24 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погодженого прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на 176 000 гривень, 360 Євро, 29 205 доларів США та 7 810 рублів російської федерації.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Вважає, що грошові кошти вилучені незаконно, оскільки ухвалою слідчого судді про обшук від 11.09.2024 прямо відмовлено у вилученні готівкових грошових коштів через необґрунтованість такої вимоги.
Крім того, після проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 сторона обвинувачення вже зверталась з клопотанням про арешт цього майна, у задоволенні якого було відмовлено.
Однак, вказане рішення суду не виконано.
Після чого, ухвалою слідчого судді від 06.11.2024 встановлено бездіяльність прокурора щодо неповернення тимчасово вилучених грошових коштів та зобов'язано прокурора повернути ОСОБА_8 вилучені грошові кошти.
Також, як стверджує ОСОБА_8 , грошові кошти у розмірі 29 205 доларів США не є його власністю, а належать його другу ОСОБА_10 , який у березні 2024 року після продажу своїх транспортних засобів передав грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США ОСОБА_8 на зберігання.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000306 від 31.03.2023 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.
24.10.2024 старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на 176 000 гривень, 360 Євро, 29 205 доларів США та 7 810 рублів російської федерації.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_8 .
Відповідно до протоколу обшуку від 23.09.2024 та протоколу огляду від 08.10.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено, зокрема грошові кошти 176 000 гривень, 360 Євро, 29 205 доларів США та 7 810 рублів російської федерації.
Також 23.09.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та сторона обвинувачення дотримались.
Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання слідчого про арешт майна та арешту цього майна.
Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, які не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погодженого прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на 176 000 гривень, 360 Євро, 29 205 доларів США та 7 810 рублів російської федерації, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/580/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/39927/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1