07 квітня 2025 року Справа № 480/621/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/621/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 183450011709 від 03.01.2025 року.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 02.11.1994 року по 31.03.2020 року до стажу державної служби.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 №889 - VIII, ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993№ 3723-ХІІ у розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки ГУ ДПС у Сумській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 242/Т/18-28-10-02-06 від 30.12.2024, довідки про складові зарплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.12.2024 № 243/Т/1/-28-10-02-06, довідки про стаж роботи в податкових органах № 143/18-28-11-07 від 27.12.2024 та інші, наявні в пенсійній справі, починаючи з 30.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати нарахування доплати до пенсії державного службовця за звання "Заслужений економіст України за особливі заслуги перед Україною".
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка з 05.01.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, пенсію призначено за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та додатково отримує надбавку до пенсії за особливі заслуги перед Україною (Почесне звання України, колишнього СРСР та УРСР “заслужений») в розмірі 25% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність).
30.12.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою №18543 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в порядку, передбаченому п.п. 2, 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ. До заяви були додані всі необхідні документи для призначення пенсії.
За результатами розгляду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.01.2025 року №183450011709 відмовлено в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки порушені вимоги ст.37 Закону України "Про державну службу".
В обгрунтуванні у відмові в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зазначено, що позивачка з 15.05.1994 по 31.03.2020 року працювала на “...посадах начальника відділу митного аудиту управління аудиту в Головному управлінні Державної податкової служби України в Сумській області, які не відноситься до посад державної служби».
Позивачка з відмовою не погоджується, оскільки згідно даних трудової книжки на посадах в підрозділах митного аудиту вона працювала лише з 01.06.2013 по 31.03.2020 року, а не з 15.05.1995 по 31.03.2020 року, і до 01.06.2013 року підрозділ митного аудиту взагалі перебував у структурі Сумської митниці.
Вважаючи порушеним своє право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витребувано додаткові докази.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до їх електронних кабінетів 27.01.2025 (а.с. 45, 46).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав, але надав копії запитуваних документів.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка звернулась до відповідача-1 із заявою від 30.12.2024 щодо перерахунку пенсії - перехід з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу».
За результатом розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 183450011709 від 03.01.2025 про відмову позивачці в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Відповідач вважає рішення правомірним і обґрунтованим з огляду на таке.
Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ (далі - Закон № 889-УІІІ), який набув чинності 01.05.2016, передбачено порядок та умови призначення пенсії державним службовцям.
Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону № 889-УІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державним службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державним службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців.
При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889-VIII за записами трудової книжки, встановлюється відповідність займаної особою посади, посадам, визначеним в статті 25 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 889-VIII прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов'язаних із службою здійснюється з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.
Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні» було передбачено, що Рада Міністрів Української PCP встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки.
Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України. А саме, постановами Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 № 599 “Питання державної податкової служби в Україні», від 22.02.1999 № 258 “Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 22.09.2004 № 1234 “Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 19.12.2012 № 1169 “Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби», від 23.10.2013 № 839 “Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів».
Водночас, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», яке 06.08.2016 втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465 “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях.
Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Тобто, посадові особи контролюючих органів, яким присвоєні спеціальні звання, не належать до посад, віднесених до категорій державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій (інспекцій) на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
На підставі аналізу наданих позивачкою документів встановлено, що з 15.05.1995 по 30.12.2024 вона працювала на посадах в органі Державної податкової служби з присвоєнням спеціального звання, які не відносяться до посад державної служби. А отже, не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
В зв'язку з викладеним було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу», оскільки порушені вимоги статті 37 Закону № 3723-ХІІ та відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 47-48).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 65 звор.бік - 66).
30.12.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (а.с. 67).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.01.2025 року №183450011709 відмовлено в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". В обґрунтування рішення зазначено, що з 15.05.1995 р. по 31.03.2020 ОСОБА_1 працювала на посадах начальника відділу митного аудиту управління аудиту в Головному управлінні Державної податкової служби України у Сумській області, які не відноситься до посад державної служби. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки порушені вимоги ст.37 Закону України "Про державну службу" (а.с. 31).
Не погодившись з відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889- VIII від 10.12.2015 року, набрав чинності 01.05.2016 р. (далі- Закон № 889-VІІІ).
Відповідно до п. 2 розд. XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16. 12. 1993 р. (далі Закон № 3723-ХІІ) крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.п. 10, 12 розд. XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, відповідно до чинних законодавчих актів, пенсії державним службовцям призначаються відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявності відповідного страхового стажу та, не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 24 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державний службі станом на 1 травня 2016 року.
Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем заперечується можливість віднесення періоду роботи ОСОБА_1 з 15.05.1995 р. по 31.03.2020 на посадах в Головному управлінні Державної податкової служби України у Сумській області до посад державної служби.
Крім того, суд наголошує, що відповідачем не зазначено жодних підстав щодо не зарахування періоду роботи позивача з 02.11.1994 по 14.05.1995.
Так, зі змісту трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.11.1994 року по 31.03.2020 працювала в органах податкової служби, що підтверджується відомостями із трудової книжки позивача (а.с. 18-30).
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Згідно п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Разом з тим, згідно ст. 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Крім того, ч.17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, суд вважає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Тому, період роботи позивача в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не зарахування позивачу стажу державної служби є протиправним та підлягає скасуванню, та як наслідок слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи позивача в органах державної податкової служби з 02.11.1994 року по 31.03.2020.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 №889 - VIII, ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993№ 3723-ХІІ у розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки ГУ ДПС у Сумській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 242/Т/18-28-10-02-06 від 30.12.2024, довідки про складові зарплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.12.2024 № 243/Т/1/-28-10-02-06, довідки про стаж роботи в податкових органах № 143/18-28-11-07 від 27.12.2024 та інші, наявні в пенсійній справі, починаючи з 30.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати нарахування доплати до пенсії державного службовця за звання "Заслужений економіст України за особливі заслуги перед Україною", суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно ч. 1 ст. 58 указаного Закону Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин є необхідність зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2024 про переведення на інший вид пенсії з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за адміністративним позовом про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пенсію, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 233/330/17.
У розрізі наведеного суд вважає, що вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 №889 - VIII, ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993№ 3723-ХІІ у розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки ГУ ДПС у Сумській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 242/Т/18-28-10-02-06 від 30.12.2024, довідки про складові зарплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.12.2024 № 243/Т/1/-28-10-02-06, довідки про стаж роботи в податкових органах № 143/18-28-11-07 від 27.12.2024 та інші, наявні в пенсійній справі, починаючи з 30.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати нарахування доплати до пенсії державного службовця за звання "Заслужений економіст України за особливі заслуги перед Україною"є передчасними, оскільки рішення щодо переведення ОСОБА_1 на відповідний вид пенсії ГУ ПФ в Полтавській області не приймалося.
Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 13).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 183450011709 від 03.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу державної служби періоди роботи у податкових органах з 02.11.1994 року по 31.03.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.12.2024 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук