Справа №500/935/25
07 квітня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 в Виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" та з 01.03.2012 по 30.09.2023 в Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 31.10.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 в Виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" та з 01.03.2012 по 30.09.2023 в Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 55 років 31.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2) із заявою про призначення пенсії згідно із статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 07.11.2024 позивач отримала лист відповідача 2 №1900-0204-8/54451, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 1) від 07.11.2024 №192050047745 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні відповідача 1 від 07.11.2024 №192050047745 зазначено, що вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії становить 55 років 02 місяці 05 днів, страховий стаж - 17 років 05 місяців 01 день. Також у зазначеному рішенні вказано, що для підтвердження періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявниця надала: довідку від 16.01.2024 №01-12/55, видану Білоцерківським національним аграрним університетом, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зарахована до Білоцерківського сільськогосподарського інституту на денну форму навчання з 14.08.1986 та була відрахована з 27.06.1991 у зв'язку із закінченням навчання; довідку №15.2-03/679 від 28.03.2024, видану Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , з 17.04.1990 по 26.06.1991.
Відповідачем 1 зазначено, що документами підтверджено відповідно до частини другої статті 55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю, особи станом на 01.01.1993 - 04 роки 10 місяців 13 днів. Також відповідачем 1 зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку не застосовується, додаткове зниження величини пенсійного віку - 1 рік за 3 роки. Пенсійний вік гр. ОСОБА_1 може бути зниженим на 1 рік, тобто по досягненню 59 років.
Також вказано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно не менше 34 років страхового стажу, який надасть право позивачу виходу на пенсію у 59 років (35-1=34).
Відповідачем 1 також повідомлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.2002, оскільки записи №2 - №3 про період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 зроблені раніше дати заповнення трудової книжки, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Одночасно зазначено, що по вищезазначеному періоду роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002, встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявниці у трудових відносинах із Комерційною фірмою "Ауріка". Період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо).
Враховуючи вищезазначене, відповідач 1 відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із відсутністю пенсійного віку 59 років та необхідного страхового стажу 34 роки.
Листом відповідача 2 від 25.11.2024 №8703-8733/Н-02/8-1900/24 позивачу за її зверненням надіслано розрахунок стажу відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 31.10.2024.
З вказаного розрахунку стажу відповідача 1 вбачається, що позивачу до страхового стажу зараховано окрім періоду навчання, період догляду за дитиною до досягнення 3-х років з 28.06.1991 по 01.06.1994. До страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків роботодавцем.
З такими діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачка не згідна, вважає їх протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 11.03.2025 надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В заперечення вказує, що 31.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заява від 31.10.2024 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вище вказаної заяви, відповідачем 1 прийнято рішення №192050047745 від 07.11.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , дострокової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю пенсійного віку 59 років та необхідного страхового стажу 34 роки.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав - 17 років 05 місяців 01 день.
З посиланням на норми чинного законодавства зауважує, що за результатами розгляду документів доданих до заяви від 31.10.2024, до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи 01.08.1991 по 20.06.2002 за даними трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.2002, оскільки записи №2 - №3 зроблені раніше (в 1986 році) дати заповнення трудової книжки (2002 рік), чим порушені вимоги п. 2.2 Інструкції №58.
Окрім цього, зазначає, що за період роботи з 01.03.2012 по 30.09.2023 у ВАТ "Бережанський склозавод" відсутня інформація в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відсутні підстави щодо зарахування спірного періоду з 02.06.1994 по 20.06.2002 у Виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" та з 01.03.2012 по 30.09.2023 у ВАТ "Бережанський склозавод", у зв'язку з відсутністю належним чином підтверджуючих документів.
Ухвалою суду від 24.03.2025 продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .
Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами на його обґрунтування.
Продовжено строк розгляду справи №500/935/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії поза межами процесуального строку розгляду справи на один місяць.
27.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням від 07.11.2024 №192050047745 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлено наявність права у ОСОБА_1 на пенсію за віком за нормами цього Закону при досягненні пенсійного віку 59 років та необхідного страхового стажу 34 роки.
Страховий стаж позивача становить 17 років 05 місяців 01 день.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано період роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.2002, оскільки записи №2 - №3 про період роботи з 01.08.1991 по 26.02.2002 зроблений раніше дати заповнення трудової книжки, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Одночасно повідомляє, що по вище зазначеному періоду роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002, встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявниці у трудових відносинах з комерційною фірмою "Ауріка".
Період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо).
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії по статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю пенсійного віку 59 років та необхідного страхового стажу 34 роки.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 55 років 31.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням №192050047745 від 07.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю пенсійного віку 59 років та необхідного страхового стажу 34 роки.
Страховий стаж позивача склав - 17 років 05 місяців 01 день.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 31.10.2024, до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.2002, оскільки записи №2 - №3 про період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 зроблені раніше дати заповнення трудової книжки, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.
Одночасно повідомлено, що по вище зазначеному періоду роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002, встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявниці у трудових відносинах із Комерційною фірмою "Ауріка". Період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо).
Крім того листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.11.2024 №8703-8733/Н-02/8-1900/24 позивачу за її зверненням надіслано розрахунок стажу відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 31.10.2024, з якого вбачається, що позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків роботодавцем.
З такими діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач не згідна, вважає їх протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини першої статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно пункту 2 статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
У відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення позивача від 31.10.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Для підтвердження періоду роботи (проживання) на території посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ позивач надала:
- довідку від 16.01.2024 №01-12/55, видану Білоцерківським національним аграрним університетом, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зарахована до Білоцерківського сільськогосподарського інституту на денну форму навчання з 14.08.1986 та була відрахована з 27.06.1991 у зв'язку із закінченням навчання;
- довідку №15.2-03/679 від 28.03.2024, видану Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , з 17.04.1990 по 26.06.1991,
з 14.08.1986 по 16.04.1990 - 03 роки 08 місяців 03 дні;
з 17.04.1990 по 26.06.1991 - 01 рік 02 місяці 10 днів.
- довідку від 16.01.2024 №01-12/55, видану Білоцерківським національним аграрним університетом, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зарахована до Білоцерківського сільськогосподарського інституту на денну форму навчання з 14.08.1986 та була відрахована з 27.06.1991 у зв'язку із закінченням навчання.
Документами підтверджено відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю, особи станом на 01.01.1993 - 04 роки 10 місяців 13 днів. Початкова величина зниження пенсійного віку не застосовується, додаткове зниження величини пенсійного віку - 1 рік за 3 роки. Пенсійний вік ОСОБА_1 може бути зниженим на 1 рік, тобто по досягненню 59 років.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно не менше 34 років страхового стажу, який надасть право позивачу виходу на пенсію у 59 років (35-1=34).
Крім того за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.2002, оскільки записи №2 - №3 про період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 зроблені раніше дати заповнення трудової книжки, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Одночасно зазначено, що по вищезазначеному періоду роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002, встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявниці у трудових відносинах із Комерційною фірмою "Ауріка". Період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо).
Крім того листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.11.2024 №8703-8733/Н-02/8-1900/24 позивачу за її зверненням надіслано розрахунок стажу відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 31.10.2024, з якого вбачається, що позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків роботодавцем.
Спір в даній справі виник з приводу не зарахування до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи позивача з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.06.2002 позивач ОСОБА_1 до поступлення на роботу на Білоцерківську виробничо-комерційну фірму "Ауріка" навчалася в Білоцерківському сільськогосподарському інституті ім. П.Л.Погребняка з 01.09.1986 по 27.06.1991 (диплом НОМЕР_3 від 27.06.1991)
запис №2 - 01.08.1991 - прийнята на роботу начальником виробничого відділу Комерційної фірми "Ауріка" (наказ №57 від 28.07.1991),
запис №3 - 20.06.2002 звільнена з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №66 від 20.06.2002),
запис №7 - 15.02.2011 прийнята на роботу у ВАТ "Бережанський склозавод" по строковому договору зав складом готової продукції (наказ №3 від 15.02.2011) та продовжує працювати.
Згідно форми РС-право при зверненні 31.10.2024 до органів Пенсійного фонду України ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період роботи з 01.09.1986 по 27.06.1991 навчання - 4 роки 9 місяців 27 днів, з 28.06.1991 по 01.06.1994 догляд за дитиною до досягнення 3 років - 2 роки 11 місяців 4 дня, з 01.07.2002 по 31.12.2033 - 1 рік 6 місяців , з 01.01.2004 по 29.02.2012 - 8 років 2 місяці, всього 17 років 5 місяців 1 день.
Період роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.2002 не зарахований, оскільки записи №2 - №3 зроблені раніше дати заповнення трудової книжки, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Також по періоду роботи з 01.08.1991 по 20.06.2002, встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявниці у трудових відносинах із Комерційною фірмою "Ауріка".
У період внесення записів про роботу позивача у спірний період, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
З положень пункту 1.1. Інструкції №58 вбачається, що Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. (пункт 1.4. Інструкції №58)
В даному випадку позивачем при поступленні на роботу на Білоцерківську виробничо-комерційну фірму "Ауріка" було подано диплом НОМЕР_3 від 27.06.1991 про навчання в Білоцерківському сільськогосподарському інституті ім. П.Л.Погребняка з 01.09.1986 по 27.06.1991, про що і було здійснено запис за №1 в трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. (пункт 2.4. Інструкції №58).
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідки про наявний страховий стаж.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що неправильно здійснено запис про дату заповнення трудової книжки не може бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, довідки, яка оформляється відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідачі в свою чергу не надали суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином при винесенні рішення №192050047745 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно не зарахувало до її страхового стажу спірний період роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 згідно записів № 2- №3 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.2002.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 та з 01.03.2012 по 30.09.2023 згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків роботодавцем, то суд враховує таке.
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами частин четвертої - шостої, дев'ятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що з 01.01.2004 до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Отже, для підтвердження страхового стажу з 01.01.2004 органами Пенсійного фонду обов'язково використовуються дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з відомостями щодо сплати страховий внесків.
Страхові внески відповідно до вищевказаного механізму законодавчого регулювання мали сплачуватись за застраховану особу - позивача її роботодавцем.
При цьому, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд вважає, що внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність сплати страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за спірний період роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002, з 01.03.2012 по 30.09.2023 не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 в Білоцерківській виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" згідно записів №2 - №3 трудової книжки НОМЕР_2 від 20.06.2002, у зарахуванні якого було відмовлено при винесенні рішення №192050047745 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Також підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду роботи з 01.03.2012 по 30.09.2023 у Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод".
Суд зауважує, що належним відповідачем за позовними вимогами позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву ОСОБА_1 від 31.10.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області суд покладає обов'язок зарахувати вказані вище періоди до страхового стажу позивача.
В даному випадку для встановлення належного відповідача визначальним є те, структурний підрозділ якого пенсійного органу розглядав заяву позивача про призначення пенсії від 31.10.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №1421699890 від 10.12.2024.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 в Виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" та з 01.03.2012 по 30.09.2023 в Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.06.1994 по 20.06.2002 в Виробничо-комерційній фірмі "Ауріка" та з 01.03.2012 по 30.09.2023 в Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 сплачений судови йзбір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 07 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл., 73028, код ЄДРПОУ: 21295057).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.