07 квітня 2025 року м. Рівне №460/8613/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Рівненській області в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії з 01.08.2017, виходячи з 70% сум грошового забезпечення ОСОБА_2
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з розрахунку 70% сум грошового забезпечення ОСОБА_2 , з врахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що чоловік позивачки ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримував пенсію, яку призначено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв'язку з його смертю, позивачу призначена пенсія по втраті годувальника. На момент призначення (01.08.2017) розмір пенсії було визначено з розрахунку 70% сум грошового забезпечення. Однак, як стало відомо позивачу з матеріалів пенсійної справи, з 01.09.2017 розмір пенсії позивача знижено до 40% сум грошового забезпечення.
Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки такі дії обмежують її право на належне пенсійне забезпечення передбачене чинним законодавством. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Гудими Н.С. від 12.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового провадження.
26.02.25 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи дану справу передано на розгляд судді Щербакова В.В.
Ухвалою судді від 27.02.25 справу прийнято до провадження судді Щербакова В.В.
04.04.2025 відповідач подав відзив на позов, у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 01.08.2017 призначено пенсію в разі втрати годувальника за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Оскільки станом на 01.08.2017 року пенсія було призначена лише на одного утриманці, ОСОБА_1 , то обрахунок пенсії проведено у розмірі 70% сум грошового забезпечення. Натомість, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було призначено суміжні пенсії у разі втрати годувальника на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , що стало підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 40% сум грошового забезпечення, відповідно до ст. 36 Закону 2262 у редакції на момент призначення пенсії.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_2 є військовим пенсіонером, перебував на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримував пенсію, призначену згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії). Дані факти не заперечуються сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу по пенсійній справі.
З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер.
Позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію по втраті годувальника.
На момент призначення основний розмір пенсії становив 70% сум грошового забезпечення.
Водночас, в подальшому, відповідачем, протиправно - на думку позивача, проведено зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 70% сум грошового забезпечення до 40 % сум грошового забезпечення.
Вважаючи викладені вище дії відповідача протиправними, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992. (далі - Закон №2262-ХІІ, тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ передбачені такі види пенсійного забезпечення як пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності та пенсія в разі втрати годувальника.
Згідно статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Матеріалам справи підтверджено, що позивачу призначено пенсію з 01.08.2017, розмір пенсії на момент призначення становив 70% сум грошового забезпечення.
Разом з тим, в даному випадку наявний спір щодо правомірності зменшення розміру пенсії позивача до 40% сум грошового забезпечення.
Відповідно до статті 36 Закону № 2262-ХІІ визначено розміри пенсій в разі втрати годувальника.
Зокрема: пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Натомість, як зазначає відповідач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було призначено суміжні пенсії у разі втрати годувальника на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , що стало підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 40% сум грошового забезпечення. Вказані обставини підтверджено витягом з електронної системи ПФУ.
З аналізу наведеного вище вбачається, що відповідач знижуючи розмір пенсії до 40% сум грошового забезпечення з огляду на наявність інших 5 утриманців діяв правомірно та відповідне до норм чинного законодавства.
Водночас, суд зауважує, що 02.04.2022 набули чинності зміни, якими ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступному вигляді:
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
У липні 2022 року ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та обраховано його із розміру 70% сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії.
На даний момент пенсія обраховано із розміру 70% сум грошового забезпечення та проводиться її виплата.
Таким чином, вимоги позивача за період з 01.07.2022 є безпідставними, оскільки права позивач не порушено.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено законність оскаржуваних дій, а доводи позивача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 квітня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Суддя В.В. Щербаков