07 квітня 2025 р. № 400/9123/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності установлення інвалідності;
- зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей" від 20.12.1991 №2011 з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності у розмірі 25% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб 01.01.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки обласної медико-соціальної експертної комісії Миколаївської міської ради серії 12ААА №077052 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Позивач уважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7 постанови КМУ №975 від 25.12.2013 року. Однак, відповідачем відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті такої допомоги. Позивач вважає, що дії відповідача протиправні та такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою від 01.10.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/9123/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.
21.10.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що видана МСЕК Миколаївської обласної ради 10.04.2024 року серія 12ААА №077052 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, причина втрати професійної працездатності: захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. При цьому умовами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для встановлення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги ототожнення словосполучень «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби» є безпідставним та необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.11.2015 року.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2100 від 10.04.2024 року за вих. № 2108, яка видана військовою частиною НОМЕР_3 встановлено, що на підставі статей 64 в, 23-6, 38-в, 36-в графи II Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що видана МСЕК Миколаївської обласної ради 10.04.2024 року серія 12ААА №077052 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, причина втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Супровідним листом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975 направив Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 30 серпня 2024 року №18/в, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з таких підстав (пункт 62):
"Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов'язків військової служби);.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі -Порядок №975).
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини 4 цієї ж статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Відповідно до пункту 21.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 цього Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №520/14757/2020 дійшов наступних висновків:
"…причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.
Оскільки умовами пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для отримання грошової допомоги формулювання причинного зв'язку захворювання повинно відповідати підпунктам г) пункту 21.5 Положення - "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" та ж) пункту 21.5 Положення "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН". Іншого формулювання причинного зв'язку захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності, отриманого під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, пункт 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не містить.
Висновки судів попередніх інстанцій, що словосполучення «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю, є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується з оскарженим рішення відповідача, прийнятого з урахуванням висновку військово-лікарської комісії в довідці від 03.03.2020 № 194 про те, що захворювання виникло у зв'язку з проходженням військової служби, про те, що виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена. Натомість така виплата передбачена у разі встановлення ВЛК причинного зв'язку захворювання з виконанням обов'язків військової служби".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21, від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.
Судом встановлено, що документами позивача підтверджено, що його захворювання пов'язано з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби.
За огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час прийняття протокольного рішення про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без установлення інвалідності діяв у відповідності до підпункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку № 975.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності установлення інвалідності та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей" від 20.12.1991 №2011 з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності у розмірі 25% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб 01.01.2023 року - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко