1968 року.
Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач вважала, що ОСОБА_4 належало 1/16 частка будинку, а ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом має належати 7/16 часток будинку.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).
За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права
та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини
і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
За ч. 1 ст. 101 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
Згідно ч. 1 ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Питання набуття права власності на час будівництва спірного будинку регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».
Відповідно до ст. 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Згідно п. 2 постанови, земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Відтак, підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт побудови його з додержанням вимог законодавства.
Так, ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено копії записів Погосподарської книги за 1961-1969 роки.
Дослідивши копії Погосподарської книги, колегією суддів встановлено, щоза особистимрахунком № НОМЕР_3 міститься запис про проживання у 1961 році ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . В особистій власності господарства знаходиться будинок 1961 року збудови.
За особовимрахунком № НОМЕР_2 міститься відмітка про смерть смерть ОСОБА_6 у 1964 році.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровано 16 лютого 1968 року, сторонам присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».
Згідно довідки Вороньківської сільської ради від 16 жовтня 2020 року № 1146/02-31, ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1966 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_5 у вказаному будинку були зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Довідкою Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24 березня 2023 року № 119/0901-18 підтверджено, що ОСОБА_4 згідно по господарського обліку Вороньківської сільської ради був зареєстрованим по АДРЕСА_1 з 1961 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 грудня 2016 року, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 21 листопада 2016 року.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 долучено до позовної заяви технічний паспорт на спірний будинок та його характеристику, відповідно до якого, житловий будинок площею 74,1 м побудовано у 1964 році.
Враховуючи, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано у 1968 році, а будинок по АДРЕСА_1 побудовано до 1968 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо невизнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_1 не надано належних доказів, які б спростували висновки суду щодо року побудови житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Так, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
Колегія суддів зазначає, що належним доказом, який би міг визначити технічний стан житлового будинку та рік його побудови, є висновок будівельно-технічної експертизи. Заперечуючи факт побудови спірного будинку у 1961 році, під час судового розгляду в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, таке клопотання позивачем не заявлялось.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого обгрунтовано залишено позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що 1/2 житлового будинкупо АДРЕСА_1 увійшла до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє як необґрунтоване, оскільки спірний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 07 вересня 2023 рокуухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко