Справа № 759/21899/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1431/2025
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця № 4, про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Журибеди О.М.,-
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 16 869 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 25 110 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Актом про залиття встановлено, що 17 серпня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 сталось залиття із квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 16 869 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., витрати за послуги з оцінки майна у розмірі 3 500 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала.
ОСОБА_1 та його представник заперечили щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із доведеності розміру завданої матеріальної шкоди позивачу, протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між ними, що призвело до залиття квартири ОСОБА_1 .
Стягуючи з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із засад розумності виваженості та справедливості.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно акту про залиття ЖЕД № 4 від 22 серпня 2023 року, залиття квартири позивача 17 серпня 2023 року відбулось із квартири АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу.
Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Агенство Експертної оцінки України» про проведення вартості збитків квартири № АДРЕСА_1 від 19 вересня 2023 року, розмір завданих збитків позивачу становить 16 869 грн 00 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 зобов'язана відшкодувати матеріальну шкоду спричинену залиттям квартири позивача. ОСОБА_1 просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду, яку позивач оцінював у розмірі 20 000 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 25 110 грн 40 коп.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано: копію акту про залиття від 22 серпня 2023 року, звіт про оцінку майна від 19 вересня 2023 року.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування наявності вини у завданні матеріальної шкоди позивачу та розміру завданої матеріальної шкоди.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вважала, що акт про залиття ЖЕД № 4 від 22 серпня 2023 року складено із порушенням вимог «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій». Зазначала, що представником позивача у суді першої інстанції не заявлялись клопотання про допит осіб, які були присутні під час складання вказаного акту.
Під час апеляційного перегляду представником ОСОБА_1 заявлено клопотання про допит у судовому засіданні осіб, які складали акт про залиття ЖЕД № 4 від 22 серпня 2023 року.
Представник позивача наголошував на необхідності допиту зазначених осіб у якості свідків для підтвердження доводів про те, що залиття квартири ОСОБА_1 сталось саме із квартири ОСОБА_2 .
Колегією суддів вказане клопотання задоволено. Разом з тим, у судове засідання, призначене на 26 березня 2025 року, представником позивача прибуття до суду свідків забезпечено не було.
Так, ОСОБА_2 долучений до матеріалів справи акт про залиття ЖЕД № 4 від 22 серпня 2023 року жодним чином не спростувала.
Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляла клопотань про проведення судової експертизи, для встановлення причини залиття квартири АДРЕСА_1 .
Розв'язуючи спір та стягуючи із ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 16 869 грн 00 коп., суд першої інстанції правильно взяв до уваги акт про залиття ЖЕД № 4 від 22 серпня 2023 року та звіт про оцінку майна ТОВ «Агенство Експертної оцінки України» від 19 вересня 2023 року.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стягуючи моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд виходив з положень ст. 23 ЦК України, при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди».
Судом правильно взято до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що акт від 22 серпня 2023 року є неналежним доказом та складено з порушеннями вимог закону, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянтом не надано доказів, які б спростовували складений акт про причини залиття квартири АДРЕСА_1 .
Наявний в матеріалах справи акт про залиття квартири складений уповноваженими особами та відповідає вимогам закону.
До апеляційної скарги відповідачем не долучено жодних доказів, які б давали підстави вважати, що розмір завданої шкоди ОСОБА_1 є іншим.
Інші доводи також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 16 січня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко