Справа № 757/41628/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4078/2025
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Матійчук Г.О.,-
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названою заявою.
ОСОБА_1 просив зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» розкрити та надати інформацію, що містить банківську таємницю, відносно ОСОБА_2 шляхом надання роздруківки про рух грошових коштів (список операцій) за період із 11 червня 2020 року по 10 червня 2023 року по рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за названою заявою.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без участі заявника та його представника.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду названої заяви судом встановлено спір про право. Суд вважав, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам.
Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк, є банківською таємницею.
Статтею 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначено коло осіб, на вимогу яких розкривається банківська таємниця, підстави її розкриття та обсяг інформації, яка надається.
Так, підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є:
1) письмовий запит або дозвіл власника інформації;
2) письмова вимога або рішення суду;
3) письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначено законом і є вичерпним.
Відповідно до ст. 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Звертаючись до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, ОСОБА_1 зазначав, що він є спадкоємцем сина ОСОБА_2 .
Заявник вказував, що ОСОБА_2 належав грошовий вклад на трьох банківських рахунках, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_1 не погоджується із розміром залишку грошових коштів на банківських рахунках сина та просив надати інформацію про рух коштів (список операцій) за період із 11 червня 2020 року по 10 червня 2023 року по рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .
Так, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов'язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Розглядаючи подану заяву, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, оскільки із поданої заяви і доданих до неї документів вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки судом не досліджувався факт наявності чи відсутності підстав для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що необхідна інформація може бути витребувана судом у позовному провадженні, зокрема у порядку забезпечення доказів до подання позовної заяви відповідно до положень ст. ст. 116-119 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 18 вересня 2024 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 07 квітня 2025 року
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко