Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 квітня 2025 року Справа № 520/103/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про повернення безпідставно сплачених коштів,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- Стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 51 457,11 грн. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби з 08.10.2024 до 30.11.2024 на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).
- Судові витрати покласти на Відповідача, стягнувши з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3028 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Згідно довідки відділення поштового зв'язку, яка долучена до судової кореспонденції, що повернулася до суду вбачається, що ухвалу суду про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками не вручено відповідачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Таким чином, з урахуванням пунктів 94-109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009р. вбачається, що відповідач, повідомлений відділенням поштового зв'язку про надходження на його ім'я поштового відправлення, яке містило ухвалу суду, та необхідність особисто отримати поштове відправлення у відділенні зв'язку, не прибув для його отримання протягом визначеного Правилами терміну.
Іншої адреси, на яку має бути направлена судова кореспонденція, суду не надано.
Таким чином суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про розгляд справи, та суд може розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 190 від 03.07.2024 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 №253 солдат ОСОБА_1 з 02.09.2024 на підставі направлення лікаря направлений на лікування до КНП «Обласний госпіталь ветеранів війни» м. Харків. В подальшому переведений до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги».
Згідно довідки медичного директора КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» №7344 від 11.11.2024 солдат ОСОБА_1 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні у цьому лікувальному закладі з 25.09.2024 по 07.10.2024.
До місця служби і дислокації свого підрозділу солдат ОСОБА_1 після лікування не повернувся, тобто з 08.10.2024 є таким військовослужбовцем, що самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану.
Результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2024 за №5797. До Територіального управління ДБР у м. Краматорськ направлено відповідне повідомлення у порядку ст. 214 КПК України для внесення відповідних відомостей до ЄРДР за фактом нез'явлення з лікування до місця служби солдатом ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи викладене, а також те, що про виписку з лікувального закладу військова частина дізналася лише 30.11.2024 (дата реєстрації вхідного документу) з відповідного повідомлення лікарні, має місце безпідставна виплата солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 51 457,11 грн, з яких:
- 22 454,01 грн, за період з 08.10.2024 до 31.10.2024;
- 29003,10 грн, за період з 01.11.2024 до 30.11.2024.
Таким чином, ОСОБА_1 набув грошові кошти в сумі 51 457,11 грн. без достатньої правової підстави, оскільки не повернувся з лікування до місця служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 08.10.2024 до 30.11.2024, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, суд встановив, що висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення місця служби під час дії воєнного стану, у зв'язку з чим матеріали відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України направлені до Територіального управління ДБР у м. Краматорськ для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за період за спірний період.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про повернення безпідставно сплачених коштів,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 51 457,11 грн. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби з 08.10.2024 до 30.11.2024 на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.