07 квітня 2025 рокусправа № 380/26071/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся з рапортом до командування НОМЕР_1 прикордонного загону з рапортом про звільнення його з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) та відповідно до абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи згідно з довідкою МСЕК та потребує постійного догляду згідно з висновком ЛКК. До рапорту долучив всі необхідні документи щодо родинних відносин, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 347223 від 02.02.2023 та висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня Хотинської міської ради» № 805 від 20.09.2024, відповідно до якого його дружина за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Однак, за результатами розгляду рапорту повідомлено, що керівництво НОМЕР_1 прикордонного загону не достатньо наданих військовослужбовцем копій документів для прийняття рішення щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 через сімейні обставини відповідно до частини 4 та ч. 12 ст. 26 Закон №2232-ХІІ. Стверджуючи, що має всі законні підстави на звільнення, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невчинення дій для звільненні з військової служби неправомірною та такою, що порушує його законні права та інтереси
Ухвалою суду від 13.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.02.2028 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач покликається на те, що керівництву НОМЕР_1 прикордонного загону не достатньо наданих військовослужбовцем копій документів для прийняття рішення щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 через сімейні обставини відповідно до ч. 4 та ч. 12 ст. 12 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Зокрема стверджує, що позивач надав документи, що підтверджують його особу, особу ОСОБА_2 , документи ОСОБА_2 , що засвідчують нездатність до трудової діяльності у звичайних виробничих умовах, пенсійне посвідчення ОСОБА_2 та інші документи, які несуть інформаційні дані та не відображають потребу у здійсненні постійного догляду. У зв'язку з цим відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Старший солдат ОСОБА_1 (далі - позивач) призваний згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 №69/2022 до лав Збройних сил України із 12.03.2022 та до даного часу проходить військову службу по мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - водій (санітарний інструктор) другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонного загону.
20.10.2024 позивач звернувся з рапортом до начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонного загону з рапортом про клопотання перед вищим командування про звільнення його з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідно до абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи згідно з довідкою МСЕК та потребує постійного догляду згідно з висновком ЛКК.
До вказаного рапорту позивач долучив: копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копію ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , копію ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 15.08.2024, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 від 15.11.2014, витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , витяг № 348 від 19.08.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідку № 1036 від 19.08.2024 про проживання особи за місцем реєстрації, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 20.09.2023, копія довідки МСЕК серії 12 ААГ № 347223 від 02.02.2023, копія висновку ЛКК № 805 від 20.09.2024.
За результатами розгляду рапорту листом № 08/81658/24-Вн від 11.11.2024 за підписом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону позивача повідомлено, що керівництву НОМЕР_1 прикордонного загону не достатньо наданих військовослужбовцем копій документів для прийняття рішення щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 через сімейні обставини відповідно до частини 4 та ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
За змістом вказаного листа, підставою для відмови у звільненні позивача слугувало те, що у поданій військовослужбовцем довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 347223 від 02.02.2023, у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах по відновленню працездатності не визначено потребу у сторонньому догляді. Також зазначено, що висновок ЛКК № 805 від 20.09.2024, який виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановлює їй потребу в постійному догляді.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невчинення дій для звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи) протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На сьогодні строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у НОМЕР_1 прикордонному загоні.
У той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Своєю чергою абзацом 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності фактичного здійснення такого догляду підтвердженого у відповідності до вимог Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VІІІ (зі змінами) та інших підзаконних нормативних актів, виданих на його виконання, а передбачає таку можливість в силу того, що дружина (чоловік) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи потребують постійного догляду, без конкретизації надання доказів про здійснення фактично такого догляду, оскільки закон говорить про потребу у догляді, а не вже здійснення догляду.
Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 15.08.2024, підтверджує, що позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 .
Свою чергою, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 347223 від 02.02.2023 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності.
Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня Хотинської міської ради» № 805 від 20.09.2024 ОСОБА_2 (дружина позивача) за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до абзацу 1 пункту 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Суд зауважує , що всі перелічені вище документи на підтвердження родинних відносин та потреби у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 позивач подав відповідачу разом із рапортом на звільнення від 20.10.2024.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби при наявності підстав для звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Доводи відповідача про те, що «у поданій військовослужбовцем довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 347223 від 02.02.2023, у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах по відновленню працездатності не визначено потребу у сторонньому догляді»; «висновок ЛКК № 805 від 20.09.2024, який виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановлює їй потребу в постійному догляді» суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
В контексті зазначеного суд вважає за потрібне дослідити питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.
Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317). медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: - ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; - потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; - потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; - ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; - причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; - медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання».
У затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23, від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23, за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня Хотинської міської ради» № 805 від 20.09.2024 ОСОБА_2 (дружина позивача) за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, необхідність у постійному догляді дружини позивача підтверджено у встановленому законом порядку, а твердження відповідача про висновок ЛКК № 805 від 20.09.2024, який виданий ОСОБА_2 , не встановлює їй потребу в постійному догляді, - не знаходить належного правового обгрунтування.
Суд зауважує, що звільнення військовослужбовця на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи не передбачає умови відсутності інших членів сім'ї, які можуть здійснювати такий догляд, і відповідно не покладає обов'язку доведення такого факту, тому покликання відповідача на те, що дружина позивача має повнолітню дочку є безпідставним і не впливає на право позивача на звільнення з військової служби на зазначеній підставі.
Також суд критично ставиться до твердження відповідача, що позивач проходить військову службу, що унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків щодо догляду дружини. Адже саме для можливості догляду і передбачене звільнення. Таким чином, зазначене твердження відповідача створює юридично замкнене коло: військовослужбовець не може здійснювати догляд через службу, але й не може звільнитися через те, що не здійснює догляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач всупереч встановленому частиною 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування не довів правомірності своєї бездіяльності. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Тому позов належить задовольнити повністю.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18).
Також прошу Суд врахувати, що вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Враховуючи, що позивачем подано разом з рапортом всі необхідні документи, що підтверджують його право на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
4.Судові витрати розподліуне підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна