Справа № 757/18192/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2215/2025
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Київський фтизіопульмологічний центр» про визнання незаконними та скасування наказів, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Кордюкової Ж.І.,-
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ КНП «КФПЦ» від 04 вересня 2023 року № 182-к; визнати незаконним та скасувати наказ КНП «КФПЦ» від 31 липня 2023 року № 62, від 28 червня 2023 року № 137-к, від 18 серпня 2023 року № 166-к, від 21 серпня 2023 року № 169-к, від 22 серпня 2023 року № 172-к, від 23 серпня 2023 року № 174-к, від 04 вересня 2023 року № 181-к; поновити на посаді лікаря-рентгенолога КНП «КФПЦ»; стягнути з КНП «КФПЦ» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 вересня 2023 року по 12 вересня 2023 року в розмірі 8 085 грн 12 коп., моральну шкоди в розмірі 20 000 грн 00 коп.; заборгованість по заробітній платі за серпень 2023 року, ненараховану премію за 27 липня 2023 року у розмірі 6 300 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-рентгенолога.
Згідно наказу № 182-к від 04 вересня 2023 року позивача звільнено за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважав вказаний наказ незаконним.
Позивач зазначав, що відповідач в день звільнення не провів з ним повного розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України, відтак, маєсплатити заборгованість по заробітній платі за період з 31 серпня 2023 року по 11 вересня 2023 року.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказував, що його безпідставно позбавлено премії, що виплачується до дня медичних працівників 27 липня 2023 року згідно Указу Президента України № 327/2023.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року названий позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу директор комунального некомерційного підприємства «Київський фтизіопульмологічний центр» зазначила, що рішення суду законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
Представник комунального некомерційного підприємства «Київський фтизіопульмологічний центр» проти апеляційної скарги заперечила.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для скасування оспорюваних наказів та вважав правомірним притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допущення рішення в цій частині до негайного виконання.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 із 25 березня 2021 року по 04 вересня 2023 року працював в КНП «КФПЦ» на посаді лікаря-рентгенолога.
Згідно доповідної записки від 23 червня 2023 року та акту від 23 червня 2023 року № 2 лікар - рентгенолог діагностичної частини Дарницького підрозділу ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин в період з 8 год до 10-22 год.
Відповідно до акту від 23 червня 2023 року № 3, позивач відмовився надати пояснення про причину відсутності на робочому місці.
28 червня 2023 року КНП «КФПЦ» видано наказ № 137-к, яким позивачу оголошено догану за відсутність на робочому місці 23 червня 2023 року з 8 год до 10-22 год без поважних причин.
28 грудня 2021 року КНП «КФПЦ» видано наказ № 113 «Про забезпечення безперебійної роботи пересувного цифрового флюорографа» та наказ від 31 липня 2023 року № 62 «Про затвердження роботи флюорографа пересувного на серпень 2023 року», яким затверджено графік та місце роботи пересувного флюорографа 09 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року та бригад медичних працівників, до складу яких включено позивача.
Згідно акту від 08 серпня 2023 року після ознайомлення з наказом від 31 липня 2023 року № 62 «Про затвердження роботи флюорографа пересувного на серпень 2023 року» позивач відмовився ставити про це підпис.
Доповідними записками та актами про відсутність на робочому місці від 09 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року підтверджено відсутність позивача у складі бригади для виконання обов'язків на пересувному флюорографі.
КНП «КФПЦ» застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді доган за неприбуття 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року до складу бригади для виконання обов'язків на пересувному флюорографі, про що видані накази, з яким ОСОБА_1 відмовився знайомитись, що підтверджується актами.
04 вересня 2023 року до позивача застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення) за неприбуття 18 серпня 2023 рокудо складу бригади для виконання обов'язків на пересувному флюорографі.
Наказом від 04 вересня 2023 року № 182-к позивача звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, наказано виплатити грошову компенсацію за 39 днів невикористаної відпустки.
04 вересня 2023 року із позивачем проведено розрахунок у розмірі 20 731 грн 80 коп.
Згідно листа від 04 вересня 2023 року № 061-200/1322/04 КНП «КФПЦ» ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення.
11 вересня 2023 року із позивачем проведено розрахунок по страховій виплаті в розмірі 3 711 грн 50 коп.
06 вересня 2023 року сформовано платіжну відомість № 130 на безготівкове зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 2 625 грн 00 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що накази про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді доган від 18 серпня 2023 року № 166-к, від 21 серпня 2023 року № 169-к, від 22 серпня 2023 року № 172-к, від 23 серпня 2023 року № 174-к та наказ про звільнення 04 вересня 2023 року № 181-к є незаконними та необгрунтованими. Позивач просив стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 31 серпня 2023 року по 11 вересня 2023 року, невиплачену премію та завдану моральну шкоду.
За ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Відповідно до ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
За ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 25 березня 2021 року по 04 вересня 2023 року працював в КНП «КФПЦ» на посаді лікаря-рентгенолога.
Відповідно до п.1.6. посадової інструкції лікаря - рентгенолога діагностичної частини Дарницького підрозділу встановлено, що на момент прийняття на роботу працівникові визначено робоче місце за адресою: вул. Харківське шосе, 121/3, м. Київ. В разі виробничої необхідності, не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
За п. 4.6, 4.7 інструкції лікаря - рентгенолога діагностичної частини Дарницького підрозділу встановлено, що лікар-рентгенолог несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання наказів та розпоряджень керівництва КІШ «ФТИЗІАТРІЯ», за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, виробничої санітарії.
Матеріали справи містять доповідну записку від 23 червня 2023 року та акт від 23 червня 2023 року № 2 від про відсутність на робочому місці лікаря - рентгенолога діагностичної частини Дарницького підрозділу ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин в період з 8 год до 10-22 год.
ОСОБА_1 відмовився надавати свої пояснення про причину відсутності на робочому місці, що підтверджується актом від 23 червня 2023 року № 3.
Наказом від 31 липня 2023 року № 62 «Про затвердження роботи флюорографа пересувного на серпень 2023 року» затверджено графік та місце роботи пересувного флюорографа 09 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року та бригад медичних працівників, до складу яких включено позивача.
Згідно акту від 08 серпня 2023 року після ознайомлення з наказом від 31 липня 2023 року № 62 «Про затвердження роботи флюорографа пересувного на серпень 2023 року» позивач відмовився ставити про це підпис.
Свої посадові обов'язки лікар - рентгенолог діагностичної частини Дарницького підрозділу ОСОБА_1 без поважних причин не виконав, у визначеному наказом місці розташування пересувного флюорографа не працював 09 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року.
До матеріалів справи долучено доповідні записи та акти, що підтверджують відсутність позивача на робочому місці у вказані дати без поважних причин.
Згіднодо ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідач, дотримуючись положень трудового законодавства, зажадав від ОСОБА_1 пояснень щодо причин відсутності на робочому місці.
Відповідно до актів від 09 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року, позивач відмовився надати такі пояснення.
Так, до матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2021 року про прийом на роботу із відміткою про ознайомлення із правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
Відтак, у позивача із 25 березня 2021 року виник обов'язок дотримуватись вимог трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та виконувати вимоги наказів відповідача.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, а також обов'язку своєчасно та якісно проводити рентгенологічні дослідження, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав правомірним застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган та звільнення від 04 вересня 2023 року № 181-к за допущені ним порушення трудової дисципліни. Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі не підлягають задоволенню.
Позовну вимогу про стягнення із відповідача ненараховану премію за 27 липня 2023 року, колегія суддів вважає недоведеною та необгрунтованою, оскільки на момент її нарахування до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення від 28 червня 2023 року № 137-к, що суперечить положенням ч. 3 ст. 151 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога до ОСОБА_1 щодо виконання своїх посадових обов'язків лікаря - рентгенолога у визначеному наказом від 31 липня 2023 року № 62 місці розташування пересувного флюорографа суперечить правилам внутрішнього розпорядку та посадовій інструкції, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються положеннями п. 1.6 вказаної інструкції. Відповідно до п.1.6. посадової інструкції лікаря - рентгенолога діагностичної частини Дарницького підрозділу встановлено, що на момент прийняття на роботу працівникові визначено робоче місце за адресою: вул. Харківське шосе, 121/3, м. Київ. В разі виробничої необхідності, не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача безпідставно застосовано заходи дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці без поважних причин, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 липня 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко