Справа № 420/8103/25
07 квітня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 19.03.2025 звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у непроведенні з 19.09.2024 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 19.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,0796 (з урахуванням послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197), з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,115 (з урахуванням послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796), з урахуванням виплачених сум;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом подання до суду: - документ про доплату судового збору у розмірі 968,96 грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA468999980313171206084015756, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або уточнену позовну заяву зі зміненими позовними вимогами та доказами її відправки на адресу відповідача; обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача, на виконання ухвали суду від 24.03.2025, до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію ID: 1591-5538-5432-0437від 31.03.2025, що підтверджує оплату судового збору у розмірі 968 грн 96 коп., а також заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання адміністративного позову.
В обгрунтуванні поданої заяви представник позивача зазначає, станом на - 24.02.2022, позивач постійно проживав у м. Каховка Херсонської області. В жовтні 2022 року позивачу вдалося виїхати на підконтрольну територію України, а саме в смт. Солоницівку Харківської області. Після переміщення на підконтрольну територію України, позивач, в першу чергу, був вимушений протягом 2023 та 2024 років займатися облаштуванням свого побуту на новому місці проживання, на що він витратив багато часу. У зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я та загостренням хронічних хвороб, у цей період позивач також багато часу витратив на лікування, оскільки вимушений був систематично звертатися до закладів охорони здоров'я, проходити медичні обстеження та виконувати призначення. На початку 2025 року стан здоров'я позивача дещо покращився., що обумовило виникнення часу на отримання професійної правничої допомоги у питанні правильності перерахунку призначеної йому пенсії. Відповідач протиправно не провівши, перерахунок його пенсії ані в 2021, ані в 2022, ані в 2023, ані в 2024 році. відповідач на момент звернення позивача до суду з даним позовом перебував у стані триваючого безперервного порушення його прав починаючи з 01 березня 2021. Окремо слід зазначити, що враховуючи методологію перерахунку пенсії, яка встановлена частиною другою статті 42 Закону України № 1058-IV, неможливим є її перерахунок тільки з урахуванням коефіцієнта, який був встановлений станом на 01 березня останнього року та який є останнім діючим в межах встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку.
Суд критично ставиться до вказаних доводів представника позивача та з приводу вказаної заяви зазначає наступне.
Суд не приймає вказані доводи позивача, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
Окрім того, позивач сам зазначає, що з жовтня 2022 року останній зміг виїхати до підконтрольної Україні території, а проведення позивачем облаштування свого побуту на новому місці проживання не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку.
Суд зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 виклала правову позицію щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України відповідно до якої:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У даному разі позивачем заявлені вимоги щодо непроведення з 19.09.2024 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 коефіцієнт 1,11 повинен застосовуватись з 01.03.2021 року, від 16.02.2022 № 118 коефіцієнт 1,14 повинен застосовуватись з 01.03.2022 року; від 24.02.2023 № 168 коефіцієнт 1,197 повинен застосовуватись з 01.03.2023 року; від 23.02.2023 року № 185 коефіцієнт 1,0796 повинен застосовуватись з 01.03.2024 року; від 25 лютого 2025 р. № 209 коефіцієнт 1,115 повинен застосовуватись з 01.03.2025 року.
Пунктом 1 вказаних постанови Кабінету Міністрів України визначено, що з 1 березня відповідного року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у відповідному розмірі.
Отже відповідні коефіцієнти застосовуються під час перерахунку пенсії з 1 березня відповідного року.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що передбачений КАС України строк звернення до суду з заявленими вимогами щодо застосування коефіцієнтів у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 сплив 01.09.2021, 01.09.2022, 01.09.2023 та 01.09.2024 року відповідно.
Без пропуску строку звернення до суду позивачем заявлені позовні вимоги лише щодо застосування коефіцієнта 1,115, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209.
З вказаним позовом позивач звернувся 19.03.2025 року, тобто з порушенням визначеного КАС України шестимісячного строку щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 14.03.2025 № 2100-0210-8/9842 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії для відновлення порушених на його думку прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Разом з тим, з вказаним позовом позивач звернувся 19.03.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Суд не може застосувати до спірних правовідносин положення частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій. Системний аналіз дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Як свідчить наявний в матеріалах справи лист відповідача від 14.03.2025 № 2100-0210-8/9842 позивачу було нараховано та виплачувалась щомісячна доплата з 01.03.2022 в розмірі 135,00 грн., з 01.03.2023 в розмірі 100,00 грн.
Перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням вказаних в позовній заяві коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні позивачу не здійснювався, а тому відсутня необхідна умова застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 460/567/21.
Ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання адміністративного позову в частині перерахунку пенсії із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Представником позивача у заяві від 31.03.2025 не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені представником позивача обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
За викладених обставин, суд визнає наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку від 31.03.2025 підстави неповажними.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у заяві від 31.03.2025 не повідомляє.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у непроведенні з 19.09.2024 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 19.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,0796 (з урахуванням послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197), з урахуванням виплачених сум повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Роман КАРАВАН